Ти в Passione

Розділ 1. Розмова з Діо.

Був прекрасний весняний ранок у Неаполі.  Сонце тільки сходило. Ти гуляла собі і все було добре. В цей час поблизу гуляв Діо. Діо був злочинцем і вбивцею. Коли він тебе побачив, то одразу почав снувати свої недобрі плани. Він підійшов до тебе, і почав балакати з тобою.

-Доброго ранку! – сказав він, як умога миліше усміхнувшись.
-Доброго! – сказала ти. Ти ще не знала, що він хоче тебе вбити.
-Гарно сонце сходить, а? – і далі усміхаючись сказав злодій.
-І не кажіть. Дуже гарно. –  Тобі вже починало подобатись з ним розмовляти.
-Мене звати Діо. Я Джентельмен.

Він звісно збрехав. Ти назвала своє ім’я.
– Ти туристка, так? – Хитрий Діо побачив, що у тебе в кишені сумочки виглядає закордонний паспорт.
– Звісно.
– Ти дуже мила. Дозволь мені розповісти тобі про Неаполь. Це дуже гарне місто, з прекрасною архітектурою, Неаполь розташований на відстані близько 190 км на південний схід від Рима. Населення — 978 399 осіб. Займає третє місце за кількістю жителів в Італії після Рима і Мілана…

Діо весь цей час так мило усміхався і так добре говорив. Сонце сходило, освітлюючи все навколо рожевим промінням, дерева якраз закінчували цвісти, і їхні пелюстки опадали. Подув вітер, ще більше пелюсток полетіли у ваш бік… Ти ще раз подивилася на Діо. Він подивився на тебе. Ти легенько підійшла ближче. Незважаючи на квітень ранки були прохолодними.

Ти була тільки у прекрасній і білій сукні, яка розвівалася. Ну і колготах звісно. Діо був у костюмі. Тобі було явно холодно. І він це помітив.

“Ось мій шанс. Шанс її вбити.” – ось про що він подумав.
“Боже, він такий милий!” – думала ти.

– Тобі холодно, так? – запитав Діо
– Трошки… – подув сильний вітер. Ти помітно задрижала від холоду.
– Ясно.

Діо підсунувся мало не впритул до тебе, І притулив тебе до себе.

– А тепер? – сказав він ще миліше усміхнувшись.
– Тепер просто прекрасно, пане… Ти ледь не зомліла.
– Просто Діо.

Тобі було нереально добре. Діо далі розповідав про Неаполь, але тепер обнімаючи і гріючи тебе. Ти майже не слухала.  Просто насолоджувалася його компанією.  Ти уже починала відчувати легку симпатію до Діо. Вампір явно це помітив. Тому коли він закінчив з фактами про Неаполь, він підсунув тебе так близько, що між вашими лицями був заледве сантиметр.  Ти легенько почервоніла.

– Д… Діо? – Від неочікуваності ти почала заїкатись.

-Я знаю що ти відчуваєш.

Від його слів ти стала червона як рак. Діо продовжував:

– І знай, це взаємно. – Сказав він. І взяв тебе за руки.
– Діо, що ти… – не встигла доказати ти
– Закрий очі і розслабся…

Ти виконуєш це. Ти наскільки хвилюєшся, твоє серце несамовито б’ється. Ти думаєш, що він тебе поцілує. І тут ти відчуваєш сильний біль. Відкриваєш очі, і бачиш Діо. Він проткнув тебе стенд стрілою…

– Д… Діо! – ледве можеш сказати Ти.
-Ахахахахаххххххх! – засміявся він. – Я насправді вбивця! Ну хоча… Ти була доволі милою. Може не треба було. Ахахххх! Хоча ні. Вже пізно!  Ти хоч і хороша і невинна, але ти точно не достойна стенда. Так що ти умреш! ВРІІІІІІІІІІІІІІ!

Діо кинув тебе біля смітників і пішов собі геть. А ти  вмирала…

Кінець 1 розділу.