“Культура 1920-1930 рр.”

Aнотація

   У радянській Україні освіта, наука, література та мистецтво відігравали важливу роль у формуванні нового суспільства. Влада вкладала значні зусилля у розвиток освіти та науки, створюючи безкоштовну систему освіти та сприяючи розвитку нових галузей науки. Література та мистецтво також були підпорядковані ідеології комунізму, і влада контролювала їх зміст та форму.

Усі галузі культури були орієнтовані на підтримку радянської влади та комуністичної ідеології, що призвело до відходу від традицій та національних культурних цінностей. Однак, радянський період був також часом значного розвитку української літератури та мистецтва, де видатні постаті відзначалися своїми досягненнями.

Усі ці процеси мали значний вплив на формування сучасної культурної та наукової спадщини України.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………….3

1. Якими були особливості культурно-освітнього процесу доби…………………………………………………………………………………4
2. Що визначало розвиток освіти……………………………………………………………………………….5
3. Як розвивалася вища школа на наука………………………………………6
4. У чому особливості літературного процесу 1920-1930-х рр. “Розтріляне відродження”………………………………………………………7
5. Що характерно для розвитку музичного, театрального мистецтва та кіно………………………………………………………………………………….8

ВИСНОВОК…………………………………………………………9

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………10

ВСТУП

  Освіта, наука, література та мистецтво в радянській Україні були вкрай важливими напрямками розвитку суспільства, які стали головними інструментами впровадження комуністичної ідеології та формування нової культури. Радянська влада активно розвивала систему освіти та науки, підтримувала розвиток літератури та мистецтва, але при цьому не дозволяла вільного розвитку культури та науки, вводила цензуру та контроль за змістом творів, що було спрямовано на забезпечення підтримки радянської ідеології та політики. Результатом цього стала складна та протирічлива культурна спадщина, яка мала значний вплив на формування українського суспільства після розпаду Радянського Союзу.

1.Якими були особливості культурно-освітнього процесу доби

Ідеологія комунізму визначала культурні пріоритети держави і ставила метою формування стереотипів, які б підтримували комуністичну доктрину. Партія контролювала зміст національно-культурного процесу та відбирала тільки ті фрагменти загальнолюдської культури, які були корисними для комуністичної пропаганди.

Українізація, яка розпочалася в 1920-х роках, була спочатку апаратною кампанією, але з приходом М. Скрипника у Наркомат освіти УСРР у березні 1927 року, вона була перенесена у сферу освіти, науки і культури. Це дало можливість національній інтелігенції здійснювати свої дії та застосовувати свої сили в радянській Україні.

Цей період був характерний для ідеологічної боротьби, партійного контролю та політизації всіх аспектів життя. Культура не стала виключенням і стала інструментом формування уявлення про нове, радянське суспільство.

2.Що визначало розвиток освіти

У минулому в Україні було багато людей, які не вміли читати і писати. Уряд вирішив це покращити і зобов’язав всіх людей віком від 8 до 50 років навчатися грамоти. Для цього було виділено кошти і примусили працюючих відвідувати заняття в позаробочий час. Результати були дуже добрі – кількість неписьменних людей зменшилась з 72% у 1897 році до 15% у 1939 році.

Також у 1920-х роках почали готуватися до запровадження обов’язкового початкового навчання на 4 роки. Це завдання виконано було в містах за кілька років, але в сільських районах третина дітей ще залишалась без школи. У 1930 році ухвалили рішення про загальне обов’язкове навчання, але для цього потрібно було багато нових шкіл, вчителів, підручників.    У 1934 році запровадили єдину структуру школ – початкову, неповну середню і середню. Таким чином, уряд докладав багато зусиль для покращення освіти в Україні.

Управління освітою в СРСР дуже контролювало викладання історії. Навчальний предмет “історія” був відновлений у 1932 році, але з 1924/25 навчального року історію майже не викладали, оскільки почали використовувати комплексні програми. Під історією вважалася історія СРСР, яка майже повністю зосереджувалася на історії Росії з деякими відомостями про інші республіки. Урок став основною формою навчання.

