ТЕМА УРОКУ:

Втрачене покоління в романі

Еріха Марія Ремарка

«Три товарищі»

Еріх Марія Ремарк

Ветеран війни в 20, прославлений в 25, в 30 – він майстер. Він виточив стиль епохи з горіхової тростини.

Американський поет

Арчибальд Макліш

1943 р.

Еріх Марія Ремарк (справжнє ім’я Еріх Пауль) народився 22 червня 1898 р. в м. Оснабрюці в родині палітурника. Мріяв стати музикантом, художником.

Наслухавшись патріотичних гасел про “німецьку культуру”, її винятковість, гуманізм, юнак у 1916 р. з гімназійної лави йде добровільно на фронт захищати “німецьку цивілізацію”.

Більше двох років Ремарк воює в окопах Західного фронту. Приходить розчарування. Юнак побачив справжню війну зі смертю, каліцтвом, стражданнями. Був декілька разів поранений, але все ж вижив. Із обпаленою душею повернувся додому.

Після виходу роману “Три товариші” Ремарка позбавили німецького громадянства. Книги заборонялись і спалювались фашистами. У 1939 р. Ремарк переїхав до Америки, його твори там були дуже популярними. Його навіть називали “королем Голівуду”, оскільки фільми, зняті за його сценаріями, мали велику популярність. У США знайомиться з письменником Хемінгуеєм і акторам Чарлі Чапліном.

У 1943 р. німці стратили сестру Елфріду, гестапо надіслало братові рахунок за “сокиру і роботу”…

Ремарк продовжує боротись про фашизму зброєю свого пера. Антифашистська тема є провідною темою його творів. Він пише про поневіряння емігрантів, які залишили гітлерівську Німеччину: “Люби ближнього твого” (1940); про опір фашизмові: “Тріумфальна арка” (1946), “Час жити і час помирати” (1954), “Іскра життя” (12952), аналізує причини виникнення фашизму і застерігає людство проти цього безумства – “Чорний обеліск”.

На Батьківщину (у Швейцарію з США) повертається у 1970 р. Життя письменника передчасно перервав серцевий напад. Це сталося 25 вересня 1970 р. в Локарно у Швейцарії.

Подивіться відео і дізнайтесь, чому герої Е.М.Ремарка так часто зловживають алкоголем.

Війна – це протиприродний стан людини. Знецінюючи найбільшу цінність на землі – людське життя, вона стала трагедією як для переможних, так і для переможців.

Перша імперіалістична війна 1914-18 рр. була жахливою, хоча тим, хто мав уяву про Другу світову, перша здавалася не такою страшною. Та, як вважали дослідники, щодо деяких своїх соціально-психологічних наслідків Перша світова не поступається наступній, а у чомусь її навіть перевершила. Одним із таких наслідків було явище, яке отримало назву “втраченого покоління” (“втраченої генерації”).

Річ у тім, що багатьом війна 1914 р. спочатку уявлялася “священною битвою” – чи то за “німецьку культуру”, чи то за “європейську демократію”, тому вона мала штучний героїзований, романтизований ореол. А згодом виявилося, що це цинічна гризня можновладців за переділ світу, ринки збуту, сфери впливу. “Ура-патріотичні” настрої розбилися об скелю насильства й смерті. Натомість з’явилася зневіра, безнадія, спустошеність, марнота сподівань. Наслідком цього і стала поява нової генерації – “втраченого” покоління, а згодом і літератури про нього.

Роман “Три товариші” – це…

«лише спроба розповісти про покоління, яке занапастила війна, про тих, хто став її жертвою, навіть якщо врятувався від снарядів»

(Е.М.Ремарк «На Західному фронті без змін»)

Письменники, які започаткували цю літературу, самі належали до “втраченого покоління”: вони, як і персонажі їх творів, брали участь у тій війні й постраждали від неї. Усі вони не займалися дослідженням характеру війни, причин, з’ясуванням фактів – їх цікавила людина, її муки, її обпалена душа.  Їх часто звинувачували у надмірному натуралізмі, бо, змальовуючи фронтові будні, письменники-солдати не прикрашали війну, а писали жорстоку правду, яку бачили на власні очі. Таким чином, без гучних закликів та пафосу, говорячи тільки правду про війну, показуючи те, як вона руйнувала тіла й душі людей, їхні долі, відбирало у них майбутнє, письменники перетворили свої романи на романи-протести.

