“ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ГОНЧАРСТВА”

 Оскільки смакоти української кухні відомі усьому світу, не дивно, що й посуд завжди відігравав важливу роль. Звичайно ж, посуд, який традиційно використовували українські господині, виготовляли вручну і прикрашали різними оберегами та символами. 

 Ймовірно, що гончарні традиції допомагали створювати справжні кулінарні шедеври.Країнська історія створення керамічного посуду має кілька сторінок свого розвитку:неолітичну, ранньослов’янську, Черняхівську,давньоруську та середньовічну епохи. Найвищого розквіту ця галузь на території України зазнала у XVII-XVIII ст.

 У IV тис. до зв. е. винайшли гончарне коло. Спочатку він був ручним і дуже повільним, а вже в Середньовіччі з’явився ножний привід, який справив революцію в галузі гончарного мистецтва.

 Найвищий розвиток українського гончарства припав на XVII-XVIII ст. Тоді й сформувалися відомі нам традиції мистецького розпису – рослинні та квіткові орнаменти, фігурні візерунки тощо. на посуді та кахлі.

“ТЕХНІКИ ДЕКОРУВАННЯ КЕРАМІЧНИХ ВИРОБІВ”

Декорування гончарних виробів розвивалося та виділилося у кілька художніх технік:

“Ритувуння”

– техніка нанесення поглибленого малюнка гвоздиком або паличкою на глиняну сиру поверхню.

“Глядання”

– техніка, при якій гладким предметом, переважно каменем, згладжують поверхню виробу, поліруючи її.

“Рожкування”

– техніка при якій ємність (ріжок) наповнюється ангобом (глазурю).

“Фляндрування”

– техніка, в якій, після народження, свіжі смуги глазурі поєднуються в чіткі та зигзагоподібні “мармурові” розлучення гострим предметом.

“ВИДИ ТА ЗАСОБИ ГІНЧАРНОГО ПРОМИСЛУ”

Існує багато відів кераміки, але ту яку описані в цій книжці були найбільш використані і популярніші.

Одже мова піде про такі види як :

-МОЛОЧНА КЕРАМІКА.

-КОСІВСЬКА КЕРАМІКА.

-ОПОШНЯНСЬКА КЕРАМІКА.

“МОЛОЧНА КЕРАМІКА”

 -Молочений посуд дуже екологічно чистий та безпечний, він не вступає у хімічну взаємодію з продуктами харчування.Під час виготовлення таких гончарних виробів використовується древній спосіб обробки кераміки – молочний випал. У процесі обробки глиняний виріб занурюється в молоко, просочуючись ним, адже глина – дуже пористий матеріал. Такий метод робить посуд дуже приємного м’якого кольору та позитивно впливає на здатність зберігання продкуктів.  Уникальность технологии молочения еще и в том, что мягкий и приятный цвет “хлебной корочки” гончарного изделия зависит от жирности молока, продолжительности “купания” посуды, от того, добавлялся ли сахар в молоко и тому подобное.

“КОСІВСЬКА КЕРАМІКА”

 -Виділення гуцульської кераміки в окремий художньо-промисловий напрямок відбулося у XV ст. Найвідоміша кераміка цього регіону одержала назву косовська (від міста Косів Івано-Франківської області). З того часу і досі косовська кераміка зберігає свою автентичність, постійно розвиваючись і вдосконалюючись.Своєю появою гончарство Гуцульщини завдячує дуже багатим природним покладам глини. Тому воно і стало провідним ремеслом у цьому регіоні. Місцеві майстри створили унікальну техніку та стиль, і окрім звичних глеків, горщиків та мисок, наприкінці XVIII століття почали виробляти предмети декоративно-ужиткової кераміки – кахлі та свічники.Сьогодні давні традиції гончарного мистецтва переживають період відродження, малюнки стали дуже різноманітними – це і ікони, і тварини, і рослини, і сюжетні композиції..

“ОПОШНЯНСЬКА КЕРАМІКА”

 -Поштанська кераміка – одна з найвідоміших в Україні. Її батьківщина – село Опішня на Полтавщині. Опішнянська кераміка досить молода, її коріння сягає XIX століття. 1893 року в Опішні працювало 288 гончарів, а на початку ХХ століття гончарська громада активно реагувала на суспільно-політичні події епохи і з 1926 до 1941 року в селищі були створені гончарні артілі, які згодом стали заводами.Для опішнянського розпису характерні рослинні орнаменти – квіти, листя, грона ягід, колосків, квітів та вінки. Також цій кераміці властива характерна колористика розписів. Бежевий, коричневий, зелений та блакитний – основні кольори розпису, а відтінки їх найрізноманітніші. Для опішнянського розпису використовують техніку фляндрування, коли лінії малюнка “тягнуть” металевим писачком, створюючи візерунки.

Цікавим є той факт, що опішнянські майстри завжди створювали свої шедеври без попередніх ескізів.

  Люди мають справу із керамікою щодня. Принаймні на кухні, коли їдять чи готують їжу.Сьогодні Важко уявити людину, яка жодного разу не використовувала той чи інший виріб з кераміки. Люди використовують кераміку в різних напрямках діяльності,щоб працювати з нею, використовувати керамічну посуду як посуд. З допомогою кераміки прикрашають стіни керамічною плиткою і не тільки.

Кераміка та керамічні вироби вже невід’ємна від сучасного побуту.