Будова клітини

Першою людиною, яка побачила клітини, був англійський вчений Роберт Гук. У 1665 році, намагаючись зрозуміти, чому коркове дерево так добре плаває, він почав розглядати тонкі зрізи корку за допомогою мікроскопа. Гук виявив, корок розділена на безліч крихітних комірок, які нагадали йому монастирські келії. Він назвав ці комірки клітинами (англ. Cell – келія, комірка, клітина).

У 1675 році італійський лікар М. Мальпігі, а у 1682 році – англійський ботанік Н. Грю підтвердили клітинну будову рослин.

У 1674 році голландський майстер Антоній ван Левенгук за допомогою мікроскопа вперше побачив у краплині води «тваринок» – живі організми, що рухались (амеби, бактерії).

Також Левенгук вперше спостерігав тваринні клітини – еритроцити та сперматозоїди. Таким чином, вже на початку XVIII століття вчені знали, що під великим збільшенням рослини мають коміркову будову і бачили деякі організми, які пізніше отримали назву одноклітинних.  У 1802 – 1808 роках французький вчений Ф. Мірбель встановив, що всі рослини складаються з тканин, утворених клітинами.

Клітина-це структурно-функціональна одиниця живих організмів , для якої притаманні власний метаболізм та здатність до розмноження.

Органели – постійні структури клітини, які виконують властиві їм функції і клітина існує як єдине ціле

 Ядро -найголовніша структура клітини еукаріотів.

Зверху воно вкрито подвійною оболонкою, що складається з двох мембран з порами, через які проходить обмін речовин між ядром і цитоплазмою. Під оболонкою знаходиться нуклеоплазма (ядерний сік), в якій розміщені хроматин, одне або кілька ядерець і різні хімічні речовини.

Хроматин складається з витків ДНК зв’язних з пістонами.

Ядерце має кулясту форму. У ньому іде синтез рибосомної РНК, яка через пори в ядерній оболонці надходить у цитоплазму.

Ядро регулює всі життєві процеси клітини, несе в собі генетичну інформацію, що знаходиться в ДНК.

Ендоплазматична сітка (ЕПС) – складна система мембран, що пронизують цитоплазму.

На мембранах знаходяться рибосоми ЕПС з рибосомами називаються гранулярною, без рибосом – агранулярною. Функцією ЕПС з рибосомами є синтез і транспортування білків, по синтезувань по її поверхні. Ці білки потрапляють в ЕПС і просуваючись по ній можуть змінюватись. Головною функцією агранулярної сітки є синтез ліпідів.

Цитоплазма-напіврідка ,в’язка речовина,що заповнює внутрішній вміст клітини. Забезпечує взаємозв’язок всіх складових клітини,обмін та транспорт речовин тощо.

Мембрана-зовнішня оболонка живої клітини, що відокремлює її цитоплазму від навколишнього середовища. Являє собою ліпідний бішар із зануреними в нього білковими молекулами та вуглеводневими ланцюжками ,що забезпечує вибіркову проникність та захищає внутрішній вміст клітини.

 Клітинна стінка – це частина клітини, що відокремлює її від довкілля та здійснює з ним обмін речовин.  До її складу входить целюлоза, що надає міцності клітині, слугує опорою та запобігає розриву клітини. Оболонка також визначає розмір і форму клітини.

В оболонці є пори, через які здійснюється зв’язок між сусідніми  клітинами за допомогою      цитоплазматичних містків – плазмодесмів.

Пластиди являють собою відносно великі утворення клітин – їх довжина досягає 1 мкм.

Залежно від забарвлення розрізняють такі види пластид:

• лейкопласти (безбарвні),
• хлоропласти (зелені),
• хромопласти (жовті, оранжеві, червоні).
• Хлоропласти – пластиди зелених органів рослин. Здебільшого вони мають форму зерен, тому їх називають хлорофіловими зернами. Головним пігментом хлоропластів є хлорофіл,який надає їм зеленого забарвлення.Головна функція хлоропластів-фотосинтез.
• Хромопласти- це органели рослинних клітин, які відповідають за накопичення каротиноїдних пігментів, завдяки яким деякі плоди, рослини, коріння та старі листя будуть забарвлені в червоний, помаранчевий або жовтий.
• Лейкопласти-безбарвні пластиди сферичної форми,в яких відбувається накопичення поживних речовин.

Мітохондрії – органели всіх еукаріотичних клітин. Вони вкриті подвійною мембраною, не з’єднаною з ЕПС. Основна функція забезпечення енергетичних потреб клітини. У мітохондріях проходять синтез АТФ і АДФ.

Вакуолі – порожнини в протопласті, заповнені розчином різних речовин, що відокремлені від цитоплазми одинарною мембраною – тонопластом.  У молодих клітин вакуолі невеликі, але їх багато.По мірі старіння клітини вони збільшуються, зливаються і зрештою утворюють одну велику вакуолю, що займає 70-90% об’єму і центральне положення в клітині.

Комплекс Гольджі, або апарат Гольджі, – це одномембранна органела еукаріотичних клітин, основними функціями якої є зберігання та виведення надлишків речовин з клітин організму й утворення лізосом. Відкрито цю органелу в 1898 році італійським фізиком К. Гольджі.

Рибосоми – невеликі гранули, що не мають мембран і складаються з двох нерівних частин: меншої і більшої. Вони містять РНК і білок. Розміщуються поодинці або групами на ЕПС або вільно в цитоплазмі. Основна їх функція – синтез білків.

Інтерактивна гра