Мауріц Корнеліс Ешер

(M.C.Escher)

1898-1972

нідерландський 

художник-графік

Інтерес Ешера до малюнка виник ще в дитинстві.

Батьки маленького хлопчика, далеко не бідні люди, мріяли, що син стане архітектором, і віддали його в приватну школу, де серед інших предметів  він займався і малюванням.

Його вчителем, а пізніше і другом на все життя, став художник Самуель де Мескіта.

Здоров’я не дозволило Ешеру отримати архітектурну освіту, його родина поселилася на півдні Італії. Його зачарувала природа і краса тамтешніх місць.

Улюбленим заняттям становляться піші багатогодинні прогулянки, під час яких робляться замальовки.

За порадою вчителя, Ешер приділяє гравюрам особливу увагу.

Тут, в Італії, він проявляє інтерес до перспективи тривимірного простору в рисунку, звертає увагу на математичну точність сходження ліній, для надання видимості перспективи. Особливо надихала його в цьому розумінні Флоренція, де він відвідав галерею Уффіци, знайомлячись з майстерністю живопису древніх майстрів. Роботи Мікельанджело, Леонардо да Вінчі заволоділи його увагою. З часом, вже будучи одруженим, він оселився в вічному місті. Це може видатися дивним, але вдень він не бачить в Римі нічого для себе цікавого. І зовсім інша справа ніч…

Довго часу він провдить в соборі Св. Петра роботи великого Мікельанджело. Тут він намагається осмислити глибину архітектурного простору. так поступово зароджується його захоплення оптичними парадоксами. Те, що було сховане для більшості поступово відкрилось Ешеру завдяки його тонкій спостережливості, і ця якість стала запорукою успіху багатьох його картин.

Ешер був людиною замкнутою навіть з рідними. Іноді він черпав натхнення  в своїх снах.

При всьому бажанні до усамітнення, Ешер любив подорожувати. Подорожуючи з Іспанії в Італію на вантажному судні VERDI, Ешер відвідує Сицилію і Мальту.

Був і такий етап в житті Ешера, коли йому вдалося переконати одну з італійських круїзних компаній “Адрія” взяти його з дружиною на борт корабля, у відповідь він зобов’язався зображати кораблі та гавані, в які ті заходили, для рекламних буклетів компанії.

На здивування Ешера, його пропозицію було прийнято. Серед багатьох міст, які він відвідав, Сенглеа на Мальті приглянувся йому особливо. Тут, на острові з багатою історією, зародилось багаот його замальовок та задумів. Одна з відомих – “Балкон”, де Ешер вперше застосував ефект лупи, з допомогою якого можна роздивитися квітку на балконі на далекій відстані.

Цей прийом буде зустрічатися і в інших його роботах.

Математичні відкриття надихали Ешера на створення деяких картин, а його мистецтво, в свою чергу, притягувало математиків. Вони визнавали його математичний дар. Предметом захоплення було те, що, як йому, людині далекій від математики, вдавалося відобразити суть  математичних задач. Його картини розбирали та обговорювали на математичних симпозіумах і конгресах.

“Коли я побачив вперше його гравюру “День і ніч”, я втратив дар мови”-згадує математик і фізик Роджер Пенроуз, -“у нього був явно математичний талант поглядом зображати свою інтуїцію на листку паперу”.

Ешер був людиною, що цікавилась всім незвичним, якщо його щось захоплювало, то він старався докопатися до суті явища і майстерно робив це в своїх працях, зображаючи рукою художника, як він собі це уявляє.

Так роботи Ейнштейна надихнули Ешера на створення гравюри “Відносність”. Гляньте як міняється картинка, якщо дивитись на неї під різними кутами. Три сили тяжіння направлені перпендикулярно одна одній Три об’єкти перерізають один одного під прямим кутом, і кожен населений людьми.

Жителі сусідніх маленьких світів не можуть ходити, сидіти чи стояти  на одній і тій же підлозі, оскільки у них різні уявлення про горизонталі та вертикалі. Однак вони можуть користуватися одними сходами. Видно, як вгорі двоє людей ідуть поряд по сходах наче в одному напрямку, але один рухається вгору. а другий вниз. Контакт між ними неможливий, бо вони – із різних світів і не підозрюють про існування одне одного. В літографії ” Вверх і вниз” одна  і та ж картина представлена двічі, але розглядають її з двох різних точок.

Верхня частина – вид, що відкривається спостерігачу, якщо він підніметься трьома поверхамивище, нижня – те. що він бачить, стоячи на землі, тобто, на площадці, що вимощена плитками. Піднявши голову вверх, він бачить ту ж саму підлогу, повторену як стелю в центрі композиції, однак вона в той же час служить підлогою верхньої сцени. Зверху плиточна стеля повторюється, на цей раз як справжня стеля.

