ЕЛЕМЕНТИ ЦИФРОВОЇ ОСВІТИ У ВІРТУАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Одним із фундаментальних компонентів порядку денного сталого розвитку ООН до 2030 року є якісна освіта. Вона спрямована на забезпечення інклюзивної та справедливої якісної освіти для всіх. Цифрові технології стали важливим інструментом для досягнення цієї мети.

https://www.youtube.com/watch?v=jq0gwQTETx8

Недавня пандемія COVID-19, та військовий стан і Україні ще більше інституціоналізувала застосування цифрових технологій в освіті. Ці цифрові технології змінили парадигму всієї системи освіти. Це не лише постачальник знань, але й співавтор інформації, наставник і оцінювач. Технологічні вдосконалення в освіті полегшили життя здобувачів освіти. Замість використання ручки та паперу вони сьогодні використовують різноманітне програмне забезпечення та інструменти для створення презентацій та проєктів.

Однією з головних характеристик цифрового навчального середовища є створення простору, в якому реалізовано не лише умови для навчання, але й отримання інформації, співпрацю, комунікацію та управління даними. Таким чином, існує можливість створення комунікаційних мереж серед користувачів, сприяння навчанню, співпраці та створенню нових ініціатив. Термін цифрове навчальне середовище використовується для опису всіх систем, необхідних для управління процесом навчання. Система дозволяє керувати всіма процесами, від створення до впровадження курсів для здобувачів освіти, розповсюдження навчальних матеріалів і зберігання результатів навчання. від створення до впровадження курсів для здобувачів освіти, розповсюдження навчальних матеріалів і зберігання результатів навчання.
Характерною особливістю віртуального навчального

середовища є:

1) виникнення навчальних взаємодій між учасниками навчального процесу;
2) побудова спільного освітнього простору здобувачів освіти та педагогічних працівників;
3) відсутність обмежень через відстань;
4) постановка здобувачами освіти власних, індивідуальних цілей навчання;
5) управління як особистим процесом навчання, так і доступними навчальними матеріалами.
Варто зазначити, що термін «цифрове навчальне середовище» не є синонімом терміну «віртуальний кампус», оскільки «віртуальний кампус» пропонує готовий набір курсів, а «віртуальне навчальне середовище» не
обмежує обсяг освіти на кожному рівні.

Для того, щоб забезпечити можливість обміну матеріалами між здобувачами освіти та педагогічними працівниками, необхідно переконатися, що вони повністю відповідають стандарту SCORM, оскільки тоді ми даємо можливість різним користувачам переносити як окремі елементи, так і цілі курси з однієї дидактичної платформи на іншу. Це дуже важливе питання, оскільки зазвичай контент курсу створюється за допомогою різних інструментів. У результаті ми маємо в своєму розпорядженні різні модулі, які потім об’єднуємо в один курс. Тому, щоб мати можливість об’єднувати модулі, реалізовані за допомогою різних інструментів, повинен існувати стандарт упаковки, який визначає, як групувати та об’єднувати файли, які складають дидактичну одиницю, щоб бути впевненим, що кожен із файлів потрапить у правильне місце на цільовій

дидактичній платформі. Sharable Content Object
Reference Model (SCORM) — набір стандартів та специфікацій, розроблений для систем дистанційного навчання. Цей стандарт містить вимоги до організації
навчального матеріалу та всієї системи дистанційного навчання. Дотримання SCORM забезпечує сумісність компонентів та можливість їх багаторазового
використання: навчальний матеріал представлений окремими невеликими блоками, котрі можуть включатись у різні навчальні курси та використовуватись системою дистанційного навчання незалежно від того, ким,
де та за допомогою яких засобів вони були створені. SCORM заснований на стандарті XML.

Нові технології вимагають модернізації освіти (йдеться не про надання готового, структурованого контенту та завдань

у цифровій формі, а, серед іншого, про залучення здобувачів освіти до самостійного керування інформацією), тобто створення дружнього навчального середовища.

М. Пренскі вважає, що здобувачі освіти повинні вчитися використовувати техніку (а не як набір інструментів), оскільки це фундаментальна навичка – запорука успіху. У
важкому, мінливому, невизначеному і складному світі перевірених навичок людини вже недостатньо, тому технологія стає розширенням нашого мозку – вона надає нам нові та покращені функції, які нам потрібні, вона не є
доповненням до нашої розумової діяльності, а тепер є її частиною (створює своєрідний симбіоз людських сил і переваг техніки) (Prensky M., 2013).
Для розбудові віртуального простору закладу професійної освіти потрібно знайти дидактичний гомеостаз між лінійним

навчанням, заснованим на усному та друкованому слові, та гіпермедійним навчанням, заснованим на використанні сучасних цифрових засобів (BorawskaKalbarczyk, 2016). Одна з можливостей полягає в збагаченні традиційного навчального процесу елементами цифрової освіти у віртуальному просторі.
Переваги та недоліки використання віртуального простору
Висока інтерактивність. У традиційному навчальному середовищі в класі використовувався переважно один канал спілкування: спілкування віч-на-віч між педагогічним працівником і здобувачем освіти.

В ефективному віртуальному класі буде кілька каналів, таких як обмін миттєвими повідомленнями, голосовий чат і відеоконференції. Це дозволяє здобувачам освіти спілкуватися так, як їм найбільше зручно, і в той же час педагогічний працівник

легко адаптується до індивідуальних потреб здобувачів освіти.
Навчання у віртуальних класах забезпечує таку ж гнучкість і оперативність, як й індивідуальне заняття.
Спільні робочі простори також допомагають підтримувати взаємодію з матеріалами курсу.