Моя Україна
На світі багато чудових країн,
Мені наймиліша, найкраща країна,
Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,
Безсмертна моя Україна.
Ти з давніх віків непокірна була
І волю свою боронила невпинно.
Нарешті збулося – її здобула
Звитяжна моя Україна.
На землях твоїх неозорих степів
Живе працьовита і чесна родина,
Хвилюється колосом стиглих хлібів
Моя золота Україна.
В садах і дібровах в вечірні часи
Чарує нас пісня дзвінка солов їна
І чути співочі дівчат голоси, –
Пісенна моя Україна.
Тепер ще не легко живеться тобі,
Є в тому, мабуть, особлива причина.
Та все подолає в тяжкій боротьбі
Незламна моя Україна.
Квітуй, мов калина, на плесами вод,
Будь в дружбі і праці міцна та єдина.
Хай буде щасливим твій вільний народ,
Прекрасна моя Україно!
(Микола Верещака)
Наталія Паснак (Мельник)
ТАК СИЛЬНО ХОЧЕТЬСЯ ВЕСНИ
Так сильно хочеться весни!
Тієї, що з пташиним співом,
тієї, з сонечком ясним,
і радісним дитячим сміхом.
Весни, щоб проліском цвіла,
весни з лелеками на хаті,
щоб з мальовничого села
до праці кликала завзято.
О, як же хочеться весни,
що пахне квітами, не димом.
Щоб хмари в небі мов човни,
пливли спокійно сині-сині.
Щоб у заквітчаних хустках
на грядках порались матусі,
цвіли дерева у садках,
і тракторець гудів у лузі.
Щоб на вечерю у дворі
збиралась радісна родина.
Щоб спала міцно до зорі
спокійно в ліжечку дитина.
О, як же хочеться весни!
І байдуже: з дощем, чи з вітром,
аби лиш не несла війни,
аби лиш не вмирали діти!
(10 березня 2022 р.)
Наталія Паснак (Мельник)
ТРИМАЙСЯ, МОЯ РІДНА УКРАЇНО!
Тримайся, моя рідна Україно!
Хоч зболена, хоч зранена — живи!
Ми віримо — піднімешся з руїни!
Якщо ми з Богом, що нам вороги?
Тримайся, нене, стій заради діток,
Заради волі, правди, мирних днів.
Ти не одна, розкиданих по світу
мільйони в тебе дочок і синів!
Гуртуються у горі діти й друзі,
Гуртуються на зло всім ворогам!
І перемога вже на виднокрузі,
Бо з нами Бог! І щезне злого план.
Не здайся, моя рідна, Україно!
Не смій вклонитись лютій силі зла.
Лиш перед Богом падай на коліна,
Проси прощення, миру і добра!
Просімо, українці всього світу,
Просімо в Бога прощення щодня.
Щоб Бог дав сили встояти в цій битві,
Щоб милість була Божа і броня!
Щоб взяв Господь, під Божу охорону
Країну нашу зболену, в сльозах.
Щоб ворогам Свою дав перепону,
Щоб зрештою закінчився цей жах!
Бог завжди чує щирі покаяння,
Молитву серця і душевний плач.
Помножмо всі зусилля та благання,
Скажімо кожен: “Господи, пробач…”
Щоб відродилась ненька-Україна,
Щоб у стократ прекрасніша була!
Щоб знав весь світ, кожнісінька країна,
що з нами Бог! Бог миру і добра!
(10 березня 2022 р.)
Ви думали зламати наші крила?
Вони в нас стали, як міцний граніт!
Ординська та навала в нас відкрила
Народну душу – сильний моноліт.
Ми стоїмо один за одного горою,
Ніхто не зможе знищити народ,
Який для захисту узяв у руки зброю,
Аби свій край звільнити від заброд!
Ми впевнено йдемо до перемоги,
А доля всіх загарбників одна:
Ви в нас залишитесь, зламаємо вам роги,
І звільнимо наш край від «русского» лайна.
Розквітне знову наша Україна,
Усіх захисників ми будемо вітать.
І залуна скрізь мова солов’їна,
І будуть не ракети, а пташки літать!
