Туман яром…

Туман яром,туман долиною

За туманом нічого не видно

Тільки видно дуба зеленого

Під тим дубом криниця стояла

В тій криниці дівка воду брала

Та й впустила золоте відерце

Ой, хто ж теє відерце дістане

Той із мною на рушничок стане

Туман яром, туман долиною

місцевість: Займище

Підготувала: Жила Анастасія

“Ой чий то кінь стоїть”

Записала Камко Анастасія

Пісня “Червона калина”

Записав Коржавін Руслан

“Ой ходив місяць та й сходив…”

Записала Стеченко Кіра

Пливе човен води повен

    Пливе човен води повен

та все хлюп, хлюп, хлюп, хлюп,

та все хлюп, хлюп, хлюп, хлюп,

та все хлюп, хлюп, хлюп, хлюп.

Їде козак до дівчини

та все тюп, тюп, тюп, тюп,

та все тюп, тюп, тюп, тюп,

та все тюп, тюп, тюп, тюп.

Пливе човен води повен

та накритий листом,

та накритий листом,

та накритий листом.

Не хвастайся ,дівчинонько,

червоним намистом,

червоним намистом,

червоним намистом.

Бо прийдеться, доведеться,

намисто збувати,

намисто збувати,

намисто збувати.

Молодому козакові

тютюн купувати,

тютюн купувати,

тютюн купувати.

Пливе човен води повен

та накритий лубом,

та накритий лубом,

та накритий лубом.

Не хвастайся, козаченьку,

кучерявим чубом,

кучерявим чубом,

кучерявим чубом.

Бо прийдеться, доведеться,

під аршин ставати,

під аршин ставати,

під аршин ставати.

Молодого козаченька

в військо віддавати,

в військо віддавати,

в військо віддавати.

Село Буда, Корюківський район, Чернігівська область.

Ой у полі нивка

Ой у полі нивка,

кругом материнка…

Там дівчина жито жала,

гарна чорнобривка.

Там дівчина жито жала,

гарна чорнобривка.

Жала ж вона, жала,

сіла спочивати,

їхав козак з України,

мусив шапку зняти.

Їхав козак з України,

мусив шапку зняти.

Мусив шапку зняти,

“день добрий, – сказати, –

помагай біг, дівча моє,

тобі жито жати!”

“Помагай біг, дівча моє,

тобі жито жати!”

А дівчина стала,

йому одказала,

Вона ж йому одказала –

серденьком назвала.

Вона ж йому одказала –

серденьком назвала.

“Як їдеш додому,

не кажи нікому,

бо рознесуть цеє люди,

як вітер солому!

Бо рознесуть цеє люди,

як вітер солому!

А вітер тихенький,

солома легенька, –

Візьмуть мене люди в зуби,

я ще ж молоденька!

Візьмуть мене люди в зуби,

я ще ж молоденька!”

А вже ж цяя слава,

по всім світі стала,

що дівчина козаченька,

серденьком назвала.

Що дівчина козаченька,

серденьком назвала.

А вже ж тая слава,

по всім городочку,

що дівчина козакові

вишила сорочку.

Що дівчина козакові

вишила сорочку.

Село Буда, Корюківський район, Чернігівська область.

Сидить дід на печі

Сидить дід на печі,

на печі,

А бабця на припічку,

не вечереючи.

А бабця на припічку,

не вечереючи.

Бабко моя, щебетушечко,

Чом не вечерееш,

моя душечко?

Чом не вечерееш,

моя душечко?

Чорт би тебе

взяв з вечерею!

Бив ти мене,

та й кочергою.

Бив ти мене,

та й кочергою.

Бив ти мене,

волочив ти мене.

Серце-дідусю,

не навчив ти мене.

Серце-дідусю,

не навчив ти мене.

Село Буда, Корюківський район, Чернігівська область.

Червена ружа трояка

Червена ружа трояка…

Червена ружа трояка…

Ой мала я мужа,
Ой мала я мужа,

Ой мала я мужа пияка.

