Андрій Малишко

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ПИСЬМЕННИКА 

1. Назва села, де народився письменник. (Обухів)

2. До якого роду належала родина Андрія Самойловича? (Козацького) 

3.Яким ремеслом прославився дід поета? (Чоботарським) 

4.Хто був ідеалом людини, джерелом творчого натхнення для поета? (Мати Івга Остапівна) 

5.У сім’ї серед інших братів Андрій був. (третім).

6. Скільки років виповнилося майбутньому письменнику, коли він пішов до школи? (Вісім)

7.Що було характерним для підручників Андрія-школяра? (Вони були чистенькі й охайні.) 

8. Яку роботу виконував хлопець влітку? (Випасав корову з телятами.)

9. Музичний інструмент, який опанував Андрій. (Гармонь)

Особливістю поезії А. Малишка є її музикальність. Ідучи від джерел народної пісні, він відтворює свої думки, почуття, переживання у прозових творах, здебільшого у формі струнких римованих чотиривіршів (катренів), як це характерно для української пісні.

Андрій Самойлович взагалі був музично обдарованою людиною. Він мав чудовий голос (баритон), добре співав, грав на гармониці.

Пісні писати він почав уже в період ранньої творчості. Зокрема, на пропозицію О. Довженка, з яким вони були в дружніх стосунках, Малишко написав кілька пісень для кінофільму «Щорс».

Поезія А. Малишка «Чому, сказати, й сам не знаю…». живе в народі також як пісня під назвою «Стежина». (музика П. Майбороди).

Усі сходяться на тому, що це — перлина української літератури, шедевр поета-патріота. Догорало чисте багаття його життя. Фізичні сили покидали Малишка, а розум, поетична пристрасть палахкотіли вогнем слова. «Стежина». створена 8 лютого 1970 року — за вісім днів до кончини поета. Це останній відомий твір Андрія Малишка, його лебедина пісня.

Особливості назви пісні. У цьому творі Малишко вдається до використання народнопісенного образу стежки як символу життя людини. У кожного своя стежка, кожний вибирає сам, якою вона буде й де проляже.

Ні кінця ні краю немає стежині людського життя, бо одні покоління приходять на зміну іншим, але незмінним залишається почуття вдячності рідному дому, отчому порогу. Ліричний герой цієї пісні розмірковує над людським життям, його духовними цінностями, під певні підсумки, бо нема вже вороття до днів юності. Неперевершена краса природи і повінь людських почуттів, освячених коханням, ліричні спогади про батьківський дім і філософічні міркування про сенс людського життя — така тематика пісні А. Малишка. Її образність — у простоті й довершеності. Внутрішній світ ліричного героя розкривається через окремі пейзажні деталі (стежина «дощами мита-перемита, дощами знесена у даль»..

У вірші змальовано персоніфікований образ стежини. Образ, який несе на собі основне смислове навантаження твору, наскрізний: про нього йдеться в кожній строфі.

Стежина життя … Якою вона буде і де проляже? Чи десь на чужині, чи в ріднім краю?.. Одним одна. Єдина. Найдорожча. Поет не закликає кидатися в далекі світи у погоні за приморським щастям, щоб потім каятися, шкодувати, марити в снах і наяву за батьківським порогом і стежиною — тією, що в’юниться «між круглих соняхів». і веде на батьківщину.