Григорій Сковорода

(Поезія)

Автор: Аміна Рудская

Це історія про досить непросту людину,

філософа, що проживав буденну днину,

Про того, хто усе життя своє присвячув

Лише тому, що розум наш освічував.

В маленькому селі Чорнухи,

Де є безкраї гарні луки,

На світ з’явилася дитина,

І враз зраділа вся родина.

Хлопчина швидко виростав,

І з часом більш допитливим ставав.

Він волелюбним був, і ні від кого не хотів залежати,

До людей обізнаних кортілося йому належати.

Із захватом книжки читав,

На музичних інструментах пречудово грав!

Хоч і невибагливою ця була дитина,

Люди розуміли  – ним пишатиметься Батьківщина!

А згодом мови він вивчав старанно,

І в хорі церковному співав просто бездоганно!

Науки пізнавав нові,

Щоб передати дітворі.

Юнак цей був неперевершеним оратором,

Його ну точно не назвеш аматором!

Викладачем стає хлопчина здібним,

І найвідомішим філософам тодішнім рівним!

Говорить він завжди все прямо й чітко,

І вислови його цитуються нерідко.

Він не любив брехні і будь-якої фальші,

Поважали його навіть люди старші.

А згодом чоловік по різним селам ходить,

Думки свої серед людей розводить.

До речі, він впроваджує у нашу літературу

Новий жанр, і змінює її структуру.

Байки й казки він створює повчальними,

Слова його стають сакральними!

«Що ж значить щастя?» – думає філософ часто,

Та висновків ніколи не робив завчасно.

Нерідко молодик засуджує нероб.

У цьому теж його підтримує народ.

І дотепер поетові слова,

Немов би правда світова.

Відклалися у тисячах думок,

І ллються з уст в уста, немов струмок.

Ім’я його усі ми знаємо,

Бо істину в словах шукаємо.

Він величав себе Варсавою,

Ми ж називаємо особою яскравою.

Він геній чудових теорій,

І це – Сковорода Григорій!

De libertate [про свободу] сьогодення

(Вільне есе)

Автор: Єлизавета Мацак

Що є свобода? Добро в ній якеє?

Кажуть, неначе воно золотеє?

Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,

Проти свободи воно лиш болото.

Яку неймовірну силу мають ці слова! Вони повною мірою показують волелюбний характер автора. А хто ж як не справжній син своєї неньки України може знати, чого варті свобода та воля?! Тільки українець розуміє, як важко бути закутим у кайдани, як принизливо прислужувати чужинцям на своїй землі, і як болісно усвідомлювати, що вже не одне століття твій народ намагаються стерти з лиця землі. Саме тому вся історія нашої Батьківщини оповита кривавими стежками, якими ми все ж таки дійшли до вільної та незалежної України.

Цьогоріч виповнюється 300 років від дня народження видатного філософа Григорія Савича Сковороди, і саме цьогоріч російська ракета влучила в музей поета на Харківщині. Звісно, не випадково… Окупанти намагаються знищити те, що є духовним диханням нашої нації.

Григорій Сковорода cтав для українців не лише чудовим поетом і педагогом, а й проcвітителем-гуманіcтом. Він залишив нам безцінні настанови та поради, як бути мудрою людиною. Філософ жив у часи, коли все (абcолютно вcе!), що було українcьким, намагалися нівелювати чи привласнити. Як вдалося йому не піддатися життєвим спокусам, зберегти свободу особистості та знайти своє призначення в умовах повної ліквідації української державності? Відповіддю можуть бути слова самого Сковороди: «Пізнай себе, свій рід, свій нарід, свою землю – і ти побачиш шлях у життя». Кожен із нас сприйме цю фразу по-своєму, але істина одна – потрібно зрозуміти, де твоє місце, хто ти, де твій дім, і яка твоя нація. Тільки та людина, яка усвідомлює свою національну приналежність, може бути вільною.

І зараз це надзвичайно актуально… Адже до 24 лютого 2022 року словосполучення «бути вільним» сприймалося нами як данність, а «бути українцем» означало належати до певної етнічної спільноти. Ніхто й подумати не міг, що настане час переосмислення цих слів…

У страшних реаліях сьогодення бути українцем – значить давати відсіч другій армії світу; відправити корабель ворога «на дно» чи «силою думки» підірвати «космічний» міст; виходити на протести проти озброєних окупантів; три місяці боронити «Азовсталь»; збити ворожий дрон банкою помідорів; трактором викрасти техніку окупанта; відрізати й продати волосся чи віддати накопичену за шість років пенсію, аби допомогти ЗСУ; за три дні зібрати кошти на чотири «Байрактари», а згодом купити супутник; прихистити біженців чи займатися волонтерством; достроково закривати мегазбори на купівлю військової техніки; виступати на благодійних концертах та гордо підіймати український прапор на світових змаганнях; сподіватися, що «Євробачення-2023» все ж таки пройде у відбудованому Маріуполі, а літо – у звільненому Криму… Бути українцем – значить в епоху розвитку людства та високих технологій виборювати право на існування…

Ми заплатили й продовжуємо платити велику ціну за нашу libertate… Адже для людей, в чиїх жилах тече кров козаків, чия історія написана кров’ю, свобода – найвища цінність, закладена в ДНК. Її втрата рівносильна задусі. І тепер ми це точно знаємо… Українці готові жити без газу, світла та води, в розтрощених будинках спустошених міст і сіл, обробляти спотворені ракетними вирвами землі, без упину донатити на потреби ЗСУ, терпіти скрутне матеріальне становище та ріст інфляції, відмовитися від захоплень, які в мирний час були сенсом життя, аби тільки бути вільними громадянами своєї незалежної країни. Правда єдине, чим усе ж таки ми не готові пожертвувати, – це окупованими територіями. Все повернемо, бо як казав філософ: «Не вчіть яблуню родити яблука, краще відженіть од неї свиней»…

Наш народ переживає зараз складні часи, але попри це він уподібнюється пальмі: «чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори». Тому як би окупанти не намагалися нас зловити, їм нас не спіймати. Ми обов’язково вистоїмо, переможемо та все відбудуємо! І будемо жити (як того хотів Сковорода) в країні «любові, дружби, праці! В ній не мін бути ворогування й рабства… Усе загальне, спільне… Закони – гуманні, мудрі. Велике братерство, спілка співдружності людей, об’єднаних за покликанням і за стремлінням – ось що таке республіка, яка прийде на зміну царству темряви». Будемо жити в країні свободи, миру та розвитку. В Україні!

Обласний фестиваль ораторського мистецтва, присвячений 300-річчю від дня народження

Г.С. Сковороди

Оратор: Мацак Єлизавета