Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

Вступ

Удосконалення загальної середньої освіти спрямовано на переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, навчання його самостійно оволодівати новими знаннями.

Сучасна молода людина об’єктивно змушена бути більш мобільною, інформованою, критично і творчо мислячою, а значить і більш мотивованою до самонавчання і саморозвитку.

Новий етап у розвитку шкільної освіти пов’язаний із упровадженням компетентнісного підходу до формування змісту та організації навчального процесу.

Компетентнісна освіта

У чинних навчальних програмах  переструктуровано зміст предметів, розроблено результативну складову змісту.

До кожної теми програми визначено обов’язкові результати навчання: вимоги до знань, умінь учнів, що виражаються у різних видах навчальної діяльності (учень називає, наводить приклади, характеризує, визначає, розпізнає, аналізує, порівнює, робить висновки тощо).

Компетентнісна освіта зорієнтована на практичні результати, досвід особистої діяльності, вироблення ставлень, що зумовлює принципові зміни в організації навчання, яке стає спрямованим на розвиток конкретних цінностей і життєво необхідних знань і умінь учнів. Упровадження компетентнісного підходу передбачає обов’язкове прогнозування результативної складової змісту, що вимагає адекватних змін у системі оцінювання навчальних досягнень.

Ієрархія компетентностей

Вчені виокремлюють трьохрівневу ієрархію компетентностей.

Предметні – формуються засобами навчальних предметів.

Міжпредметні – належить до групи предметів або освітніх галузей. Компетентнісна освіта на предметному та міжпредметному рівнях орієнтована на засвоєння особистістю конкретних навчальних результатів – знань, умінь, навичок, формування ставлень, досвіду, рівень засвоєння яких дозволяє їй діяти адекватно у певних навчальних і життєвих ситуаціях.

Найбільш універсальними є ключові компетентності, які формуються засобами міжпредметного і предметного змісту Перелік ключових компетентностей визначається на основі цілей загальної середньої освіти та основних видів діяльності учнів, які сприяють оволодінню соціальним досвідом, навичками життя й практичної діяльності в суспільстві.

Міжнародна спільнота компетентнісний підхід вважає дієвим інструментом поліпшення якості освіти.

Основними функціями оцінювання навчальних досягнень учнів є:

• контролююча ‑ визначає рівень досягнень кожного учня (учениці), готовність до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу вчителеві відповідно планувати й викладати навчальний матеріал;

• навчальна ‑ сприяє повторенню, уточненню й поглибленню знань, їх систематизації, вдосконаленню умінь та навичок;

• діагностико-коригувальна ‑ з’ясовує причини труднощів, які виникають в учня (учениці) в процесі навчання; виявляє прогалини у засвоєному, вносить корективи, спрямовані на їх усунення;

• стимулювально-мотиваційна ‑ формує позитивні мотиви навчання;

• виховна – сприяє формуванню умінь відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю й самоконтролю, рефлексії навчальної діяльності.

При оцінюванні навчальних досягнень учнів мають ураховуватися:

• характеристики відповіді учня: правильність, логічність, обґрунтованість, цілісність;
• якість знань: повнота, глибина, гнучкість, системність, міцність;
• сформованість загальнонавчальних та предметних умінь і навичок;
• рівень володіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки тощо;
• досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми та розв’язувати їх, формулювати гіпотези);
• самостійність оцінних суджень.

Характеристики якості знань 

Повнота знань ‑ кількість знань, визначених навчальною програмою.

Глибина знань ‑ усвідомленість існуючих зв’язків між групами знань.

Гнучкість знань ‑ уміння учнів застосовувати набуті знання у стандартних і нестандартних ситуаціях; знаходити варіативні способи використання знань; уміння комбінувати новий спосіб діяльності із вже відомих.

Системність знань ‑ усвідомлення структури знань, їх ієрархії і послідовності, тобто усвідомлення одних знань як базових для інших.

Міцність знань ‑ тривалість збереження їх в пам’яті, відтворення їх в необхідних ситуаціях.

Знання є складовою умінь учнів діяти.

Уміння виявляються в різних видах діяльності і поділяються на розумові і практичні.

Навички ‑ дії доведені до автоматизму у результаті виконання вправ. Для сформованих навичок характерні швидкість і точність відтворення.

Ціннісні ставлення виражають особистий досвід учнів, їх дії, переживання, почуття, які виявляються у відносинах до оточуючого (людей, явищ, природи, пізнання тощо). У контексті компетентнісної освіти це виявляється у відповідальності учнів, прагненні закріплювати позитивні надбання у навчальній діяльності, зростанні вимог до свої навчальних  досягнень.

Рівні навчальних досягнень

Перший рівень ‑ початковий. Відповідь учня (учениці) фрагментарна, характеризується початковими уявленнями про предмет вивчення.

Другий рівень ‑ середній. Учень (учениця) відтворює основний навчальний матеріал, виконує завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.

Третій рівень – достатній. Учень (учениця) знає істотні ознаки понять, явищ, зв’язки між ними, вміє пояснити основні закономірності, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня (учениця) правильна, логічна, обґрунтована, хоча їм бракує власних суджень.

Четвертий рівень ‑ високий. Знання учня (учениці) є глибокими, міцними, системними; учень (учениця) вміє застосовувати їх для виконання творчих завдань, його (її) навчальна діяльність позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію.

