Ранкові вітання

“Сонце стукає в віконце. Ти не спи, як сходить сонце,
Прокидайся — й на зарядку, а з зарядки та й на кладку,
Через кладку на лужок, а з лужечка та в садок.
Там лежать граблі, лопата, то ж берись копати:
Треба вчасно навесні посадити яблуні,
Груші, персики, горіхи добрим людям для утіхи
І для цвіту, і для плоду — на здоров’ячко народу”

«Киця Мура вранці встала й почала вмиватися.
Кошеняток закликала швидко прокидатися!
Чистить зубки, чистить чубчик, снідати гарненько.
Із сонечком привітатись й поважати неньку.
І ви, діти, прокидайтесь, матусі всміхніться.
Україні нашій рідній низенько вклоніться!»

«Кожній квітці навесні сняться кольорові сни.
Кульбабі сняться золоті, тюльпану – сни червоні,
І дуже-дуже голубі – дзвіночку лісовому,
Бузку – бузкові сняться сни, волошці – волошкові,
Ромашці – білі від роси, фіалці – фіалкові.
А вранці прокидаються квітки і там, і тут.
І райдужними зграйками для всіх навкруг цвітуть»

“Котик Мурчик вранці встав.
-Мур-мур-мур усім сказав!
-Мур до сонця, мур до неба,
-Мур до мене і до тебе.
-Мур лісам, полям, долині,
– Мур рідненькій Батьківщині!”

«Колоситься колосок, соком наливається
І прозорою росою зранку він вмивається!
А тепленький вітерець з хмаринками грається
І у сонячнім промінні весело купається!
А у ліжечках малята тихо прокидаються.
Новий ранок, новий день вже весна вітається!»

«Вихователь своїм дітям казочку читала
Про те, як зозуля рушник вишивала!
А на тому рушникові жито колоситься,
А під гаєм, біля лісу поросла пшениця.
Над пшеницею світає, красне сонце сходить,
Раннім ранком соловейко пісеньку заводить.
Прокидається природа, земля оживає
Й рідну нашу Батьківщину сонечко вітає»

«Встало вранці ясне сонечко,
Зазирнуло у віконечко,
Посміхається малятам,
Любим хлопчикам й дівчатам!
Промінцями огортає
І до діток закликає:
-“Ви швиденько прокидайтеся
Й світу ніжно посміхайтеся!”

“Вітерець на світанку летів:– Добрий ранок, усім шепотів!
– Добрий ранок лісам і полям, і глибоким річкам і морям!
І метеликам, бджолам і квітам, і пташкам, і комахам, і світу,
І озерьцу, і ставу, й діброві, й Батьківщині своїй калиновій!
І про діток він теж не забув, і малятам тихенько шепнув:
-Добрий ранок вам, любі мої!”

«Встав раненько їжачок, мав він таку звичку.
Та й побіг він на лужок принести водички.
По дорозі він нарвав кульбаби жовтенькі
Й на голочки нанизав грибочки біленькі.
Ще він грушок назбирав, нарвав конюшини.
З добрим ранком так вітав він свою родину.
А матуся їжачиха, господиня мила,
Із кульбабок сніданок зварила!

«Десь у небі сонечко зранку ще дрімає
Й білою хмаринкою промінці вкриває.
-Прокидайся сонечко, годі уже спати,
На твої промінчики чекають малята!
Встало тепле сонечко, вигляда з-за хмарок
І малятам радісно кличе: – “Добрий ранок!”

«Прилетів лелека в ліс, на світанку рано!
Звістку радісну приніс, що вже сонце встало.
Що воно у синім небі світить і не гасне,
Промінцями огорнуло всю землю пристрасно.
І дарує тепло й ласку, сіяє яскраво,
З добрим ранком Україну віта величаво!»

«Розпушила білка хвостик і в дуплі прибрала,
Жде подружок своїх в гості, шишок назбирала.
А подружки вранці-рано з першою росою
Назбирали їй грибочки й принесли з собою.
Привітали білку зранку, гриби дарували,
Та всі разом на ялині ранок зустрічали!»

«Пролетів у полі вітер зранку, розбудив пшеницю на світанку,
Задзвеніли дзвоники гучні, заспівали пташечки пісні.
І волошки сині прокидаються, з білими ромашками вітаються,
А ромашки стали у таночок, заплели з кульбабкою віночок.
І шумить все в полі, і гуде, кольоровий ранок в гості йде!»

«На світанку, дуже рано земля прокидається
Й кришталевою росою ніжно омивається.
І у сонячнім промінні ніжно і пестливо
Виспівує свою пісню, ранкову, красиву!
І від пісні світанкової весь світ оживає,
Новий ранок, новий день радісно стрічає!»