Петербурзький період життя і творчості М.Гоголя

Життєвий і творчий шлях Миколи Гоголя. Петербурзький етап життя і творчості письменника Микола Гоголь прожив складне й водночас дивовижне життя. Майбутній письменник народився 1 квітня (20 березня за старим стилем) 1809 року в містечку Великі Сорочинці Полтавської губернії. Миколою його назвали на честь чудотворної ікони Святого Миколая. Згідно із сімейними переказами, Гоголі були нащадками відомого козака Остапа Гоголя, гетьмана Правобережної України наприкінці XVII століття. Батьки Миколи походили зі старовинного дворянського роду. Дід, Опанас Дем’янович, закінчив Київську духовну академію, знав шість мов, бабуся Тетяна Семенівна гарно малювала. Батько, Василь Опанасович, був освіченою людиною, любив театр, писав п’єси. Один рік хлопець навчався в Полтавському повітовому училищі, потім сім років — у Ніжинській гімназії вищих наук. Там він захопився театром, спробував себе як актор та режисер. Першими літературними творами Гоголя були вірші. Водночас юнак думав про те, щоб «бути по-справжньому корисним для людства»: «Я палав незгасним прагненням зробити своє життя потрібним для блага держави, я жадав принести бодай найменшу користь. Тривожили думки, що я не зможу, що мені перепинять шлях, завдавши глибокого суму. Я поклявся жодної хвилини короткого життя свого не втрачати, не зробивши блага». Тоді ж записав у своєму щоденнику, що найстрашнішою бідою він уважає «кривосуддя» та несправедливість. Мріючи про літературну діяльність, дев’ятнадцятирічний Гоголь поїхав до Петербурга. Щоб забезпечити себе, він пішов на службу чиновником Департаменту наділів.

1828 року Гоголь поїхав до Петербурга. Матеріальна незабезпеченість примусила його поступити на службу чиновником Департаменту уділів. У 1829-му році він опублікував свій перший твір — поему «Ганс Кюхельгартен». 1835 року Гоголь влаштовується на кафедру історії у Санкт- Петербурзькому імператорському університеті.Гоголь знайомиться з графом О. П. Толстим і щиро товаришує з ним.Останні роки свого життя М. В. Гоголь тяжко хворів.Помер письменник у невимовній тузі.

Усе життя і творчість Миколи Гоголя оповиті легендами і таємницями. Павло Михед — доктор філології, керівник Гоголівського центру при Ніжинському державному університеті пов’язує ці обставини з історією народження видатного письменника, а точніше – з містичними подіями, що сталися при цьому. Відомо, що двоє перших дітей його батьків народилися мертвими. Ось тоді Марія Іванівна й дала обітницю: якщо народиться у неї син, назвати його Миколою на честь чудотворного образу Миколи Диканського. Через це письменник, за словами його сестри Ольги, «любив згадувати про те, чому назвали його Миколою». Містичні настрої зміцнилися після смерті дев’ятирічного брата Івана. У глибоко релігійній свідомості Гоголя закріпилася думка, що Господь чомусь благоволить до нього і не випадково оберігає саме його. Гоголь щиро й завзято повірив у те, що Бог визначив йому особливу долю. Отож життя у Римі — столиці апостолів, і поїздка до Гробу Господнього в Єрусалим розглядалися ним як своєрідний проект власного апостольства. Про те, що не лише поява Гоголя на світ була пов’язана з містичними подіями чи, як то кажуть, Божественним Промислом, постійно говорили у родині майбутнього письменника, переповідаючи сімейні легенди, які з дитинства знав і сам Микола.

Ревізор» був задуманий Гоголем як соціальна комедія найширшого узагальнення, яка зможе вивернути навиворіт кріпосницьке суспільство і оголити всі його самі хворі місця. Микола Васильович писав в <<Авторськiй сповіді», що прагнув в «Ревізорові» скласти в одну купу все саме безглузде і несправедливе в миколаївській Росії і разом висміяти все це. Комедія Гоголя приголомшила державних службовців, які складали чиновничье-адміністративну касту. <<Ревізора>> можна упевнено вважати апогеєм драматургії Гоголя, як по глибині ідеї, так і по виразності майстерності художника.Для Гоголя, високо шанувавшого генія Пушкіна, завжди були важливі пушкінські оцінки і поради. І справа не в тому, що тоді, коли Гоголь робив перші боязкі кроки в літературі, Пушкін був у розквіті творчих сил і прижиттєвої слави. Справа в тому, що Гоголь усвідомлював «простоту, велич і силу» творчості Пушкіна, бачив у ньому не просто літератора, а самобутнього і неповторного національного російського письменника. Про це Гоголь сказав в чудовій статті «Кілька слів про Пушкіна». Розпочата в 1832 році, вона була надрукована в 1835 році. Смерть Пушкіна Гоголь сприйняв як свою особисту трагедію. З цього часу почуття творчої самотності не залишало письменника, посилюючись з роками. Гоголь стверджував, що сюжет «Ревізора» був підказаний йому Пушкіним. У листі від 7 жовтня 1835 він звертався до Пушкіна. Комедія була розпочата в жовтні, а закінчена 4 грудня 1835, менше ніж у два місяці. Навесні 1836 було опубліковано окреме видання «Ревізора». Гоголь неодноразово переробляв текст. У 1841 році комедія вийшла другим виданням з деякими змінами. І тільки в 1842 році «Ревізор» з’явився в остаточному вигляді. У цій редакції текст був значно перероблений (брехні Хлестакова надано натхненний гіперболічний характер, перероблена фінальна сцена, вставлено звернення городничого до публіки: «Чому смієтеся? – Над собою смієтеся! ..» і т. д.). Текст останньої редакції, що друкувався у всіх виданнях Гоголя, зазвучав зі сцени тільки в 1870 році.