Водночас, визначення високого рівня навчальних досягнень, зокрема оцінки 12 балів, передбачає знання та уміння в межах навчальної програми і не передбачає участі школярів у олімпіадах, творчих конкурсах тощо

Види оцінювання:

Видами оцінювання навчальних досягнень учнів є поточне, тематичне, семестрове, річне оцінювання та державна підсумкова атестація.

Поточне оцінювання ‑ це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня (учениці) в оволодінні змістом предмета, уміннями та навичками відповідно до вимог навчальних програм.

Об’єктом поточного оцінювання рівня навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, самостійність оцінних суджень, досвід творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.

Тематичному оцінюванню навчальних досягнень підлягають основні результати вивчення теми (розділу).

Оцінка за семестр виставляється за результатами тематичного оцінювання, а за рік ‑ на основі семестрових оцінок.

До навчальних досягнень учнів з математики, які підлягають оцінюванню, належать:

• теоретичні знання, що стосуються математичних понять, тверджень, теорем, властивостей, ознак, методів та ідей математики;
• знання, що стосуються способів діяльності, які можна подати у вигляді системи дій (правила, алгоритми);
• здатність безпосередньо здійснювати уже відомі способи діяльності відповідно до засвоєних правил, алгоритмів (наприклад, виконувати певне тотожне перетворення виразу, розв’язувати рівняння певного виду, виконувати геометричні побудови, досліджувати функцію на монотонність, розв’язувати текстові задачі розглянутих типів тощо);
• здатність застосовувати набуті знання і вміння для розв’язання навчальних і практичних задач, коли шлях, спосіб такого розв’язання потрібно попередньо визначити (знайти) самому.

Відповідно до ступеня оволодіння зазначеними знаннями і способами діяльності виокремлюються такі рівні навчальних досягнень школярів з математики:

Початковий рівень ‑ учень(учениця) називає математичний об’єкт (вираз, формули, геометричну фігуру, символ), але тільки в тому випадку, коли цей об’єкт (його зображення, опис, характеристика) запропоновано йому (їй) безпосередньо; за допомогою вчителя виконує елементарні завдання.

Середній рівень ‑ учень (учениця) повторює інформацію, операції, дії, засвоєні ним (нею) у процесі навчання, здатний (а) розв’язувати завдання за зразком.

Достатній рівень ‑ учень (учениця) самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, вміє виконувати математичні операції, загальні методи і послідовність (алгоритм) яких йому (їй) знайомі, але зміст та умови виконання змінені.

Високий рівень ‑ учень (учениця) здатний(а) самостійно орієнтуватися в нових для нього (неї) ситуаціях, складати план дій і виконувати його; пропонувати нові, невідомі йому (їй) раніше розв’язання, тобто його (її) діяльність має дослідницький характер.

Оцінювання якості математичної підготовки учнів з математики здійснюється в двох аспектах: рівень оволодіння теоретичними знаннями та якість практичних умінь і навичок, здатність застосовувати вивчений матеріал під час розв’язування задач і вправ.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З БІОЛОГІЇ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

При оцінюванні рівня навчальних досягнень з біології враховується:

– рівень оволодіння біологічними ідеями, що становлять важливу складову загальнолюдської культури: рівні організації живої природи, зв’язок будови і функцій організмів, історичний розвиток органічного світу, різноманітність організмів, цілісність і саморегуляція живих систем, зв’язок людини і природи;

– рівень умінь використовувати теоретичні знання у практичній діяльності, під час розв’язування задач чи вправ різного типу, уміння робити висновки та узагальнення на основі практичної діяльності;

– рівень оволодіння практичними уміннями та навичками спостереження та дослідження природи, виконання лабораторних та практичних робіт.

Всі види оцінювання навчальних досягнень учнів  здійснюються за критеріями, наведеними в таблиці.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ГЕОГРАФІЇ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Оцінюючи навчальні досягнення учнів з географії, необхідно враховувати:

– правильність і науковість викладення матеріалу, повноту розкриття понять і закономірностей, точність уживання географічної та картографічної термінології;

– ступінь самостійності відповіді;

– логічність, доказовість у викладенні матеріалу;

– ступінь сформованості інтелектуальних, загальноосвітніх, специфічних умінь (робота з картографічними, статистичними та іншими додатковими матеріалами).

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ІНОЗЕМНИХ МОВ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Основними видами оцінювання з іноземної мови є поточне, тематичне, семестрове, річне оцінювання та підсумкова державна атестація. Більшість прийомів поточного оцінювання спрямовано на детальну перевірку окремих параметрів мови або вмінь мовлення, яких щойно навчили, тематичне оцінювання проводиться на основі поточного оцінювання й виставляється єдиний тематичний бал. Під час виставлення тематичного бала результати перевірки робочих зошитів не враховуються.

Семестрове оцінювання з іноземної мови проводиться один раз наприкінці семестру за чотирма видами мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо).