Національна школа була важливим елементом політики коренізації, яку проводив нарком освіти М. Скрипник. Україномовні школи стали популярнішими, і понад 80% учнів навчалися мовою місцевого населення. Національні меншини також мали свої школи.

З 1938/39 навчального року у неросійських школах було введено обов’язкове вивчення російської мови з 2-го до 10-го класу. Це змінило структуру навчального процесу, оскільки російська мова стала основною дисципліною з 4-5 уроками на тиждень, а програми з інших предметів скоротилися. Це призвело до русифікації української школи.

3.Як розвивалася вища школа на наука

Університети були закриті, а наукові дослідження перенесли до Української академії наук. Вона була створена в 1921 році і складалась з трьох відділів: історико-філологічного, фізико-математичного й соціально-економічного.

З 1930 року наукові дослідження проводилися в основному у наукових інститутах. Академія наук працювала за планом, який фінансувала держава. Вона досягла значних результатів у науковій галузі, зокрема створення нової наукової галузі – нелінійної механіки. У Харкові було введено в дію прискорювач елементарних частинок, де проводилися наукові дослідження у галузі теоретичної фізики. Також проводилися дослідження у галузі техніки, зокрема теорії зварювання та міцності зварних конструкцій. Академічні кафедри і комісії займалися проблемами історії України.

В Україні розвивалися різні науки, зокрема літературознавство і мовознавство. Деякі вчені, такі як М. Возняк, C. Єфремов і А. Кримський, внесли великий внесок у розвиток цих наук. Але влада критикувала українознавчі дослідження, вважаючи їх націоналістичними, і репресувала провідних вчених.

Вища школа в Україні мала за мету підготовку фахівців для народного господарства. Це було особливо важливо після того, як багато людей емігрували або були позбавлені роботи через політичну недовіру. Кількість вищих навчальних закладів у країні збільшилася з 19 в 1914/15 році до 129 в 1938/39 роках, а кількість студентів у них зросла відповідно з 27 до 124 тисяч. У Радянській Україні було більше студентів, ніж у Великій Британії, Німеччині та Франції. Центрами вищої школи стали 28 міст.

У 1933 році у Києві, Дніпропетровську, Одесі та Харкові відновили діяльність університетів. У 1935 році було скасовано обмеження, пов’язані з соціальним походженням абітурієнтів.

4.У чому особливості літературного процесу 1920-1930-х рр. “Розтріляне відродження”

В Україні було багато різних наук, таких як літературознавство та мовознавство. Деякі вчені, такі як М. Возняк, C. Єфремов і А. Кримський, дуже допомогли їм розвиватися. Але влада не сподобалася дослідженням про Україну, і репресувала провідних вчених.

У вищій школі в Україні навчали фахівців для економіки.   Це було дуже важливо, оскільки багато людей втратили роботу через політичну недовіру. Кількість університетів у країні зросла з 19 у 1914/15 роках до 129 у 1938/39 роках, а кількість студентів збільшилася з 27 до 124 тисяч. У Радянській Україні навчалося більше студентів, ніж у Великій Британії, Німеччині та Франції. У вищих школах навчалися люди в 28 містах.

У 1933 році у Києві, Дніпропетровську, Одесі та Харкові відкрили університети. У 1935 році було дозволено всім людям, незалежно від їхнього походження, вступати до університету.

У 1925 році в Україні почалася дискусія про те, як розвивати українську літературу. Згодом, ця дискусія стала політизованою, і Миколу Хвильового почали звинувачувати в націоналізмі. Його заклик «Геть від Москви!» спричинив ці звинувачення, хоча він мав на увазі те, щоб українські митці не копіювали культуру інших народів, а виявляли національні риси у своїй творчості.

Пізніше, влада ліквідувала всі літературні об’єднання, і створила професійні спілки, щоб контролювати культурний процес. Це призвело до жорсткої системи контролю над творчістю, яка характеризувалася втручанням партійних чиновників у літературно-художнє життя.

