Пригоди Віллі

У лісі була хатинка, де жила ведмедиця з ведмежатком Віллі. Віллі завжди любив бути надворі. Вилізти на гілку, що поласувати смачним медком нюхати запашні квітки на галявині, були його улюбленими заняттями.

– Мамо, я на вулицю, – крикнув ведмедик, вибігаючи з хати.

– Так, і що ми робитимемо сьогодні? -подумав Віллі ітоді побіг на галявину. Раптом ведмедик завмер. Він ще ніколи такого не бачив.

– Хто це тут залишив кульки?

Віллі підійшов і хотів взяти одну кульку, але та полетіла. Ведмедик обережно взяв дві і чимдух побіг доодму, щоб показати це мамі.

– Маааааамоооо! Дивись, що я знайшов! – кричав Вілі, – це чарівні кульки.

Мама, усміхнувшись, мовила:

– Синку, це не кульки, це квіточка – кульбаба.

– Кульбаба? А чому вона тоді летить?

– Спочатку, ці квіточки жовтень, як маленькі сонечка. Але потім, коли вони дозрівають, то розлітаються маленьким пушинками по всіх усюдах, щоб прикрасити ввесь ліс собою. – Я зрозумів, – мовив ведмедик і, взявши квіти, побіг надвір.

– Летіть кульбабки, нехай вас побачить увесь ліс, – сказав Віллі і щосили дмухнув кульбабки.

– Тепер ліс стане ще кращим!