Увага!Читання,говоріння,письмо має свої критерії оцінювання, детальніше –https://osvita.ua/school/estimation/2395/

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ІНФОРМАТИКИ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

До навчальних досягнень учнів з інформатики, які підлягають оцінюванню, належить:

‑ теоретична база знань: уявлення про інформацію, її властивості, інформаційні процеси та інформаційні системи, загальні принципи розв’язування задач за допомогою комп’ютера з використанням програмного забезпечення загального та конкретно-предметного призначення, формулювання проблем і постановку задач, побудову відповідних інформаційних моделей, основи алгоритмізації і програмування, принципи будови та дії комп’ютера, уявлення про можливості використання глобальної мережі Інтернет, пошук потрібних відомостей.

‑ практичні навички: навички роботи з пристроями введення-виведення даних, прикладним програмним забезпеченням загального і навчального призначення – програмами технічного обслуговування апаратної складової, операційними системами, програмами для архівування файлів, антивірусними програмами, редакторами текстів, графічними редакторами, засобами підготовки комп’ютерних презентацій та публікацій, табличними процесорами, системами управління базами даних, інформаційно-пошуковими системами, експертними системами. мультимедійними комп’ютерними енциклопедіями, педагогічними програмними засобами для комп’ютерної підтримки навчання з різних предметів, програмами-браузерами для перегляду гіпертекстових сторінок, програмами для роботи з електронною поштою та телеконференціями, пошуку потрібних відомостей в глобальній мережі Інтернет, створення гіпертекстових сторінок тощо; навички складання, описування та реалізації найпростіших алгоритмів і програм з використанням різних засобів їх подання, зокрема деякої мови програмування.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ІСТОРІЇ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

При оцінюванні навчальних досягнень з історії враховується:

• рівень оволодіння історичними знаннями; знання хронологічних меж періодів, найважливіших історичних подій і процесів; визначення характерних суттєвих рис історичних явищ і подій;
• рівень умінь групування (класифікації) фактів за вказаною ознакою, розкриття причинно-наслідкових зв’язків між подіями;
• рівень оволодіння практичними вміннями й навичками роботи з історичними джерелами; обґрунтування власного ставлення учня до історичної події, явища, діяча.

Усі види оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюються за критеріями, наведеними в таблиці.

Оцінювання результатів навчання мови здійснюється на основі:
1) різнобічного мовленнєвого розвитку особистості;
2) освітнього змісту навчального предмета, який розподіляється на чотири елементи –
знання, уміння й навички, досвід творчої діяльності та досвід емоційно-ціннісного
ставлення до світу;
3) функціонального підходу до шкільного курсу мови, який передбачає вивчення мовної
теорії в аспекті практичних потреб розвитку мовлення.
Об’єктами перевірки й оцінювання є:
4) мовленнєві вміння й навички з чотирьох видів мовленнєвої діяльності;
5) знання про мову й мовлення;
6) мовні вміння та навички;
7 досвід творчої діяльності;
8) досвід особистого емоційно-ціннісного ставлення до світу

Оцінювання результатів мовленнєвої діяльності видозмінюється відповідно до
її кожної окремої форми та здійснюється за такими критеріями:
I. Аудіювання (слухання та розуміння прослуханого)
Оцінюється здатність учня сприймати на слух незнайоме за змістом висловлювання
після одного прослуховування. Це передбачає:
а) розуміння комунікативної мети висловлювання, фактичного змісту, причиннонаслідкових зв’язків, теми й основної думки висловлювання, виражальнозображувальних засобів висловлювання, стилю й типу мовлення прослуханого
висловлювання;
б) оцінювання прослуханого.

II. Говоріння й письмо (діалогічне та монологічне мовлення)
Діалогічне мовлення
Оцінюється здатність учнів:
а) виявляти певний рівень обізнаності з теми, що обговорюється;
б) уміти складати діалог відповідно до запропонованої ситуації й мети спілкування;
самостійно досягати комунікативної мети; використовувати репліки для
стимулювання, підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету; дотримуватись
теми, спілкування та норм літературної мови; демонструвати певний рівень
вправності у процесі діалогу (стислість, логічність, виразність, доречність, точність,
емоційність тощо);
в) висловлювати власну думку з теми, яка обговорюється;
г) аргументувати висловлені тези, коректно спростовувати помилкові висловлювання
співрозмовника.

Критерії оцінювання діалогічного мовлення
Рівень Бали Критерії навчальних досягнень учнів
I. Початковий
1. Учень (учениця) підтримує діалог на елементарному
рівні. Здебільшого він (вона) відповідає на запитання
лише однозначними реченнями (“так” чи “ні”) або
уривчастими реченнями ствердного чи заперечного
характеру
2. Учень (учениця) відповідає на елементарні запитання
короткими репліками, які лише частково реалізують
комунікативну мету
3. Учень (учениця) бере участь у діалозі за
найпростішою за змістом мовленнєвою ситуацією,
може не лише відповідати на запитання
співрозмовника, а й формулювати деякі запитання;
комунікативна мета досягається ним (нею) лише
частково

II. Середній
4 .Учень (учениця) бере участь у діалозі з нескладної за
змістом теми, певною мірою досягає мети
спілкування, його (її) репліки лише частково
враховують ситуацію спілкування
5. Учень (учениця) бере участь у діалозі за нескладною
за змістом мовленнєвою ситуацією, дотримується
елементарних правил поведінки в розмові, загалом
досягає комунікативної мети, проте може відхилятись
від теми, його (її) мовлення характеризується
стереотипністю
6.Учень (учениця) загалом досягає комунікативної мети
в діалозі з нескладної теми, його (її) репліки в
основному змістовні, відповідають основним
правилам поведінки в розмові, нормам етикету,
участь у діалозі здійснюється переважно за
допомогою вчителя або співрозмовника, спирається
на запропонований зразок

