Copyright © 2023
Copyright © 2023
День пам’яті встановила Верховна Рада України у 2021 році. Дата 4 червня обрана не випадково – цього дня у світі відзначають Міжнародний день дітей – безневинних жертв агресії.
19 серпня 1982 на своїй надзвичайній спеціальній сесії з питання про Палестину Генеральна Асамблея, «будучи приголомшеною величезною кількістю безневинних палестинських і ліванських дітей – жертв актів агресії Ізраїлю», постановила відзначати 4 червня кожного року як Міжнародний день безневинних дітей – жертв агресії.
Дівчинко…
Ти проростеш у полі диво-квіткою.
Червоною, мабÿть. Милішою з усіх.
Лялечко…
Ніхто не вкриє тобі голову наміткою.
І тільки вітру ти довірила свій сміх.
Кралечко…
Тобі б коралі на тендітну шию, лакові.
Хустину в квітах. І гніздечко для сім’ї.
Пташечко…
Не заспіваєш. А як жити мамі й татові?
Листів від тебе не приносять журавлі.
Дівчинко…
Твій біль пече. Та не тебе. Вже відболіло.
В очах зелених, може карих, згаснув світ.
Квіточко…
Війна зірвала. Затоптала. Ти й не жúла.
І юну душу поселила в маків цвіт…
23.05.2022
Людмила Галінська
Відлітають… Тихенько і не попередивши.
Відлітають…
Тихенько і не попередивши.
Хтось сам, хтось цілими сім’ями, а хтось навіть захвативши свого песика.
Вони вже нарешті вдома.
Там, звідки ми всі сюди прийшли.
Там, де була така величезна черга, щоб прилетіти на Землю і прожити людське життя.
Вони всі мали мрії, плани та бажання.
Вони вчилися, розвивалися, працювали і намагалися стати краще.
Дехто взагалі ще тільки прийшов на Землю і мав розпочати знайомство зі світом.
Дехто почав зустрічати старість і збирався няньчити онуків.
Хтось збирав гроші і хотів поїхати в омріяну подорож.
Хтось мав стати відомим музикантом.
Дехто чекав на поповнення в родині і готувався до пологів.
Дехто збирався одружитися і створити сім`ю.
Хтось мав стати вченим та зробити великі відкриття.
Дехто купив новий будинок і недавно завершив ремонт.
А хтось мав розпочати свою власну справу і просто хотів працювати.
Вони всі з різними долями та з різним життєвим шляхом, але в них було одне спільне бажання: всі вони просто хотіли жити.
ЖИТИ! ВЧИТИСЯ! ПОДОРОЖУВАТИ! ОБІЙМАТИ! МРІЯТИ! СМІЯТИСЯ! ВІДЧУВАТИ! ЛЮБИТИ!
Їх вже десятки. Сотні. Тисячі.
І тепер вони просто ДУШІ.
Невинні душі, які пережили страшну насильницьку смерть.
Душі, які полетіли у вічність, так і не проживши призначеного їм життя.
Душі, які зараз стали нашими ангелами і боронять Україну з неба.
І як писала наша велика письменниця Ліна Костенко:
“Десь може там зустрінемося ми. Не буде рук – обнімемось крильми”.
Текст Oksana Nazimok
Ангели є. Вони серед нас.
Ми просто їх не можем розпізнати.
Але приходить день той і час
Й вони дають про себе знати.
Схиляться над тобою в лікарняній палаті.
Прихистять із дітьми десь на чужині.
Сплять в окопі на сході в маскхалаті.
Передають на передову гостинці смачні.
Ангели є. Вони серед нас.
Ходять поруч одними стежками.
Але настає день той і час
Й вони розгортають крила над нами…
РАЗГОВОР НА ОБЛАКАХ
– Привет, ты откуда? Я из Ленинграда. А ты?
– Мариуполь.
– Ой, тоже из ада…
Я здесь из-за голода, с сорок второго.
Вовек никому не желаю такого.
– Я тоже жила тихой жизнью у моря.
Училась, влюблялась, любила поспорить…
Пока рано утром вдруг не поседела,
Когда дом соседский осел под обстрелом…
По-подлому. В спину. И без объявлений.
