Шедеври архітектури Індії

Ступа в Санчі.

Ступа в Санчі – найдавніший  архітектурний комплекс Індії.

Ця кам’яна півсфера символізує небо у нас над головою. На вершині купола встановлено макет гори Меру. Через всю  будівлю храму, зверху донизу, проходить стержень — вісь миру. Навколо цього рукотворного миру возвеличується стіна.

Тадж-Махал.

Тадж-Махал в Агрі — це неперевершене архітектурне диво, яскравий приклад поєднання елементів індійського й мусульманського, а також перського стилів. Мавзолей-мечеть вважають одним із семи Нових чудес світу. Він збудований за наказом падишаха Імперії Великих Моголів Шах-Джахана на згадку про кохану дружину Мумтаз-Махал, яка померла під час народження чотирнадцятої дитини. Згодом тут, поряд із коханою дружиною, був похований і сам Шах-Джахан. Для будівництва, яке тривало понад 20 років, були запрошені кращі зодчі з різних країн світу.

Легка, симетрична, сяюча на сонці споруда, стіни якої викладені білим мармуром, відбивається, як у дзеркалі, у водній поверхні штучного каналу. Баня у формі перлини — мусульманського символу жіночності та раю — символізує Небо. Споруда прикрашена ажурними деталями, коштовним камінням (бірюза, агат, малахіт, яшма, сердолік тощо), привезеним звідусіль. По кутах — чотири стрункі мінарети. Навколо мавзолею розташовано паркову зону з озерами і фонтанами.

Храм Лотоса.

Храм Лотоса – один з найдивовижніших храмів Індії, розташований в безпосередній близькості від Нью-Делі. Місце для будівництва було обрано не випадково, колись тут розташовувалося священне селище Баха Пур. Будівництво велося 8 років, з 1978 по 1986 роки, а архітектором був Фаріборз Сахба.

Ідея будівництва храму Лотоса народилася ще в 1921 році, коли тільки зароджується громада Мумбаї звернулася до верховного правителя за дозволом на будівництво храму. Їм було дано відповідь, що храм поклоніння Богу незабаром буде побудований в одному з найбільших міст Індії. Але пророцтва про подібний храм виникали ще кілька століть тому, коли ще династія моголів мріяла звести величний палац, а було це більше 400 років тому ще за Шаху Акбарі. У будівництві Храму Лотоса брали участь 800 чоловік. По завершенню будівництва він став однією з найбільш відвідуваних і відомих пам’яток Індії.

Вокзал Чгатрапаті-Шиваджі.

Вокзал Чгатрапаті-Шиваджі – історичний вокзал в індійському місті Мумбаї, один із найбагатолюдніших вокзалів Індії. Як і найбільший аеропорт країни, Міжнародний аеропорт імені Чатрапаті Шиваджі, він названий на честь національного героя Індії Чгатрапаті Шиваджі.

Будівля вокзалу є украй хитромудрим, навіть химерним, поєднанням традиційної для вікторіанського періоду неоготичної архітектури з мотивами індо-сарацинського стилю (кам’яний купол, башточки, стрілчасті арки і ускладнений план). Всередині вокзал прикрашений різьбленням по дереву, залізними і мідними поручнями, головні сходи виконані з балюстрадою. Будівля спроєктована британським архітектором Ф. У. Стівенсом, будівництво почалося в 1878 році і продовжувалося 10 років. Вокзал був названий на честь королеви Вікторії, але в 1996 році вокзал змінив назву.

Брама до Індії (Мумбаї).

Брама Індії – пам’ятка архітектури, що розташована в індійському місті Мумбаї. Це базальтова тріумфальна арка заввишки 26 метрів, що розташована в південній частині міста Мумбаї, в районі Аполло-Бандер в головному міському порту. Споруда є своєрідним пам’ятником часів британського правління на території Індії. Побудована в пам’ять про відвідування Індії королем Георгом V і королевою Марією в 1911. Головним архітектором проекту став Джордж Віттет. Початок будівництва було покладено в тому ж році, але лише в 1915 воно зрушилося з мертвої точки і тривало аж до 1924 року, коли відбулося урочисте відкриття монумента. Тому високопоставлені гості, на честь яких проект і було задумано, змогли побачити лише картонну модель арки.

Аджанта.

Аджанта — комплекс 29 буддійських храмів і монастирів, висічених у скелях поблизу селища Аджанта штату

Махараштра (район Ауранґабад) в Індії. Аджанта є визначною пам’яткою індійської архітектури 2 ст. до н. е. — 7 ст. н. е.

Кожний храм («чайтья») складається з нефа і бокових крил, відокремлених від нього стовпами. Монастир («віхара») має вестибюль, оточений колонами квадратний зал із склепінчастою стелею, біля якого містяться келії і святилище. Аджанта вражає багатством архітектурних форм, скульптурного та орнаментального оздоблення і знаменитими майстерними розписами. Сюжети розписів — «джатаки» (земні перевтілення Будди) — життєві, насичені гуманізмом і любов’ю до природи. Вони в яскравих образах відбивають життя Індії тієї епохи і є не лише твором мистецтва, але й цінним історичним джерелом знань про ті часи.