Як я пішла у педагоги

 Жила собі дівчинка на ім’я Мілана. Ходила вона в школу, там добре вчилася. Її всі любили, бо була розумною і активною. Та пролетіли 11 років і пора Мілані прощатися з школою.

Постав перед випускницею дуже складний вибір «Куди ж піти далі?» Було багато думок, але нічого не цікавило Мілану дуже сильно, щоб вона з впевненістю обрала свою майбутню професію.

 В дитинстві хотіла бути співачкою, потім дизайнеркою, в старших класах адміністратором, а згодом відкрити власний ресторан. Але … доля склалася зовсім по іншому.

Мілана склала іспит з предметів, які не підходили професії, про яку вона мріяла, тому прийшлося обирати те, що найбільше підходить. І ось прийшли результати.

Дівчинка дізнається, що може навчатися у Львові, місто яке їй дуже подобалося. А спеціальність її дошкільна освіта. Чи була дуже рада Мілана? Напевно ні. Чи були сумніви? Так. Але як виявилося це був чудовий вибір.

 У Львові Мілану чекав один із найкращих університетів в країні, крутезний педагогічний факультет і просто чудова група «Ефпедешників», де всі відразу стали друзями.

 Навчатися тут дуже цікаво. Саме тут дівчинка знайшла багато друзів, здобула купу знань і величееезний досвід. А головне – діти, такі милі, веселі, цікаві. Любов до дітей взяла своє і Мілана більше ні разу не пошкодує про вибір своєї майбутньої професії.