У 1934 році відбувся І з’їзд письменників України, на якому створили Спілку письменників України. Але наступні роки були важкими для українських митців. У 1930-ті роки, репресії ліквідували близько 80% творчої інтелігенції. З 259 українських письменників, які друкувалися у 1930 році, після 1938 року виходили друком твори тільки 36, а більшість з них загинула. Це літературно-мистецьке покоління 1920-х – початку 1930-х років, яке було знищене більшовицькою владою, називають “Розстріляним відродженням”.

5. Що характерно для розвитку музичного, театрального мистецтва та кіно

Україна мала багате музичне та театральне життя, де провідну роль відіграли багато талановитих митців. Капела «Думка» була одним з найкращих хорових колективів у Радянському Союзі та гастролювала по всій країні. Українські оперні співаки, такі як Б. Гмиря, М. Гришко, М. Литвиненко-Вольгемут, І. Паторжинський та О. Петрусенко, теж були дуже відомі.

Багато художників також працювали в Україні, зокрема М. Бойчук, І. Їжакевич, Ф. Кричевський, М. Самокиш, К. Трохименко та О. Шовкуненко. Федір Кричевський був одним з найвидатніших художників того часу та створив триптих «Життя», що символізує ідею, що щастя родини ґрунтується на любові, а знищує його війна.

На жаль, багатьох митців стали жертвами репресій. М. Бойчука та кількох його учнів заарештували та розстріляли у 1936 році. Але творчість цих митців надалі живе та вражає своєю красою.

Значний внесок у розвиток української культури зробили Микола Самокиш та Олександр Довженко. Микола Самокиш вважається одним із засновників історичного та батального українського живопису, а Олександр Довженко став видатним кінорежисером. Кінематограф України також здобув вагомі досягнення в 1920-х роках, зокрема з випуском фільмів «Звенигора», «Арсенал» та «Земля». У театральному мистецтві світлим періодом було об’єднання “Березіль”, яке очолив Лесь Курбас. Однак, пізніше Курбаса заарештували та розстріляли.

ВИСНОВОК

Загалом, в радянській Україні освіта, наука, література та мистецтво мали велике значення для формування радянської ідеології та національно-культурної ідентичності. Українські науковці та письменники здійснювали значну наукову та культурну діяльність, а мистецькі колективи й театри мали велику популярність в Україні та за її межами.

Однак, влада часто втручалася у творчість і роботу митців та науковців, встановлюючи рамки для їхньої творчості та обмежуючи свободу слова та думки. Були проведені кампанії проти “буржуазної” культури та “націоналізму”, що призводило до заборони ряду творів та критики їх авторів.

Також були проведені значні реформи в системі освіти, спрямовані на підвищення її рівня та нарощування числа освічених громадян. Однак, ці реформи мали часто ідеологічний характер та спрямовувалися на формування певного типу людини, яка б підтримувала радянську владу та ідеологію.

У цілому, радянська Україна мала складну ситуацію в галузі освіти, науки, літератури та мистецтва. З одного боку, були досягнені значні успіхи в цих галузях, а з іншого – ідеологічна та політична втручання часто обмежували свободу відкритого творчого процесу та наукової діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

https://gdz4you.com/pidruchnyky/10-klas/istoriya-ukrayiny/vs-vlasov-sv-kulchyckyj-litera-2018-rik-24030/

https://www.google.com/url?sa=i&url=https%3A%2F%2Fuk.wikipedia.org%2Fwiki%2F%25D0%259F%25D0%25BE%25D1%2580%25D1%2582%25D0%25B0%25D0%25BB%3A%25D0%259A%25D1%2583%25D0%25BB%25D1%258C%25D1%2582%25D1%2583%25D1%2580%25D0%25B0&psig=AOvVaw1Mfuke2XomttqRp4xRODCP&ust=1680342541504000&source=images&cd=vfe&ved=0CBAQjRxqFwoTCIjU9Jf3hv4CFQAAAAAdAAAAABAD