– Ох, как мне знакомо такое явленье…
Нас тоже бомбили, стремясь уничтожить,
Стереть непокорных!
– Тебя, значит, тоже?..
– Ну да. Потому я тебя понимаю.
Сама очень долго ходила по краю.
Вовек не забуду, как добрый папуля
Закрыл меня с мамой от вражеской пули.
Мне мама потом весь свой хлеб отдавала,
А вскоре на улице прямо упала…
Чуть позже холодной и лютой зимою
Во сне меня голод увёл за собою…
– Со мной был братишка. Нигде не видала?
Мы вместе сидели в том жутком подвале.
Нам выход взрывною волной завалило.
Все живы остались, а маму убило…
Нет связи, воды. А потом мы не ели
Наверно с неделю. Нет, больше недели.
Когда он ушёл, я не сразу узнала,
Искала как выбраться из-под завала.
А так, как и ты, в ночь клубочком свернулась,
Пытаясь согреться. И здесь уж очнулась.
Тут новеньких много? Хочу без затеи
Своих отыскать и обнять поскорее!
– Недавно к нам прибыли девочки с Бучи.
Молчат, тихо плачут, все держатся в куче.
Глядят почему-то пустыми глазами…
За что же такое проделали с вами?
Вы ж в веке живёте уже двадцать первом,
А дети несут на могилы консервы…
– ОНИ утверждают, что в праведном деле
Господь их наводит на нужные цели,
Что правы, «по-братски» неся нам расплату,
Что с МИРОМ ракеты летят в наши хаты!
– Ты знаешь, мне эти мотивы знакомы.
ТЕ тоже кричали, что Богом ведомы.
Закончилось всё почему-то в Берлине.
Я думала, помнят о том и поныне.
Но хватит о грустном! Давай, полетели!
Поищем твоих уже, в самом-то деле!
18.04.2022 Юрий Маканов
Іде війна своїм кривавим кроком,
Ординці нищать села і міста,
Та у боях запеклих і жорстоких
Народ на захист Батьківщини встав.
Вже чаша горя повниться по вінця,
Не можна, люди, звикнути до втрат:
Болить душа за кожного вкраїнця,
Та смерть дітей болючіша стократ.
Вмирають діти… Як звучить це дико!
Кого тепер смерть їхня не пройме?!
І крикнуть хочеться нелюдським криком,
Щоб світ здригнувсь і в жалості завмер.
Вмирають діти, українські діти –
Дивитись на таке немає сил.
І вже із потойбіччя, з того світу
Ми чуєм їхні тихі голоси…
Вмирають діти – йдуть у небо димне,
Бо навіть сонце ворог їм закрив.
Летять у піднебессі клином дивним,
Махаючи руками замість крил.
Безгрішні душі, чисті, непорочні –
У рай небесний всі вони летять
І дивляться своїм убивцям в очі
Як судді, що нічого не простять…
Автор: Микола Савенець
Не мають діти бачити війни…
Не мають чути вій сирени…
Їм мають снитися щасливі сни,
А не прокидатися, коли ще темно…
І діти мають замовляти на свята
Цукерки, іграшки, нове взуття,
А не просити у життя,
Лиш тільки б закінчилася війна!
Радіти мають оченята,
А не питати, де мій тато…
І має доноситися дитячій сміх,
А не лунати громи вибухів…
І мають дітки радісно носитися в сандалях,
А не ховатися у темному підвалі…
І мають їсти теплі пиріжки,
А не з водою гризти сухарі…
І не пробачимо ми вже ніколи
Тих нелюдів, які накоїли це горе,
І ті, хто завдали діткам страждання,
Отримають від Бога покарання!
А ми повернемо дитинство дітям,
І врешті решт закінчаться всі біди,
І Перемогою осяє вся країна,
І знов у мирі в ній зростатиме дитина!
Не мають діти бачити війни,
Їм мають снитися щасливі сни….
Published: Apr 18, 2023
Latest Revision: May 30, 2023
Ourboox Unique Identifier: OB-1442384
Copyright © 2023
Skip to content