Чарівна весна

Навесні
Навесні в гайок піду,
Першу квіточку знайду,
Біля квіточки помрію,
Разом з нею порадію,
І вона всміхнеться
До мойого серця.
(П. Король)

Прийшла весна
Прийшла весна зелено коса,
Сади розквітли і гаї,
Гойдає вітер срібні роси,
Співають дзвінко солов’ї.
(Г. Шевчук)

                  Віршики про весну

                       Встала весна

Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічає.

                                                          Тарас Шевченко

Весна, весна! Радійте, дітки!

Ховайте швидше саночки!
Немов пташки, летіть із клітки, –
З кімнати, з хати у садки.
А там, в садочках, – сонце, співи.
В траві фіалки зацвіли…
Джмелі і бджілки загули,
І скрізь метелики щасливі.

              Оповідання про весну

”Все в лісі співає”

Весною ми пішли до лісу. Зійшло сонце, подихнув легенький вітерець, і всі дерева в лісі заспівали. Кожне співало свою пісню. Береза співала ніжну пісню. Слухаючи цю пісню, хотілось підійти до білокорої красуні й обняти її. Дуб співав мужню пісню. Коли ми слухали пісню дуба, нам хотілось бути сильними, відважними верба, що схилилась над ставком, співала задумливу пісню. Прислухаючись до пісні верби, ми подумали, що прийде осінь і листячко з дерев осиплеться. Горобина співала тривожну пісню. Від цієї пісні до нас прилинула думка про темну ніч і бурхливу грозу, від якої гнеться тонка горобина, немов шукаючи захисту. Ось які пісні почули ми в лісі.

(Василь Сухомлинський)

                              Пісенька про весну

Весна, весна, весняночка

Цвіте в моїм краю.

Весняночку-співаночку Чекаю і люблю.

Струмочками веселими

Завзято виграє,

Красу свою, тепло своє

Всім щедро роздає.

Ожили ніжні квіточки — Вклоняються землі,

Дзвінкоголосі пташечки

Виспівують пісні.

Сміється ясне сонечко,

У вікна загляда,

І ми усі радіємо,

Що знов прийшла весна!

                      Казка ”Онуки баби весни”

Жила-була собі старенька баба Весна. І було в неї три онуки: Березень, Квітень і Травень. Березень був найстаршим. Він щороку приходив найпершим. А Травень — наймолодший онук — завжди поступався місцем своїм братам. Кожен онук радував бабу Весну по-своєму: Березень — сніготаненням, Квітень — співучими птахами й запашними квітами, Травень — лагідним сонечком та духмяними травами. Місяці-брати жили дружно, хоча й трошки заздрили меншенькому, Травню. Вони знали, що саме його люди люблять більше за інших.

Весна теж знала, що для людей Травень- улюблена пора року весни. Але вона була справедливою бабусею, тому до всіх онуків ставилася однаково добре.

«Любі мої онучки! Ви — моя радість, опора та підтримка, – казала вона їм. – Не забувайте мене, стару, завжди приходьте вчасно!»