Українське килимарство

Килимарство, як вид декоративно-ужиткового мистецтва

Літописні джерела свідчать про розквіт килимарства в Київській Державі у другій половині XI — на початку XII століттях.

У XVII — на початку XIX століття килимарство в тому краї набуло досить широкого розвитку. Килими виготовляли як для власних потреб, так і на продаж, використовуючи для цього ткацькі верстати простої конструкції, які з’явилися тут наприкінці XIX століття. Вони були призначені для виготовлення полотна, тому поліські килими були з двох полотнищ — «полок», які потім зшивали посередині. Для основи брали зсукану вдвоє нитку, на піткання — вовняну фарбовану пряжу.

Історія виготовлення килимів на території України

Килими вже виготовляли в багатьох поміщицьких майстернях, килимарських цехах, мануфактурах і фабриках Поділля, Волині, Галичини.

Надзвичайно розвинулось у той час килимарство центральних, східних та південних районів України. У панських килимарнях килими виробляли кріпаки, у дрібних сільських, міських, монастирських майстернях працювали ремісники і ченці. Виготовляли тут вироби найрізноманітнішого призначення, в тому числі й вишукані килими для панських палаців та козацьких старшин. Частина продукції йшла на експорт.

Особливості виготовлення

Основний матеріал для ткання килимів – вовна. Найдавніші килими були суцільно з вовняної пряжі, пізніше для їхньої міцності і пружності в основу стали вплітати лляні або конопляні нитки. Техніка ткання зумовлює художні особливості килимів, їхній розмір. Розрізняють рахункову і гребінцеву техніки. У Центральній Україні найпоширенішим був вертикальний тип верстата під назвою «кросна». 2-й тип верстата – горизонтальний, поширений у зх. обл. України та на Поділлі, – «верстат». На ньому килим ткали послідовно, ряд за рядом.

Фарби та орнамент

Давні українські килими фарбували природними барвниками з ягід, корінців, комах, досягаючи дивовижних за м’якістю різнобарв’я кольорів. Наприкінці 19 ст. природні фарби замінили аніліновими. Художнє оздоблення українських килимів відзначається своєрідністю та наявністю регіон. особливостей. У Центр. і Лівобереж. Україні поширені килими з рослинним орнаментом, основним елементом якого є стилізована квітка чи деревце. За характером композиції, розміщенням орнам. мотивів на осн. полі, килими умовно поділяють на 4 групи: для килимів 1-ї групи характерне рядне розташування мотивів (один над одним), для 2-ї – у шаховому порядку, 3-ї – довкола центр. візерунка. Спіл. для них є чітко окреслений прямокутник осн. поля з темним тлом, у каймі тло світле. Килими 4-ї групи називають «панськими», їм притаманне фігурне оконтурення осн. поля.