Мило варіння

Історичні джерела вказують на те, що мило виготовлялося ще в стародавньому Шумері в Вавілоні (близько 2800 р. до н. е.). Описи технології виготовлення мила знайдені в Месопотамії на глиняних табличках, що належать приблизно до 2200 р. до н. е. Єгипетський папірус середини другого тисячоліття до нашої ери свідчить, що єгиптяни регулярно милися з використанням мила. Широко використовувались подібні миючи засоби і у Стародавньому Римі.

Легенда свідчить, що латинське слово лат. sapo (мило) походить від назви гори Сапо в древньому Римі, де відбувалися жертвоприношення богам. Тваринний жир, що виділяється при спалюванні жертви, скраплювався і змішувався з деревною золою багаття. Отримана маса змивалася дощем в глинистий ґрунт берега річки Тібр, де жителі прали білизну і, природно, спостережливість людини не упустила того факту, що завдяки цій суміші одяг відпирався набагато легше. Цю властивість і використовували чотири тисячоліття назад, створивши милоподібну напіврідку речовину «сапо». Застосовували його не стільки з гігієнічними, скільки з косметичними цілями. Ця маса була липкою, легко засихала, швидко змивалася, тому її використовувати для укладки волосся.

Крім того, цією сумішшю можна було також красити волосся в жовтий, рожевий чи червоний колір. Як тільки вода попадала на суміш,  утворювалася густа  піна.  Залишалося   її змити – і волосся ставало, чистим та шовковистим.

      Скіфські жінки робили миючий порошок з кори кипарису та кедру, потім змішували його з водою та ладаном. Таким чином вони отримували мазь, що мала тонкий приємний аромат, якою вони натирали тіло. Потім змивали цей розчин і шкіра ставала чистою та гладенькою. Хоча мило вже було винайдено, багато народів ще довго продовжували користуватися бобовою мукою, клеєм, пемзою, ячмінною закваскою та глиною.

       Відкриття мила як гігієнічного засобу приписується знаменитому античному лікарю Галену, який жив у ІІ століття нашої ери. Після падіння Римської імперії культура вмивання була втрачена, а мило забуто на багато віків. У Франції та Англії мило з’явилося знову лише в ХІІІ столітті і виготовлялося тільки знаючими всі тонкощі цього мистецтва аптекарями для знатних сімей.

       І лише в 1424 році в Італії промисловим шляхом стали випускати тверде мило. Жири з’єднували не з золою, а з природною кальцинованою содою, котру добували з озер. Для варки мила використовували сало з яловичини, баранини, свинини; кістяний, китовий жир, відходи жирів різних виробництв. Додавали і рослинні масла – льняне, оливкове, мигдальне, кунжутове, кокосове і пальмове.

       Багато століть назад виникло миловаріння на Русі, де з давніх часів люди відрізнялися охайністю, звичкою до регулярного миття в бані. Мила варили багато – в домашніх умовах і в майстернях ремісників. Потім з’явилися фабрики-миловарні.  В середні віки основними постачальниками мила в Європі були міста Неаполь та Марсель. Поступово процес миловаріння вдосконалювався. Був відкритий заводський спосіб отримання кальцинованої та каустичної соди, що зробило виробництво мила значно дешевшим. Виробництво сучасного туалетного та господарського мила – автоматичний та хімічний процес.

       В останні роки стали дуже популярні різноманітні ароматичні добавки та засоби дезінфекції. Багато якостей мила, наприклад, розчинність у воді, піноутворення, миюча здатність, бактерицидні та зволожуючі властивості залежать від його складу та добавок. Різноманітні барвники, натуральні продукти, трави роблять мило м’яким, ароматним, надають йому лікувальних та зволожуючих властивостивостей. Мило м’яко очищує та зволожує шкіру, має виразні косметичні та дерматологічні достоїнства, відновлює та зберігає красу та здоров’я шкіри.

Стародавні римляни і гадки не мали про те, що стане можливим виготовлення рідкого, антибактеріального, гліцеринового мила чи мила з пілінговим ефектом. А розмаїття ароматів задовольнить сьогодні смак найвибагливішого покупця. Лаванда, сандалове дерево, мандарин, персик, виноград, мигдаль, мед та багато інших натуральних компонентів перш за все дарують емоційну насолоду. Адже так приємно, намилюючись, вдихати тонкий аромат улюблених квітів чи фруктів.

