Приручити Г. Сковороду робила спробу сама цариця Катерина ІІ, запрошуючи на постійне проживання при царському дворі. Але Григорій Савич не мав наміру ставати придворним поетом, тому відповів: “Я не покину Батьківщини. Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця”. І продовжував мандрівне життя.

Сковороду спокушали високими світськими посадами. Харківський губернатор пропонував: “Чесний чоловіче! Чому ти не візьмеш собі якогось певного стану?” У відповідь – сковородинське: “Шановний пане! Світ подібний до театру. Щоб грати в театрі з успіхом і похвалою, беруть ролі за здібностями. Я обрав собі цю роль – і задоволений”.

Карта подорожей Г. С. Сковороди

Харківський колегіум,
у якому викладав Г. Сковорода

У серпні 1759 року білгородський та обоянський архієрей Йоасаф Миткевич запросив Сковороду на посаду викладача поетики в Харківському колегіумі.

Після року викладання в Харківському колегіумі, Сковорода подався до свого друга, Гервасія Якубовича, в Бєлгород. Той пропонує йому чернечий постриг, обіцяючи духовну кар’єру, честь і шану. «Невже Ви хочете, щоб я примножив число фарисеїв? Їжте жирно, пийте солодко, одягайтесь м’яко та ченцюйте собі! А Сковорода баче чернецтво в нестяжательному житті…» – відповів філософ.

Будинок Квіток на хуторі Основа, де бував
Г. С. Сковорода

Згодом із цього дому вийде відомий український письменник Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко і вславить українську літературу своїми творами.

Куп’янщина

Ми продовжуємо мандрівку шляхами Г. Сковороди Куп’янщиною.

Село Гусинка розташоване за 20 кілометрів від райцентру в бєлгородському напрямку.

Тут Г. С. Сковорода бував на запрошення дідичів Сошальських. Але жив не в панському дворі, а на пасіці — він полюбив простих людей і чудову місцевість.

Як писав його біограф М. Ковалинський, «тиша, безтурботна свобода збуджували в ньому всі почуття тих дорогоцінних задоволень, які відомі тільки мудрим і доброчесним».

У Гусинці написав Григорій Савич деякі зі своїх творів, ймовірно, філософський трактат «Наркіс. Розмова про те: взнай себе».

Сам філософ пише, що відправився у Гусинку, «где занялся упражнениями сочинений».

Точно відомо, що 1787 року в Гусинці він написав притчу «Убогий жайворонок».

Місцеві жителі свято бережуть усе, що пов’язане з іменем Сковороди: його криницю, місце колишньої пасіки.

Школа носить ім’я Г. С. Сковороди, на ній є меморіальна дошка.

Але найцінніше — це пам’ять народна, яка зберігає легенди про письменника-просвітителя, його мудрі афоризми та висловлювання.

Великобурлуччина

Тепер ми на Великобурлуччині. Широкий рівний степ розкинувся від Гусинки до Великого Бурлука, куди прямує Григорій Савич до свого приятеля Якова Донця-Захаржевського. Це ж його землі пролягли обабіч битого шляху.

Маєток Захаржевського знаходився на території нинішнього районного відділення «Сільгосптехніка». Щоправда, будівель часів Сковороди до наших днів не збереглося. Будинок з колонами було зведено на початку XIX століття.

Мандрівний філософ і письменник неодноразово перебував у Великому Бурлуку влітку і взимку наприкінці 70-х — на початку 90-х років XVIII століття. Тут же, у Великому Бурлку, Сковорода написав низку своїх відомих творів.

Так, у присвяті М. Ковалинському до філософського трактату, написаного в 1788 році, автор зазначає: «Я цю книжечку почав в Бурлуках, закінчив у Бабаях». Вірш «Мій човен буревій хитає» із циклу «Сад божественних пісень» Сковорода підписує:«Складено 1785 року, вересень. 17 дня, в селі Великий Бурлук».

Сковорода в Бабаях

А тепер ми в Бабаях.

Це селище міського типу, за 9 кілометрів від Харкова.

У Бабаях Сковорода жив у товариша Якова Правицького, переписував і доопрацьовував свої твори.

Тут зберігся будинок, де в 1774 році жив Г. С. Сковорода. На ньому встановлена меморіальна дошка.

Г. С. Сковорода любив працювати на природі. Він часто бував біля криниці Холодної.

Відомо, що саме в Бабаях написано дві байки: «Нетопирь и два птенца», «Верблюд і Олень». Написані вони через день, що є свідченням великого таланту.

Також тут написані “Диалог, или разговор о древнем мире” в 1772 р. і “Разговор пяти путников о истинном щастии в жизни” та 15 із 30 байок зі збірки “Байки харківські”

Навколишня природа, підтримка друзів сприяли появі у письменника натхнення.

Цей період життя поета відтворив художник Ю. Любавін у картині «Сковорода в Бабаях». Зверніть увагу, що Григорій Савич зображений серед полів, на лоні природи, яка давала простір його думкам.

Змінили за багато часу свій вигляд стежки, якими ходив Сковорода “з припорошілими саквами”. Але природа сама зберігає те, про що нам треба пам’ятати.

Холодна (Сковородинівська) криниця

Свого часу Сковорода працював над своїми творами біля Холодної криниці і Чорного озера у Бабаях. А зараз багато людей приходять до Сковородинівської криниці – хто просто напитись кришталево чистої води, а хто – подумати про своє буття, про своє призначення в цьому житті. А це вже шлях до самовдосконалення.

Пам’ять про великого поета й філософа зберігається з неабиякою пошаною.

У серпні 1995 року в історико-краєзнавчому музеї Бабаїв було встановлено погруддя Г. Сковороди скульптора С. Ястребова.

Щороку на Харківщині (в Бабаях) проходить етнофестиваль

“Сад пісень Сковороди”.

Сковородинівка

Наша заочна мандрівка закінчується там, де знайшов свій вічний спочинок Григорій Савич Сковорода.

Це Пан-Іванівка (тепер с. Сковородинівка Золочівського району Харківської області). Зараз у цій будівлі знаходиться музей.

Господарі надали мандрівному філософу невеличку кімнатку з вікнами в парк.

Поет любив ці місця.

Часто працював на природі. Спілкувався з людьми.

В останній день свого життя Г. Сковорода зранку попрацював, написав листа своєму товаришеві, а потім заходився копати могилу. Викопавши її, переодягнувся в чисту сорочку, помолився Богу, ліг і навіки спочив.

Це могила поета, куди приходять щороку вклонитися тисячі людей.

Ось надмогильний камінь, де, як і заповідав філософ, написано:«Світ ловив мене, але не спіймав».

Про великого письменника-гуманіста нагадують тут і ставок, і дуб, якому більш як півтисячі років, і криниця.

Любов до видатного поета й філософа-просвітителя залишається в серцях багатьох українців, а пам’ять про нього бережуть численні пам’ятники. Ось один із них, що розміщений у Харкові в парку по вулиці Університетській.

Ім’я Г. С. Сковороди носить Харківський національний педагогічний університет. На його подвір’ї теж встановлено пам’ятник поету.