III. Достатній
7. Діалогічне мовлення учня (учениці) за своїм змістом
спрямовується на розв’язання певної проблеми,
загалом є змістовним, невимушеним; відстежуються
елементи особистісної позиції щодо предмета
обговорення, правила спілкування в цілому
дотримуються, судження загалом самостійні й
аргументовані, відхилення від теми, помилки в
мовному оформленні реплік майже не трапляються
8. Учень (учениця) загалом вправно бере участь у
діалозі за ситуацією, що містить певну проблему,
досягаючи комунікативної мети, висловлює судження
й аргументує їх з допомогою загальновідомих фактів,
у діалозі з’являються елементи оцінних
характеристик та узагальнень
9. Учень (учениця) самостійно складає діалог із
проблемної теми, демонструючи загалом достатній
рівень вправності й культури мовлення (чітко
висловлює думки, уміє сформулювати цікаве
запитання, дати влучну, змістовну відповідь, виявляє
толерантність, стриманість, коректність у разі незгоди
з думкою співрозмовника), особиста позиція
виражається порівняно нечітко, аргументація
відзначається оригінальністю, самостійністю

IV. Високий
10. Учень (учениця) складає діалог за проблемною
ситуацією, демонструючи належний рівень
мовленнєвої культури, уміння чітко формулювати
думки, обґрунтовуючи власну позицію, виявляє
готовність уважно й доброзичливо вислухати
співрозмовника, даючи йому можливість висловитись;
дотримується правил мовленнєвого етикету;
структура діалогу, мовне оформлення його реплік у
цілому відповідають нормам
11. Учень (учениця) складає діалог, самостійно обравши
аспект запропонованої теми та визначивши проблему
для обговорення, переконливо й оригінально
аргументує свою позицію, співставляє різні погляди
на той самий предмет, розуміючи при цьому
можливість інших підходів до обговорюваної
проблеми, виявляє повагу до думки іншого; структура
діалогу, мовне оформлення його реплік відповідають
нормам
12.Учень (учениця) складає глибокий за змістом і
досконалий за формою діалог, самостійно обравши
аспект запропонованої теми та визначивши проблему
для обговорення, демонструючи вміння уважно й
доброзичливо вислухати співрозмовника, коротко,
виразно, оригінально сформулювати свою думку,
дібрати цікаві, влучні, переконливі аргументи на
захист своєї позиції, у тому числі й із власного
життєвого досвіду, співставити різні погляди на той
самий предмет, змінити свою думку в разі
незаперечних аргументів іншого; дотримується
правил поведінки й мовленнєвого етикету в розмові.

Монологічне мовлення говоріння (усні переказ і твір);
Письмо (письмові переказ і твір)
Оцінюється здатність учня:
а) усно чи письмово виявляти певний рівень обізнаності з теми, що розкривається;
б) уміти будувати висловлювання певного обсягу, добираючи та впорядковуючи
необхідний для реалізації задуму матеріал (епізод із власного життєвого досвіду,
прочитаний або прослуханий текст, епізод із кінофільму, сприйнятий (побачений чи
почутий) твір мистецтва, розповідь іншої людини тощо); ураховувати мету
спілкування, адресата мовлення; розкривати тему висловлювання; виразно
відображати основну думку висловлювання, диференціюючи матеріал на головний і
другорядний; викладати матеріал логічно, послідовно; використовувати мовні засоби
відповідно до комунікативного завдання, дотримуючись норм літературної мови;
додержуватись єдності стилю;
в) виявляти своє ставлення до предмета висловлювання, розуміти та враховувати
можливість різних тлумачень тієї самої проблеми;
г) виявляти певний рівень творчої діяльності, зокрема: трансформувати одержану
інформацію, відтворюючи її докладно, стисло, вибірково, своїми словами, змінюючи
форму викладу, стиль тощо відповідно до задуму висловлювання; створювати
оригінальний текст певного стилю; аргументувати висловлені думки, переконливо
спростовувати помилкові докази; викладати матеріал виразно, доречно, економно,
виявляти багатство лексичних і граматичних засобів.

III. Читання
Читання вголос
Оцінюється здатність учня:
а) розуміти прочитане;
б) читати з достатньою швидкістю, плавно, з гарною дикцією, відповідно до
орфоепічних та інтонаційних норм;
в) виражати з допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю
тексту авторський задум;
г) пристосовувати читання до особливостей слухачів (ступеня підготовки,
зацікавленості певною темою тощо).
Читання мовчки
Оцінюється здатність учня:
а) читати незнайомий текст із належною швидкістю, розуміти й запам’ятовувати після
одного прочитування фактичний зміст, причинно-наслідкові зв’язки, тему й основну
думку, виражально-зображувальні засоби прочитаного твору;
б) давати оцінку прочитаному.