Мило виготовляють кип’ятінням у воді жирів разом з лугами, як каустична сода і каустичний поташ. Жири виділяють з продуктів рослинного походження (бавовна, соєва та пальмова олії), також тваринних продуктів, наприклад з свинячого сала або риб’ячого жиру. При  кип’ятінні жирів разом з лугами утворюється гліцерин і солі жирних кислот, тобто мило. Натрієві мила більш густі і, як правило тверді; калійні мила більш м’які, або взагалі рідкі.

      Подальший етап виготовлення включає очищення мила від залишку солей типу натрій хлориду і лугів типу натрій гідроксиду, а також від гліцерину.

Як робити мило в домашніх умовах?

      Як часто ми заходимо в магазин, щоб вибрати собі ароматне мильце, яка не тільки буде володіти чудовими нюховими якостями, але також принесе користь нашій шкірі. Зазирнувши на етикетку мила, ми бачимо, як багато хімічних елементів розташоване в цьому шматочку, і головне високий вміст штучної ароматизації, яка не завжди приносить користь нашому здоров’ю.

       В окремих випадках ароматизатори та барвники можуть викликати навіть шкірну алергію: почервоніння шкіри, сильний свербіж, лущення. Деякі косметичні лінії все частіше і частіше починають розробляти очищаючі засоби з використанням деяких натуральних інгредієнтів. Однак їхні продукти даного напрямку не стали настільки популярними, щоб бути присутнім на прилавку кожного магазину.

       Якщо у вас є бажання ознайомитися і спробувати вручну виготовлення мила в домашніх умовах і зануритися в мильну фабрику, то почнемо свою розповідь.

       Перш, ніж приступити до виготовлення домашнього мила, необхідно підготуватися.

       Для цього вам знадобиться:

1. Мильна основа.

        Найкраще підійде дитяче мило або мильна основа кокосової олії. Якщо ви вирішили використовувати перший варіант, необхідно також придбати гліцерин і вітамін Е в рідкому вигляді. Крім того вам потрібно підготувати базові масла без запаху, які додадуть мильній основі м’якість, а також збагатять корисними вітамінами і мікроелементами.   Найкраще взяти оливкову олію. Для несильної ароматизації змішайте з невеликою кількістю персикового, реп’яхової або мигдального масла.

2. Інші компоненти.

В якості барвників найкраще брати соки або настої трав.
З акуратністю слід використовувати ефірні олії, тому що вони можуть надати милу різкий запах і викликати шкірну алергію. Краще всього застосовувати від 7 до 12 крапель на всю масу.

 Для естетичної краси, аромату, вітамінізації, ефективності, для приготування мила можна використовувати: подрібнені кісточки ягід і фруктів (основа скрабу), крупинки меленої кави, кокосову стружку, протерту цедра апельсина, тертий гіркий шоколад і інші смачні інгредієнти. Слід відразу відмовитися від свіжих ягід і фруктів, тому що вони можуть з часом надати милу цвілу скориночку.

Важливі поради з приготування мила:

• Для того, щоб ваше мило вивів був ніжний аромат, не перестарайтеся з поєднанням ароматних інгредієнтів, які вкупі можуть викликати неприємні враження від запаху.
• При приготуванні мила пам’ятаєте, що воду необхідно вливати тоненькою цівкою, не переливаючи і не доливаючи її масу. Інакше при сушінні мило буде сильно деформуватися і представляти собою не дуже гарне видовище. Якщо мило буде надто сухим, його важко буде використати за призначенням. Для м’якості в мило також можна додавати 1-2 чайні ложки меду або цукру.
• Зберігати мило слід в харчовій плівці в сухому місці порядку 2-3 діб, періодично перевертаючи.
• Для формування шматочків мила можна використовувати форми для приготування фігурного печива або дитячі формочки для піску.
• Щоб легко вийняти готове мило з форми досить покласти на кілька хвилин його в морозильну камеру.
• Якщо ви готуєте багатоярусне мило, заливайте різного відтінку або складу мило в різний час: дайте залитому складу трохи підсохнути, а потім заливайте наступний шар.
• Топити мило можна як на водяній бані, так і в мікрохвильовій печі. Тільки стежте за тим, щоб воно не переварювалося.