24.03.2022р. Ірина Слоква
Тетяна Аколішнова
І ЗНОВ СИРЕНА!
І знов сирена країть серце й душу,
Хто випустив з-за ґрат сло-сатану,
Що без жалю нас, українців, душить,
Що розв’язав кривавую війну?
Закрити б вуха, щоб не чули вою,
Закрити б очі, щоб не бачили жахіть!
Закрити б душу, щоб не стала злою.
В минуле мирнеє поринути б на мить!
Чим далі, тим страшніш гудок сирени,
Чим далі — більше кров’ю залива
Країну рідную… Порізала їй вени
Отая про̀клятая путінська війна.
О, сили всі небесні, станьте в поміч!
О, сили всі святії, збережіть!
Всі охоронці-янголи, знаходьтесь поруч!
Скоріш наблизьте ПЕРЕМОГИ мить!
Наталія Козленко
Збройні сили України –
Слава, гордість, міць країни!
Захищають мир, свободу
Служать рідному народу!
Щира шана і подяка
Хлопцям, молодим солдатам,
Що строкову службу чесно
Сприйняли, як борг почесний!
Матері й батьки шановні
Вихованням послідовним
Відчуття патріотизму
І повагу до Вітчизни
У серцях синів зростили –
Вартувати відпустили
Мирну, вільну і єдину
Незалежну Україну!
Тож вшануймо в день святковий
Всіх без винятку військових!
Завдяки їх чесній службі
Живемо у мирі, дружбі!
Адже мир тоді панує,
Коли армія чатує!
Писала калина листи з України
До білих російських беріз,
І падали крупні червоні краплини
Чи крові її, чи то сліз.
Писала вона: «Заберіть своїх хлопців,
Що в гості незвано прийшли,
Навіщо в чужій вони гинуть сторонці?
Бої тут тривають страшні.
Вам брешуть нахабно, що хлопці «блукають»,
Їх кинули в жерло війни..
Війна – не навчання…тут дійсно вбивають,
Це ж ваші брати і сини.
Навчать їх стріляти в людей із гармати,
Підступний віддавши наказ.
Чи варто для цього синів в світ пускати,
Щоб тут зупинився їх час?
Ви ж хлопцям хрести одягали на шию,
Вони ж тепер цілять в людей
Із ними одної і мови, і віри
Заради химерних ідей.
Вже дехто ніколи додому не верне,
Рясніють поля від могил,
Живі ж – то каліки , їх доля химерна,
Птахи, що позбавлені крил.»
Писала калина листи, й розсилала
Зі зграями чорних круків…
Навколо ж калини горіло й палало,
І попіл на землю летів.
Хоч постріли «Градів» лякали калину
Й пожежі змикались в кільце,
Писала, кричала вона до загину
Й була таки справжнім борцем…
Поламані ребра, посічені скроні,
Пошкоджені всі гілочки,
І падали краплі червоно-солоні,
Горіли мов церкві свічки.
Бо вся ця земля не росою вмивалась,
А кров’ю людською без меж,
Не сонечком ніжно вона зігрівалась,
А попелом після пожеж….
Писала калина листи з України
У різні куточки землі:
«Не спіть, поможіть. Нам стріляють у спини
І знищити хочуть в Кремлі…»
З війною і втратами важко змиритись,
Народ взяв цей хрест і поніс…
І нам до землі тій калині б вклонитись,
За кожен написаний лист,
За щирість її, не підкуплену совість,
Що навіть в вогні не згорить…
І хай ще в країні беріз спить свідомість,
Та скоро весь гай зашумить!
Коли закінчиться війна,
Цей жах вві сні і наяву,
Година як мине страшна,
Тебе я міцно обійму.
І знову зацвіте весна
У наших душах і серцях,
Зросте пшениця запашна
На жовто-золотих полях.
І щастя буде, і любов,
І мир, і спокій, й тишина,
І обійму тебе я знов…
Коли закінчиться війна.
Лія Острова /Юлія Кострова/
10 квітня 2022
Published: Oct 8, 2022
Latest Revision: Oct 8, 2022
Ourboox Unique Identifier: OB-1375907
Copyright © 2022