ІV. Оцінювання мовних знань і вмінь
Оцінюванню підлягають знання та вміння з мови, потрібні передусім для правильного
використання мовних одиниць, а саме:
а) розпізнавання, групування й класифікування вивчених мовних явищ;
б) сполучування слів, доповнення й трансформація речень, добір належної форми
слова, потрібної лексеми, відповідних засобів зв’язку між частинами речення, між
реченнями у групі пов’язаних між собою речень тощо;
в) розуміння значення мовних одиниць та особливостей їх використання в мовленні.
V. Оцінювання правописних (орфографічних і пунктуаційних) умінь учнів
Перевірці підлягають уміння правильно писати слова на вивчені орфографічні
правила та словникові слова, визначені для запам’ятовування; ставити розділові
знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації; належним чином оформлювати
роботу.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З УКРАЇНСЬКОЇ ТА ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Головною метою вивчення предметів „Українська література”, “Зарубіжна література” в загальноосвітній школі є залучення учнів до найвищих досягнень національної та світової літератури і культури, національних і загальнолюдських духовних цінностей, розвиток творчих здібностей учнів, виховання в них естетичного смаку, високої читацької та загальної культури, вироблення вмінь самостійно ознайомлюватися зі зразками мистецтва слова, свідомо сприймати втілені в них естетичні й духовні цінності.

Для досягнення цієї мети слід вирішувати такі основні завдання:

• формувати в учнів уявлення про художню літературу як мистецтво слова, важливу складову системи мистецтв і духовної культури українського та інших народів світу;
• виховувати повагу до духовних скарбів українського народу та всього людства, расову, етнічну, соціальну, гендерну, релігійну, індивідуальну толерантність одночасно з принциповим нонконформізмом, здатністю формувати, формулювати й активно відстоювати власну точку зору, свою систему життєвих цінностей і пріоритетів, прагнення мати ніким не нав’язане світобачення, не бути об’єктом маніпуляцій, зберігати й примножувати кращі національні традиції, не сприймати культу сили й переваги матеріальних цінностей над духовними;
• навчати школярів сукупності відомостей про вершинні явища українського та світового літературного процесу, загальні закономірності його перебігу від найдавніших часів до сьогодення;
• давати школярам оптимальний обсяг літературознавчих понять і термінів, потрібних для повноцінного аналізу й інтерпретації художніх текстів, розуміння головних закономірностей перебігу літературного процесу;

• відпрацьовувати з учнями вміння й навички аналізу й інтерпретації художнього тексту, здатність сприймати його з урахуванням задуму й стилю автора, бачити кожен конкретний твір у літературному, культурному та історичному контекстах;
• навчати школярів визначати національну своєрідність і загальнолюдську значущість літературних творів, у тому числі шляхом зіставлення зі зразками різних національних літератур та різних видів мистецтв;
• розвивати усне й писемне мовлення школярів, їхнє мислення (образне, асоціативне, абстрактне, логічне тощо);
• формувати в учнів потребу в читанні літературних творів, здатність насолоджуватися мистецтвом слова, засвоювати духовно-естетичний потенціал художньої літератури, реалізувати його у власному житті;
• відпрацьовувати навички розрізнення явищ елітарної та масової культури;
• прищеплювати школярам високий естетичний смак.

Об’єктом вивчення в курсах української  літератури та зарубіжної літератури є художній твір, його естетична природа та духовно-етична сутність. Аналіз та інтерпретація літературного твору мають спиратися на ґрунтовне знання тексту, докладний розгляд ключових епізодів, доречне цитування, виразне читання окремих творів або їх фрагментів тощо. Теоретичні аспекти вивчення твору при цьому слід розглядати не як самоціль, а як один із засобів визначення своєрідності його поетики. На уроках української літератури та літератур національних меншин учні працюють з текстами, написаними мовою оригіналу, на уроках зарубіжної літератури – з літературними творами, перекладеними українською мовою, а за умови готовності школярів – мовою оригіналу.

Моніторинг і оцінювання результативності навчання належать до найважливіших аспектів навчального процесу і значною мірою визначають його якість. На уроках літератури домінантною формою навчання і здійснення контролю за досягнутими результатами є діалог, який відбувається на всіх етапах навчальної діяльності і до якого учнів залучає вчитель, спонукаючи розмірковувати, робити узагальнення і висновки, висловлювати власні думки, оцінювати. Під час такого оцінювання обов’язковим має стати контроль за прочитанням кожним учнем програмових творів, визначення рівня засвоєння їхнього змісту та вироблення вмінь і навичок їхнього аналізу й інтерпретації, перевірка виконання усних і письмових робіт.

Оцінювання навчальних досягнень учнів з української  літератури має здійснюватися за такими критеріями:

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ХІМІЇ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

При оцінювання рівня навчальних досягнень з хімії враховується:

• рівень засвоєння теоретичних знань;
• оволодіння хімічною мовою як засобом відображення знань про речовини і хімічні явища;
• сформованість експериментальних умінь, необхідних для виконання хімічних дослідів, передбачених навчальною програмою;
• здатність учнів застосовувати набуті знання на практиці;
• уміння розв’язувати розрахункові задачі.

За відмінностями між обсягом і глибиною досягнутих результатів, ступенем самостійності у виконанні завдань, здатністю використовувати знання у нових ситуаціях виокремлено рівні навчальних досягнень учнів, що оцінюються за 12-бальною шкалою.

Кожний наступний рівень вбирає в себе вимоги до попереднього, а також додає нові характеристики.