Властивості натурального мила:

1. 
   Гіпоалергенність.
   До складу мила входять тільки натуральні продукти, при його варінні застосовується «холодний» процес виробництва, завдяки чому зберігаються всі корисні властивості, які так необхідні для нашої шкіри.
2. Бактерицидна, антисептична та протизапальна дія.
   Ці властисвості зберігаються завдяки відповідним маслам та добавкам. Це мило не тільки очищає шкіру, але і надійно захищає її від негативного впливу води «з під крану» та інших небажаних факторів навколишнього середовища. Купити натуральне мило можна у спеціалізованих магазинах. При бажанні є можливість і зробити його самостійно, для чого потрібно знайти рецепти для мила, придбати необхідні складники та ознайомитись з процедурою приготування. Зауважимо, натуральне мило можна виготовити як з основи, що дає перевагу в швидкості приготування, так і з олій (жирів), що займає багато часу на приготування.

Види мила:

       Існує декілька видів мила, які відрізняються своїм складом, і, відповідно, ефектом і призначенням.

1. Дитяче гігієнічне мило – виготовляється з легких природних антисептичних компонентів: екстракту ромашки, календули, кори дуба, чебрецю. Таке мило підходить для ніжної шкіри – як дитячої, так і дорослої.

2. Відшелушуюче мило, крім традиційних компонентів, має скрабові частинки. Тому таке мило може успішно замінити скраб, а також дозволить Вам самостійно зробити легкий масаж шкіри.

3. Парфумоване мило зможе порадувати естетів різноманітними приємними ароматами. Такі аромати довго зберігаються на шкірі та допомагають цілий день підтримувати гарний настрій, а також поринути в улюблений аромат фруктів, ягід чи ароматичних масел.

4. Косметичне мило має компоненти, які захищають шкіру від пересихання – це можуть бути різноманітні кремові добавки чи гліцерин. Таким милом слід користуватися тим, у кого суха чи нормальна шкіра. Косметичне мило звичайно містить екстракти трав, що мають заспокійливу, тонізуючу дію; масла, що пом’якшують чутливу шкіру, поживні компоненти – білки; зволожуючі речовини, вітаміни-антиоксиданти: вони захищають шкіру від передчасного старіння.

5. Рідке мило вважається найбільш гігієнічним – адже завдяки дозатору, воно захищає від контакту з руками та брудом на них. Також часто рідке мило має яскраво виражений косметичний ефект, оскільки в рідке середовище легше додати різноманітні корисні компоненти – ефірні масла, рослинні екстракти та інші.

Як же діють різноманітні компоненти, що містяться у милі?

          Якості мила залежать від добавок, які у ньому містяться:

Гліцерин пом’якшує, зволожує шкіру – підходить для чутливої шкіри.

Мед складається з цілого комплексу біологічно активних речовин, а до його складу окрім фруктози, сахарози та глюкози, входять білкові речовини, органічні кислоти та вітаміни, а також макро- та мікроелементи. Мед має протизапальні якості, допомагає правильному функціонуванню тканин, благотворно впливає не лише на шкіру, але й на весь організм вцілому: стимулює кровообіг та обмінні процеси, оновлює клітини, забезпечує місцевий імунітет. Мед пом’якшує та живить шкіру; підвищує її тонус та допомагає позбавитися від зморшок та виглядати свіжіше та молодше.

Екстракт піхти сприяє загоєнню мілких тріщин, попереджує подразнення та появу вугрів.

Масло ромашки – це прекрасний заспокійливий та протизапальний засіб. Відмінно допомагає при подразненні на шкірі та алергії. Завдяки цим якостям, а також тому, що масло ромашки має антисептичні властивості, його використовують при лікуванні та профілактиці шкіряних захворювань. Масло ромашки у складі косметичних засобів надає шкірі свіжості, бархатистості та еластичності, зволожує її, живить та пом’якшує.