Він ніщо не робить, тільки п’є,

Він ніщо не робить, тільки п’є,

А додому прийде,

А додому прийде,

А додому прийде – мене б’є.

“Не бий мене, мужу, не лякай,

Не бий мене, мужу, не лякай,

Візьми моїх діток,

Діточок маленьких, а я піду в найми в чужий край!”

                                                                          Село Буда, Корюківський район, Чернігівська область.

 Підготувала Суярко Богдана

Розпитав у своєї  бабусі, жительки  Сновського району, у дитинстві – прикордонного села про пісні, які вона співала в родинному колі на свята, довгими вечорами, а також тоді, коли працювала.  Ці пісні вона чула від своєї матері, а згодом, коли підросла, стала співати зі своїми сестрами.
Пісні які вона згадала:
– “Місяць на небі, зіроньки сяють”;
– “Їде поїзд швидким ходом”;
– “Чом ти не прийшов?”;
– “Взяв би я бандуру”;

 “В канці греблі шумлять верби”
В канці греблі шумлять верби, що я насадила.
Нема маго миленького, що я палюбила.
Нема йаго і не буде, паїхав за Десну.
Сказав мені: “Дівченонька, приїду на другу весну”
Ждала, ждала, миленького, та й на паріг стала
Нема маго миленького, що я пакахала

Підготував Ткаченко Ілля

“Ой у вишневому садку…”

Підготував Клоп Назар

Несе Галя воду

Несе Галя воду

Коромисло гнеться,

За нею Іванко,

Як барвінок, в’ється.

– Галю, ж моя Галю,

Дай води напитися,

Ти така хороша –

Дай хоч подивитися.

– Вода у ставочку,

Той піди напийся,

Я буду в садочку –

Прийди подивись.

– Прийшов у садочок,

Зозуля кувала,

А ти ж мене, Галю,

Та й не шанувала.

– Стелися, барвінку, –

Буду поливать

Вернися, Іванку, –

Буду шанувати.

– Скільки не стелився,

Ти не поливала,

Скільки не вертався,

Ти не шанувала.

Несе Галя воду

Коромисло гнеться,

За нею Іванко,

Як барвінок в’ється.

Записав Аникієнко Андрій  з уст матері  – Аникієнко Алли, мешканки села Гвоздиківка

Родинно-побутові пісні Сновщини.
Галка
Вилєтала галка з глибокого балка,

Та й вилєтала друга з зеленого луга.
Сєла-впала галка на високій соснï,

Та на високiй соснï, на гiлцi
роскошнiй.
Не хилися, гілко, бо й так менi гiрко,

Та не падай, сосно, бо й так
менï тошно.
Тошно на чужєй країнє.

Та й на чужому краю, де роду немає.
Тільки в мене й роду – два братіки зроду,

Та й ті прибувають аж
третього году.
Ой приïдьте, братцï, у неділю вранцє,

Та посидим, братцi на
тисовій лавцє.
Та посидим, братцi на тисовiй лавцє.

Та вип’ємо, братці, горєлкі та по чарцi.
Чогось менï, братцï, горєлка не п’ється,

Коло мого серця як гадина в’ється.
Совила гніздечко, де моє сердечко,

Совила й другоє, де серденько моє…
Пісню записала з уст бабусі Іванченко Олександра

“Цвіте терен…”

Записав Дятел Владислав

“Несе Галя воду”

Записав Ісаков Борис

“Вишивала дівчина вишиванку”

Записав Довгаль Кірил

“Чорнобривців насіяла мати…”

Записала Анікеєва Дар’я

“Виспівує соловейко”

Записала Гончаренко Софія

Згадаємо ж давайте у цю мить.

Що українці – це народ співучий –

Ніщо не може нашу пісню зупинить,

Наповним піснею наш край квітучий!

                                                                 Роман Бойчук

  В українській пісні – душа нашого народу. Проте краси додає народним пісням і мелодійність української мови.

   Тож шануймо рідне слово, бережімо пісенний скарб нашого народу!

Підготували учні 9-х класів

Сновського ліцею №1

Сновської міської ради

Корюківського району

Чернігівської області