Визначальними в оцінюванні рівня навчальних досягнень учнів є особистісні результати пізнавальної діяльності, в яких відбиваються загальнопредметні компетентності, набуті учнями в процесі навчання хімії.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ОСНОВ ЗДОРОВ’Я У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

При оцінюванні рівня навчальних досягнень учнів з основ здоров’я враховуються знання та дотримання школярами правил збереження власного життя та здоров’я й оточуючих.

Позитивно оцінюється кожний крок учня, спрямований на:

• підвищення рівня знань про здоров’я й безпеку життєдіяльності, здоровий спосіб життя, уміння використовувати здобуті знання для зміцнення здоров’я;
• набуття навичок, що сприяють фізичному, соціальному, духовному та психічному здоров’ю;
• позитивне ставлення до здорового способу життя.

Усі види оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюються за критеріями, наведеними в таблиці.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Оцінювання навчальних досягнень учнів з трудового навчання здійснюється у двох аспектах: оцінюється рівень оволодіння теоретичними знаннями та якість практичних умінь і навичок, тобто здатність до застосування вивченого матеріалу під час виконання практичних робіт. Критерії, за якими здійснюється  оцінювання навчальних досягнень учнів мають комплексний характер. До них належить: рівень застосування знань та умінь в практичній роботі; уміння користуватися різними видами конструкторсько-технологічної документації та іншими джерелами інформації; дотримання технічних вимог у процесі виконання робіт (якість виробу); уміння організовувати робоче місце і підтримувати порядок на ньому в процесі роботи; рівень сформованості трудових прийомів і умінь виконувати технологічні операції; дотримання правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог; дотримання норм часу на виготовлення виробу; рівень самостійності у процесі організації і виконанні роботи (планування трудових процесів, самоконтроль і т. п.), виявлення елементів творчості.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ФІЗИКИ Й АСТРОНОМІЇ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Під час визначення рівня навчальних досягнень з фізики оцінюється:

• рівень володіння теоретичними знаннями;
• рівень умінь використовувати теоретичні знання під час розв’язування задач чи вправ різного типу (розрахункових, експериментальних, якісних, комбінованих тощо);
• рівень володіння практичними вміннями та навичками під час виконання лабораторних робіт, спостережень і фізичного практикуму.

Критерії оцінювання рівня володіння учнями теоретичними знаннями

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів при розв’язуванні задач

Визначальним показником для оцінювання вміння розв’язувати задачі є їх складність, яка залежить від:

1) кількості правильних, послідовних, логічних кроків та операцій, здійснюваних учнем; такими кроками можна вважати вміння (здатність):

• усвідомити умову задачі;
• записати її у скороченому вигляді;
• зробити схему або малюнок (за потреби);
• виявити, яких даних не вистачає в умові задачі, та знайти їх у таблицях чи довідниках;
• виразити всі необхідні для розв’язку величини в одиницях СІ;
• скласти (у простих випадках – обрати) формулу для знаходження шуканої величини;
• виконати математичні дії й операції;
• здійснити обчислення числових значень невідомих величин;
• аналізувати і будувати графіки;
• користуватися методом розмінностей для перевірки правильності розв’язку задачі;
• оцінити одержаний результат та його реальність.

2) раціональності обраного способу розв’язування;

3) типу завдання (з одної або з різних тем (комбінованого), типового (за алгоритмом) або нестандартного).

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів при виконанні лабораторних і практичних робіт

При оцінюванні рівня володіння учнями практичними вміннями та навичками  під час виконання фронтальних лабораторних робіт, експериментальних задач, робіт фізичного практикуму враховуються знання алгоритмів спостереження, етапів проведення дослідження (планування дослідів чи спостережень, збирання установки за схемою; проведення дослідження, знімання показників з приладів), оформлення результатів дослідження – складання таблиць, побудова графіків тощо; обчислювання похибок вимірювання (за потребою), обґрунтування висновків проведеного експерименту чи спостереження.

Рівні складності лабораторних робіт можуть задаватися:

• через зміст та кількість додаткових завдань і запитань відповідно до теми роботи;
• через різний рівень самостійності виконання роботи (при постійній допомозі вчителя, виконання за зразком, докладною або скороченою інструкцією, без інструкції);
• організацією нестандартних ситуацій (формулювання учнем мети роботи, складання ним особистого плану роботи, обґрунтування його, визначення приладів та матеріалів, потрібних для її виконання, самостійне виконання роботи та оцінка її результатів).

Обов’язковим при оцінюванні є врахування дотримання учнями правил техніки безпеки під час виконання фронтальних лабораторних робіт чи робіт фізичного практикуму.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

При оцінюванні навчальних досягнень учнів основної групи за показником навчального нормативу визначають рівень навчальних досягнень (низький, середній, достатній, високий), а потім за технічними показниками виконання рухової дії та теоретичними знаннями виставляють оцінку в балах (таблиця).

На сучасному етапі, з метою формування позитивного ставлення учнів до занять фізичною культурою та підвищення рівня їх рухової активності, оцінювання навчальних досягнень з фізичної культури має здійснюватися в особистісно-зорієнтованому аспекті. В основу  особистісно-зорієнтованого оцінювання покладаються: особисті досягнення школярів на протязі навчального року; активна робота учнів на уроках фізичної культури; залучення учнів до занять фізичною культурою в позаурочний час; участь у змаганнях всіх рівнів. На основі зазначених показників вчителям рекомендується застосовувати різноманітні системи нарахування «бонусних» балів. Зазначені системи  корекції оцінювання мають погоджуватися  педагогічною радою школи.

