Авторські вірші
учня 8-А класу
Куктенка Романа
“Життя між сиренами”
Україна
Україна – моя Батьківщина
Ніжна, люба, найкраща, земна.
Як тендітна і світла перлина
В цілім світі ти в мене одна.
І лани, і гаї, і долини,
І безкраї широкі ліси –
Все це рідна моя Україна!
Ще не бачив такої краси!
Десь далеко і сонечко сходить,
Привітатись спішить і зігріть.
Соловейко вже пісню заводить
І видніється синя блакить.
Рано-вранці ступаєш босоніж
По холодній і мокрій росі.
Застелили все білі тумани,
Ставок мріє у вічній красі.
Кожен з нас вибирає стежину,
По якій йому довго іти.
Пам’ятайте свою Батьківщину,
Де родились і виросли ви.
Пам’ятайте своє ви коріння-
Воно здатне творити дива.
І брати ми, і сестри пагіння,
Доки нація наша жива!
ЦІНУЙТЕ
Замовкніть всі, слова вже недоречні.
Немає посмішки, а очі-пустота…
І не шукає рідний погляд в безконечні
Лишилась біль, тривога, самота
Ця жінка не почує більше, сина,
Не порадіє, щастю у житті.
Лиш чорна на чолі, зав’язана хустина,
І доживати вік, лишилась в самоті.
Замовкніть ви, не треба співчувати,
Не треба говорити й так болить.
Життя, учітесь люди, цінувати
Війну негайно треба цю спинить.
Щоб не ховали матері дітей,
Щоб діти маму й тата мали,
Щоб не було на світі злих людей,
Щоб один-одного частіше обіймали.
НЕПЕРЕМОЖНІ!
Ось сніг іде, а радості немає,
І щастя десь далеко міцно спить.
І кожен житель- українець знає.
Як тяжко воїну Вкраїну боронить.
Як холодно в окопі, темно, сиро.
Не гріє душу одяг, теплий чай.
А погляд в далину, мрійливо, щиро.
І смуток за родину, рідний край.
Скільки дитячих сліз пролито в височінь?
Страждань батьків за рідную дитину.
Ганьбити будем сотні поколінь.
Тих клятих ворогів та їх московщину.
Ми дружні, рідні і найкращі в світі !
І переможем всіх, хто йде на нас з мечем!
Добром наділені, любов’ю оповиті .
Зітремо всіх і змиємо дощем.
ЖИТТЯ МІЖ СИРЕНАМИ
Велике щастя, коли мир і спокій.
Коли живеш бадьоро без сирен,
Коли літає в небі дятел, сокіл.
А не ракети різних форм, антен.
Ціную всі уроки, ті, що в класі.
Ціную в нас хоробрих вчителів,
Нічого не бояться, не відстають у часі.
Та перечитують історію віків.
І знов сирени чути, йдемо класом.
За нами вчитель, швидко в укриття.
Летять над містом вже ракети вальсом.
Повітря мало, дивне відчуття.
Ось вечір на поріг до нас заходить,
Сирени тут, як тут- також мерщій.
І дивно починають хоровод заводить.
Ти головне спіши скоріш – не стій.
Сирени лякають, біжіть в укриття!
Сирени рятують усім нам життя.
Не нехтуй її, військового віра.
Не страшний той ворог, що схожий на звіра!
Ось жовтень підкрадається тихенько.
Коли він встиг? Весни ж ще не було!
Лиш чути стогін. Мамо, рідна ненько
Ти чуєш? За вікном щось загуло.
Тремтять шибки, трясуться стіни, душно.
І люди всі мерщій біжать кудись.
А як же страшно, як це все забути
І чую лиш слова: «Молись, молись…»
Скільки питань до вас –силенна-сила.
Чому, сусіде, ви такі вже злі?
За що хоронить мати сина?
За що ті дітки у сирій землі?
За що калічать душі українські?
За що ненавидить так наш народ?
За те, що чесні, дружні, європейські.
Незламні духом, без його турбот?
Я плачу й досі, дивлячись на фото.
Молюсь за всіх – і мертвих, і живих.
В душі лиш сум, тривога і скорбота.
За рідних й близьких, наших і чужих.
Ми вистоїм, все буде в буйноцвітті.
Відплата всіх очікує сповна.
Ми українці, ми найкращі у світі.
І буде в нас ще не одна весна!
Авторські вірші
учениці 9-Б класу
Погорєлової Марії
“Перебираючи
струни
душі”
СЕРЕДНЯ
середня
знову друга
що сказати?
можна сльози витирати
я не краща і не гірша
щось як жінка інша
недоспала, переспала
засміялась і забула
двадцять шосте, сьоме, восьме …
дні все йдуть і йдуть
лиш серця образу бережуть
всі давно забули
але вони вже потонули
всі надії й плани
не напишуть більш романи
ОСОБЛИВА
чи особлива я чи ні незрозуміло
у вухах так сильно шуміло
настільки що в очах чорніло
а серце собі просто тліло
за вікном все знов пожовтіло
хіба ще не вчора все тільки байдуже раділо
знов все вернеться
цього разу може й не минеться
знов у ранці вставати
й в холоднечу блукати
знову прийдеться бігти
туди куди не можна добігти
чи можем сміятися знову
коли розпочнем розмову?
чи може ми просто ляжем
й нікуди таки не дійшовши?
зірки вже не вказують долі
чи може ми просто хворі ?
чи зможем ми це забути
і знов в своє русло вернути
як можеш ти світ змінити
коли себе не можеш зрозуміти ?
Авторський вірш
Учня 9-Б класу
Дудки Назара
Гарна дівчина, кришталеві очі,
Зачарувала хлопця до самої ночі
Тяжко хлопцю в ніч зіркову,
Дівчина не дає покою.
Дівчина хлопця зачарувала,
Серце розбила і надірвала.
Хлопець в печалі сумує один,
Немає дівчини, яку він любив.
Published: Mar 4, 2023
Latest Revision: Mar 4, 2023
Ourboox Unique Identifier: OB-1425656
Copyright © 2023