Ешер все частіше звертається до теми “неможливих просторів”. Його захоплюють оптичні іллюзії. Одна з його ранніх робіт в цьому напрямку “Вавілонська башня”. що іллюструє біблейський міф про труднощі перекладу і неможливості комунікацій.

Фігура неможливого трикутника, придуманого математиком Роджером Пенроузом, використана і в картині “Водопад”, де два неможливі трикутники поєднані в неможливу фігуру, створюється враження, що вода знизу піднімається вгору, по типу вічного двигуна, а різноповерхові башні виглядають майже рівними.

Стаття англійського математика Роджера Пенроуза про неможливі фігури була опублікована в британському журналі псиології  в 1958 році і “ожила” в картині Ешера “Спускаючись та піднімаючись”. Сама іллюзія для неупередженого глядача буде мало помітна: скоріше буде помітний візуальний абсурд: монахи невідомого ордена здійснюють нескінченну прогулянку по круговій галереї на даху свого монастиря, ті  хто йде ззовні ввесь час збираються вгору, а ті, хто в середині, ідуть вниз.

Як це можливо? Для математиків картина представляла інтерес наочністю задачі.

Психологи знаходили цікаве і для себе в роботах Ешера.

“Зіткнення” – прекрасний приклад, як одне зображення чи явище сприймається по – різному, зображено принцип двоякості нашої свідомості, залежно від того, на чому концентрувати увагу…

Картина ще має назву “Оптиміст і песиміст” і це точно визначає суть малюнка.

Південь Іспанії, зокрема Альгамбра, залишають слід в творчості Ешера. Чудове мавританське мистецтво пробуджує в ньому інтерес до симетрії. Різні симетричні побудови, шляхом заповнення площини рівними фігурками стають темою багатьох його робіт.

Піком захоплення художника стають багаточисленні метаморфози.

Від них важко відірватися… прості за ідеєю та немислимо складні по виконанню…

Правильні многогранники і многокутники мали особливу чарівність для Ешера. Але часто вони зустрічаються як допоміжні елементи. На літографії “Хаос і порядок” зображено малий зірчастий додекаедр, один із 4-х многогранників Кеплера – Пуансо, а довкола предмети, що викинули як непотріб.

На гравюрі “Зірки” – поєднання тетраедрів, кубів і октаедрів ускладнюється хамелеонами в середині малюнка.

Неможливий куб можна побачити в картині “Бельведер”. Ребра куба перехрещуються неймовірним чином, що неможливо в тривимірному просторі.

Нескінченні мозаїки наочно демонструють любов Ешера до геометрії. Елементи нарисної, проєктивної геометрії зустрічаються в його роботах.

Біологи бачать в картинах Ешера молекулярні моделі з їх тотожністю вірусних поєднань сфер і многогранників. Кристалографи бачать там ідеальні кристали.

Бажання Ешера створити на площині іллюзію тривимірного простору, якого насправді немає, створити штучну перспективу і оптичну головоломку, приваблювало і приваблює донині… Його любима тема – нескінченність… Вона у художника внутрішня (плоска) або зовнішня (об’ємна) – “Границя круга”, циклічна – “Малюючі руки”

Пікового ефекту досягла тема нескінченності  у “Виставці гравюр”. Художник намагався створити ефект нескінченності, який спостерігав в цирюльнях при наведенні дзеркал і одночасно використав свій прийом – “картинка в картинці”. Подібна “анфілада” картинок називається ефектом Дросте за назвою голландської марки какао, що першою використала цей ефект в рекламі.

В цій картині він намагається викривити простір за типом пляшки Клейна, щоб створити ефект постійного руху. Людина на передньому плані любується гравюрою, що висить в галереї, на якій зображена вона сама. Людина бачить себе, що дивиться на себе, і так до нескінченності. Ешер створив галерею, де  ланцюг картин є оптичною противагою ланцюгу будівель, але замкнути рисунок по периметру неможливо, не спотворивши його і не вийшовши за межі. Картина наче з дефектом, з пустим центром. Одні бачили в ньому поверхню Рімана – абстрактна поверхня з отвором всередині, інші основу концепції  інь/янь, а хтось – чорну діру…

Роботою Ешера зацікавився голандський математик Хендрік Ленстра. Аналізуючи  “Виставку гравюр” , він, як математик, вирішив “завершити незавершене” і намагався розкласти деформовану решітку кручення , так звану решітку Ешера, покроково…

Геніальному Ешеру вдалося найбільш наглядно підійти до нескінченності. Коли він зрозумів. що не може закінчити картину, то в центрі лишив свою монограму:” Нічого більш дивного я в житті не робив, можливо це і є викривлений простір, про який говорив Ейнштейн”.