Таємничі характерники

Характерники України оповиті славою та легендами, бо вміли робити незбагненні речі. Без допомоги рук їли вареники зі сметаною, як знаменитий Пацюк у фільмі «Вечори на хуторі біля Диканьки». Але… їх таємниці залишаються недослідженими, достовірних джерел про них дуже мало.

Найпопулярніша версія походження терміну «характерник» – співставлення зі словом «характер». Людина, яка мала велику силу волі, незламну вдачу, викликала повагу оточуючих, сприймалась як особлива. Якщо вона ще й була грамотною (історики стверджують, що деякі козаки Запорозької Січі знали до дванадцяти мов), просте населення казало, що це чаклун, «галдовник». Прикладом є одна з легенд про писаря Поповича: «знав він все наперед (передбачував майбутнє), бо читав це в книжці, яку носив із собою».

Менше відомий варіант, в якому характерництво пов’язують з давніми аріями та санскритом. Вчені вказують на корінь «хара», що перекладається як «божественна енергія». Звідси виводять: «той, хто володіє божественною енергією».

Проводять паралель з «махаратхами», які могли битися «один на тисячу», володіли надзвичайними бойовими прийомами. Цікаво порівняти зачіску арійських воїнів і ту, що мали козаки-характерники. В обох випадках – «оселедець», пасмо волосся на голеній голові. (Його можна побачити і в сучасній Індії у представників деяких каст).

Чи дає це підставу стверджувати, що легенди про надлюдські здібності деяких запорожців – правда? Так вважають відомі історики Яворницький та Куліш. На їхню думку, козаки-характерники могли робити наступні речі:

• ухилятися від куль та брати розпечені ядра голими руками;
• перекидатися на вовків;
• наводити ману та сон на людей;
• бачити на велику відстань навколо себе;
• провіщати майбутнє;
• бути довго під водою і виходити з неї сухими;
• без ключів відкривати замки.

У народі розповідають, що характерники у бою стояли прямо, бо кулі їх не брали. Позбирають на землі ті, що впали, та стріляють ними у відповідь. (Про це написав Яворницький у 1888 році). А ще ховали їх за пазуху – на щастя. Навіть на початку ХХ століття зберігався цей звичай. Під час Першої світової війни, як описує очевидець, так робив генерал Гулига, командир пластунів.

Подібні свідчення є у поважних вчених. Папроцький, польський історик, переповідаючи похід 1583 року Самійла Зборовського, каже, що гетьман хотів покарати одного запорожця. Його товариші не допустили цього, мотивувавши тим, що побратим вміє кулі ворогів замовляти. На схожі випадки посилається Мартін Бєльський (Ясси, 1577 рік, битва Івана Підкови). Скальковський говорить про гайдамак, яких не може гармата умертвити.

Ще одна з найцікавіших здібностей, якою володіли козаки-характерники – обертання на вовків. Про цю властивість найпершими є згадки у Геродота. В книзі «Мельпомена» він описує скіфські племена, серед яких були нерви – вовкулаки. (Ці народності кочували по території сучасної України. Висновок зробити неважко). Давній культ воїна-звіра просліджується в пізніші, християнські часи. Святий Юрій (Георгій Переможець) – не тільки воїн, захисник, але й вважається покровителем цих тварин. Пантелеймон Куліш взагалі прямо вказує, що «навчилися ваші предки від хижаків поганих».

Це відображено у багатьох легендах. Збереглося переповідання про Матвія Шутя, який перевіз через річку вовка, а той три роки потому прийшов у вигляді чоловіка, щоб подякувати. Шануючи козацькі звичаї, характерники на добро відповідали добром.

Також козаки-характерники вміли наводити на людей ману. Коли під Хортицею зустрілося військо російського царя з турками, явився один запорожець. Він спіймав голими руками ядро і зробив так, що вороги самі перебили один одного. Інше оповідання каже, що коли запорожців заскочили у полі поляки і поскакали, щоб порубати їх, то побачили тільки дубовий гайок.

Церква прискіпливо ставилася до «заморочників», забороняла ховати їх за християнським звичаєм, бо «в них біс вселився». У 1936 році розкопали могилу з рештками чоловіка в червоних шароварах і свитці. Лежав він обличчям донизу – «щоб сонця не побачив і не відродився посмертно». Труна не мала жодного цвяха.

Знищити галдовника можна було лише срібною кулею. Така доля спіткала Івана Золотаренка. В «Історії русів» розказується, що вбив його у місті Старий Бихов католицький органіст. Куля всередині містила дорогоцінний метал, зробили її з церковної чаші.

Вчені вважають, що деякі кошові та гетьмани – характерники України. Ними є:

• отаман Северин Наливайко;
• фастівський полковник Семен Палій;
• сподвижник Богдана Хмельницького  Максим Кривоніс;
• Іван Богун, який міг вийти з невеликим загоном проти цілого війська;
• кошовий Григорій Сагайдачний, «який виходив з води сухим, куль уникав»;
• Іван Нечай, для якого поляки тримали заряджену срібним ґудзиком рушницю.
• Казали в народі, що також Іван Сірко великий характерник. Його прізвище походить від «сірий», має вовчу етимологію. Вороги боялись отамана, називали «урус шайтан»

Ким були насправді козаки-характерники – міфічними істотами чи реальними особами, достеменно невідомо. Але можна бути впевненим в тому, що наші захисники – славні нащадки козацького роду, які мужньо боронять рідну землю. Хтозна, можливо серед них теж є характерники?…

Завдання:

Кого з відомих вам полководців Національно-визвольної війни 17 ст. можна вважати характерниками? Аргументуйте  свою відповідь їхніми діями.

За необхідності можна скористатися підручником або інформацією всесвітньої павутини.

Характерництво ХХІ ст.

Чи існують характерники у наш час? Споглядаючи окремих людей та їхню діяльність, це питання аж ніяк не здається риторичним.

Та мова зараз про окремі методики “чарівників”, які можна використати для себе, особливо у такий непростий час.

Перегляньте одне із занять курсу “Характерник”, завданням якого є зняття стресової напруги, подолання фобій, усунення небажаних звичок, покращення якості мислення та гармонізація внутрішнього світу людини. Можливо, саме в вас і дрімає отой легендарний український дух?..