Спочатку Хемінгуей, а потім Ремарк відкрили жанр – роман-сповідь.

Особливості сповідальної прози:

🍁 Сповідальна проза характеризувалася схожістю головного героя й автора твору;

🍁 Розповідь йшла від першої особи;

🍁 Життя героя-автора вимірювалося через світогляд героя;

🍁 Колишній солдат – дзеркало миру.

До сповідальної прози Ремарка належали романи:

• “На Західному фронті без змін” (1929),

• “Повернення” (1931),

• “Три товариші” (1938).

Про що мріють фронтовики під мирним небом?

“Солдати, яких повернули вітчизні, прагнуть знайти шлях до нового життя”.

(Е.М. Ремарк «Повернення»)

«Люди, за яких вони ще вчора проливали кров, не відчувало до них ані подяки, ані навіть поваги, і взагалі не збиралось піклуватись про них»

Що ж загрожує Роберту Локампу і його друзям після повернення з війни?

• Безробіття

• Ледарство,

• Неможливість отримати освіту,

• Пияцтво,

• Самотність.

Знайомство з героями

Завдання. Поміркуйте над проблемними питаннями. Доведіть свою думку, посилаючись на текст

1.Роберт Локамп, головний герой роману, дає собі таку самооцінку: «Хто я такий? Невдаха, який взяв на прокат «кадилак», безпросвітний п’яниця, ось і все! Такого можна зустріти на кожному кроці…» Чи погоджуєтесь ви з думкою головного героя?

2.Що рятує героїв роману від самотності, від буденності, від порожнечі?

3.Фрау Залевська так охарактеризувала душевний стан тих, хто належав до «втраченого покоління»: «…дивна молодь! Минуле ви ненавидите, теперішнє зневажаєте, а на майбутнє вам плювати. Але чим хорошим все це може закінчитись?». Чому герої роману «минуле ненавидять, теперішнє зневажають, а на майбутнє їм плювати»?

4.Чи актуальна тема « втраченого покоління» в наш час? Чому?

5.Простежте історію кохання Роберта і Патриції. В яких моментах найяскравіше розкривається  щирість і глибина їх почуттів? Поділіться своїми думками щодо історії кохання головних героїв.

6.Яке значення Пат у романі?

Завдання: Створіть колаж із вайбами одного з героїв (Роббі, Отто, Готтфрида чи Пат).

Словничок: Вайб – жарг. емоційний стан, що виникає при спілкуванні з будь-ким, контакті з чим-небудь; атмосфера, настрій, створюваний будь-яким місцем.

Приголомшливий вірш, який обов’язково потрібно прочитати два рази. Чому саме два? Прочитайте перший раз і зрозумієте.

Я – частина втраченого покоління
І я відмовляюся вірити, що
Я можу змінити цей світ.
Я розумію, можливо, це шокує вас, але
«Щастя вже всередині тебе»
– Це брехня, насправді.
Гроші зроблять мене щасливим
І в тридцять років я розповім своїй дитині, що
Він – не найважливіша річ у моєму житті.
Мій бос буде знати, що
Мої принципи:
Робота
Важливіше, ніж
сім’я
Послухайте:
З давніх пір
Люди живуть сім’ями
але зараз

Суспільство ніколи не буде таким, як раніше
Експерти кажуть мені
Через тридцять років я буду святкувати десятиліття свого розлучення.
Я не вірю, що
Я буду жити в країні, яку сам створю.
У майбутньому
Знищення природи стане нормою.
Ніхто не вірить, що
Ми збережемо нашу прекрасну планету.
І звичайно
Моє покоління вже втрачено.
Нерозумно вважати, що
Є надія.

А тепер прочитайте вірш знизу вгору.

Цей «білий вірш» читається в обидві сторони як символ двох протилежних сюжетів розвитку людства. І щоб сценарій з першого прочитання не став реальністю, потрібно вибрати зворотню дорогу із зовсім іншими цінностями. Автор Джонатан Рід навіть дав віршові дві назви, залежно від того, яке саме прочитання ви маєте на увазі – «Втрачене покоління» або «Є надія».

Спробуйте отримати перемогу в перегонах (завдання для перевірки знання сюжету):

https://learningapps.org/watch?v=pd2ce20kt22