Зміст
- Назва
- Історія
- Традиційна українська сорочка
- Джерела
НАЗВА
Історично слово «вишиванка» вживалося в значенні вишиваного предмета, вишитої сорочки або вишивки. В сучасному значенні наголос у слові можливий як на другий, так і на третій склад.
В Україні існували всі назви спіднього одягу слов’ян: сорочка, кошуля, рубашка. Л. Нідерле вважає, що в давні часи слов’яни носили довгі сорочки (рубища), але вже в кін. 1 тис. н. е. носили також і короткі сорочки — властиво «сорочки». Таку сорочку зображено на бронзовій фігурі з могили на Полтавщині та на срібній фігурі з могили на Київщині. В подібні сорочки вдягнені скоморохи на фресках Софіївського собору в Києві. В сербів та хорватів відомa назвa — кошуля, в поляків — кошуля, в білорусів — кошуля, в чехів — рубашка та кошуля. В чоловічих сорочках 14-17 ст. комір називався ожерелям (жерелами) або сорочкою, він був пишно прикрашений і прищіпався. Тунікоподібну сорочку чоловіки носили у всіх місцевостях України крім Волині та Полісся. В Білорусі такі сорочки траплялися рідко. Сорочка «з уставками» характерна для України, а також Білорусі, Польщі, Чехії. Називається цей тип сорочок в Білорусі кивняровкою або кошулею, в той же час як тунікоподібна сорочка називається тут — сорочка. В Росії цей тип чоловічої сорочки не зустрічається взагалі. «Стрілкова» чоловіча сорочка була мало поширена в Україні, відома вона також в Білорусі, більш характерним цей тип сорочки є для прибалтійських країн, а також для Польщі. В Україні було відоме полотно під назвою «рубь».
На Поділлі рубашкою називали сорочку гіршої якості.
ІСТОРІЯ
Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва в Україні існує з часів енеоліту. Стародавні історики, в тому числі Геродот, стверджували, що у могилах перших століть нашої ери були знайдені залишки вовняного одягу, прикрашеного багатоколірними вишивками. У Мартинівському скарбі на Черкащині знайдені срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VI століттям, вказують на подібність одягу і вишивки українського народного костюма середньовіччя і нового часу. Скіфи були обізнані у мистецтві вишивки. Кілька уцілілих фрагментів тканих виробів свідчать, що одяг декорували орнаментами, виконаними техникою стьобання. Найкраще збережені клаптики тканини з Рижанівського кургану мають візерунок у вигляді восьмипелюсткової розетки. Вишиті сорочки існували також і за часів Київської Русі, що підтверджено літописами, а також зображеннями на фресках Софійського собору у Києві. У XVII ст. вишивка збагатилася рослинним орнаментом. З XVII-XVIII ст. до сьогодні збереглася достатня кількість оригінальних пам’яток народної вишивки.
ТРАДИЦІЙНА УКРАЇНСЬКА СОРОЧКА
Основними рисами традиційної української сорочки є білий колір, розріз пазухи по середині, крій «до уставки», вишивка. Різниця між сорочками різних суспільних станів була не в крою, а в матеріалі та оздобленні. Так сорочки виготовляли з лляного полотна, плоскінного або матірки. Вищі стани суспільства (шляхта та козаки) шили сорочки також з кисеї (серпанку) або шовку. Сорочка до уставки (зі зборами) була міщанською (шляхетською), та переважала на усій лівобережній Україні, а також на Волині, на Поліссі, на Поділлі, на Лемківщині. Сорочка цього покрою поширена також і в білорусів. Чоловіча сорочка з поликами, зборами та відкладним коміром притаманна також полякам (кошуля) і чехам.
Для жінок як правило використовувалaся для пошиття сорочок плоскінна двадцятка. Лляне полотно вважалося кращим за якістю. Якщо сорочка мала підточку, то вона могла шитися з грубшого полотна — з матірки. Грубе матірчате полотно під назвою «кожух» вживалося для пошиття чоловічих сорочок на Дніпропетровщині. Козаки використовували для пошиття сорочок і привозне полотно, а також серпанок і шовк.
ДЖЕРЕЛА
*Гуцульські узори з е-книги Людвика Вербицького та Северина Обста ” Узори русинів ” Львів , 1883 , 33 ст., (узори ст. 36 — 45)
* Узори Волині з e-книги Гелени Коморовської, ” Узори русинів ” Львів, 1887 , 33 ст., 10 таблиць (ст. 32-41)
*Узори Покуття з e-книги Гелени Коморовської, ” Узори русинів ” Львів, 1905 ,17 ст.
*Українські народні узори з Київщини, Полтавщини й Катеринославщини з e-книги Ольги Кривинюк, К., 1928 ,6 ст.
*Українські взори ХVIII віку вип.I-й, 1909
*Habdank-Rohozynskyj K. Ukrainska nardnia wyszywka. Serija III
Published: Mar 1, 2022
Latest Revision: Mar 1, 2022
Ourboox Unique Identifier: OB-1288260
Copyright © 2022