Під час оцінювання  необхідно:

• здійснювати індивідуальний підхід, тобто створювати для учня умови, які відповідають особливостям його розвитку, рівню фізичного підготовленості, стану здоров’я;
• конкретизувати завдання, визначене змістом даного уроку, за яке учня буде оцінено;
• застосовувати гласність оцінки (своєчасно інформувати учня про оцінку з коротким аналізом виконання учнем рухової дії).

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ДИСЦИПЛИН ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО ЦИКЛУ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Особливістю системи оцінювання досягнень учнів з дисциплін художньо-естетичного циклу є її багатофункціональність, що зумовлена багатокомпонентністю змісту мистецької освіти, спрямованої на цілісне формування художньо-естетичної культури учнів, і передбачає:

• формування в учнів емоційно-естетичного ставлення до дійсності, світоглядних орієнтацій, особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва, вітчизняної та зарубіжної художньої культури;
• розвиток емоційно-почуттєвої сфери, оригінального асоціативно-образного мислення, універсальних якостей творчої особистості;
• формування знань та уявлень про мистецтво, розуміння специфіки художньо-образної мови різних видів мистецтва, здібності до сприймання та інтерпретації художніх творів;
• розширення естетичного досвіду, умінь і навичок у сфері мистецької діяльності, потреби в художньо-творчій самореалізації та духовному самовдосконаленні.

Об’єктами перевірки та оцінювання у процесі вивчення мистецьких дисциплін учнями мають стати:

• здатність учнів сприймати, розуміти й відтворювати твори мистецтва, інтерпретувати їх художньо-образний зміст (висловлювати власне естетичне ставлення);
• уміння й навички з практичної художньої діяльності (відтворення за зразком), досвід самостійної та творчої діяльності (застосування набутих знань і вмінь у змінених, зокрема, проблемно-пошукових ситуаціях);
• обізнаність у сфері мистецтв – елементарні знання та уявлення про мистецтво, його основні види та жанри, розуміння художньо-естетичних понять та усвідомлене користування відповідною термінологією, уявлення про творчість відомих вітчизняних і зарубіжних митців (мистецтвознавча пропедевтика);

• загальна естетична компетентність, художньо-образне мислення учнів як інтегрований результат навчання, виховання й розвитку.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ПРЕДМЕТУ ЗАХИСТ УКРАЇНИ
1. Критерії оцінювання
Особливістю предмета Захист Вітчизни є його спрямованість на
підготовку учнів до військової служби та виконання військових обов’язків у
запасі, дій у надзвичайних ситуаціях. Отже, об’єктами навчальних досягнень
учнів є не тільки якісні знання навчального матеріалу, а й набуття
практичних умінь і навичок з основ військової справи, цивільного захисту,
медичних знань і першої допомоги. Тому оцінюванню підлягає:
рівень засвоєння учнями знань з предмета під час усного чи письмового
опитування, тестування;
рівень вмінь застосовувати знання під час практичних занять, у ході
яких учні виконують підготовчі вправи, початкові та навчальні вправи,
прийоми та способи тактичних, вогневих дій та дій у надзвичайних
ситуаціях;
рівень володіння практичними вміннями та навичками, що виявляються
під час виконання нормативів, контрольних вправ (занять).

Оцінювання
2.1. Рівні навчальних досягнень та критерії оцінювання учнів
Початковий
1 б.

Учень може розрізняти об’єкт вивчення і відтворити деякі
його елементи. Володіє навчальним матеріалом на рівні
елементарного розпізнавання і відтворення окремих фактів,
елементів, об’єктів, що відтворюються учнем окремими
словами чи реченнями з постійною допомогою викладача,
виконує лише фрагменти практичних завдань
2 б.

Учень фрагментарно відтворює незначну частину
навчального матеріалу, має поверхові уявлення про об’єкт
вивчення, виявляє здатність викласти думку на
елементарному рівні, має елементарні навички, практичні
завдання виконує лише з допомогою викладача
3 б.

Учень відтворює менше половини навчального матеріалу, за
допомогою викладача виконує елементарні завдання,
розрізняє елементи техніки виконання нормативних вимог і
здатний виконати незначну їх частину

Середній рівень

4 б

Учень знає близько половини навчального матеріалу,
здатний відтворювати його не в повному обсязі відповідно
до тексту підручника або пояснення викладача, його вміння
і навички дають змогу виконувати практичні дії на рівні
нижчої межі середнього рівня нормативного часу

5б
Учень розуміє основний навчальний матеріал, здатний дати
визначення понять, але допускає помилки. За допомогою
викладача може логічно відтворювати значну його частину,
його уміння і навички дають змогу виконувати практичні дії
на рівні середньої межі нормативного часу
6б

Учень виявляє знання і розуміння основних положень
навчального матеріалу, відповіді його правильні, він може
відтворити значну частину теоретичного матеріалу, за
допомогою викладача може його аналізувати, порівнювати
та робити висновки, здатний виконувати контрольні
нормативи на рівні вищої межі середнього нормативного
часу

