Великодні традиції

“Найрідніший рідний край” – так Леся Українка називала Волинь. Тут провела вона частину свого дитинства, юність, а згодом не раз відвідувала волинську оселю. Саме тут, захоплена і зачарована природою краю, народом, його фольклором і міфологією, черпала поетеса творчу наснагу, шукала образи та героїв для своїх творів.

У с. Колодяжне на Волині в обійсті Косачів з 1946 року працює музей Лесі Українки. Колекція музею нараховує понад 5,5 тис. музейних предметів основного фонду, у тому числі – меморіальні, які дуже важливі для історії та культури українського народу. Вона щорічно збільшується на 100-200 експонатів фонду. Є  там і колекція писанок.

Розписування писанок є продовженням давніх косачівських традицій: у народному стилі відзначати релігійні свята. Любила цим займатися і сама Леся Українка. Про це свідчать спогади її подруги Оксани Стешенко (Старицької): «Я часто бачила, як Леся вимальовувала різні взірці народної творчості. На Великдень завжди розписувала писанки, здебільшого квітами, які вона надзвичайно любила. Її писанки були ніжні, тендітні, без яскравих фарб. Іноді малювала вона на яєчках і ніжні арабески свого власного витвору. У мене дуже довго переховувалася писанка, яку Леся подарувала моїй дочці. На ній було намальовано ніжні лілеї. Мені завжди здавалося, що ці лілеї − прообраз самої Лесі Українки».

Уважно роздивіться зразки писанок

із колекції родини Косачів.

Намалюйте на Великдень писанку

таку яка була у Лесі Українки.

Христос Воскрес – Воскресне УКРАЇНА!