Достатній рівень

7б
Учень виявляє знання і розуміння переважної більшості
навчального матеріалу, здатний застосовувати його на рівні
стандартних вимог, частково контролювати власні
навчальні дії, рівень практичних умінь і навичок дає змогу
виконувати нормативи на рівні нижчої межі достатнього
нормативного часу
8б
Знання учня достатньо повні, він вільно застосовує
вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, вміє
аналізувати, робити висновки. Самостійно застосовує
теоретичні знання для виконання практичних завдань.
Виконує нормативи на рівні середньої межі достатнього
нормативного часу.
9б
Учень вільно володіє вивченим матеріалом, вміє
узагальнювати інформацію, застосовує її на практиці, рівень
умінь і навичок при виконанні нормативів відповідає вищій
межі достатнього нормативного часу

Високий рівень

10 б

Учень володіє глибокими, міцними знаннями, здатний
використовувати їх у нестандартних ситуаціях. Виявляє
творчі здібності, самостійно визначає окремі цілі власної
пізнавальної діяльності, знаходить джерела інформації та
самостійно використовує їх при вирішенні поставлених
завдань. Нормативи виконує на рівні нижчої межі високого
рівня
11 б

Учень володіє узагальненими знаннями з предмета, вільно
висловлює власні думки, визначає програму особистої
пізнавальної діяльності без допомоги викладача знаходить
джерела інформації та використовує одержані відомості
відповідно до мети та завдань власної пізнавальної
діяльності. Нормативи виконує на рівні середньої межі
високого нормативного часу
12 б

Учень має системні знання, виявляє здатність приймати
творчі рішення, самостійно розвиває власні обдарування і
нахили, вміє самостійно здобувати знання, рівень умінь і
навичок дає змогу виконувати нормативи на бездоганному
рівні та зі значним перевищенням високого рівня
нормативного часу

Критерії оцінювання навчальних досягнень з курсу «Громадянська освіта»
за усну відповідь

1 бал

Учень (учениця) розрізняє об’єкти вивчення. Учень
(учениця) на рівні «так-ні» усно відтворює кілька термінів,
вибирає правильний варіант відповіді із двох
запропонованих.
2 бали

Учень (учениця) відтворює незначну частину навчального
матеріалу, має нечіткі уявлення про об’єкт вивчення. Одним
простим реченням передає зміст частини теми, знаходить
відповідь на закрите запитання в тексті підручника.
3 бали

Учень (учениця) відтворює частину навчального матеріалу;
з допомогою вчителя дає елементарні відповіді.

Середній рівень

4 бали

Учень (учениця) з допомогою вчителя репродуктивно
відтворює частину навчального матеріалу теми однимдвома простими реченнями, формулює визначення
соціального (економічного, політичного) поняття.
5 балів

Учень (учениця) відтворює основний навчальний матеріал,
здатний з помилками й неточностями дати визначення
понять, сформулювати суть соціального (економічного,
політичного) поняття.
6 балів

Учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних
положень навчального матеріалу. Відповідь його (її)
правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати
знання при виконанні завдань за зразком. Учень (учениця) у цілому відтворює частину навчального матеріалу теми, у
цілому правильно використовує окремі терміни, аналізує
прості життєві ситуації, розв’язує тестові завдання першого
рівня; може користуватися за допомогою вчителя (зразок,
пам’ятка) окремими положеннями нормативних актів

Достатній рівень

7 балів

Учень (учениця) правильно відтворює навчальний матеріал,
знає основоположні теорії і факти, вміє наводити окремі
власні приклади на підтвердження певних думок.
8 балів

Учень (учениця) застосовує вивчений матеріал у
стандартних ситуаціях, намагається аналізувати,
встановлювати найсуттєвіші зв’язки і залежність між
соціальними (політичними, економічними) явищами,
фактами, робити висновки, загалом контролює власну
діяльність. Відповідь логічна, хоча і має неточності.
9 балів

Учень (учениця) добре володіє вивченим матеріалом,
застосовує знання у ході дискусії (діалогу), уміє
аналізувати й систематизувати інформацію, використовує
загальновідомі докази із самостійною і правильною
аргументацією.

Високий рівень

10 балів

Учень (учениця) має повні, глибокі знання за вивченою
темою, здатний(а) використовувати їх у практичній
діяльності, робити висновки, узагальнення. Висновок лише
частково відповідає тезі або лише частково пов’язаний з
аргументами та прикладами.
11 балів

Учень (учениця) має гнучкі знання в межах вимог
навчальних програм, аргументовано використовує їх у
різних ситуаціях, уміє знаходити інформацію та аналізувати
її, ставити і розв’язувати проблеми.
12 балів

Учень (учениця) має системні, міцні знання в обсязі та в
межах вимог навчальної програми, усвідомлено
використовує їх у стандартних та нестандартних ситуаціях.
Уміє самостійно аналізувати, оцінювати, узагальнювати
опанований матеріал, самостійно користуватися джерелами
інформації, приймати рішення. Виявляє грунтовні знання,
висловлює власну позицію й переконливо її аргументує;
самостійно знаходить, оцінює та використовує джерела
інформації, зокрема наочні, уміє узагальнити вивчений
матеріал, використовує набуті знання й уміння у
практичній діяльності (участь у дискусіях, засіданнях
«круглих столів» тощо); може самостійно вирішувати
практичні задачі.