Діяльнісний підхід як основа нових освітніх стандартів.

Відмінність освітніх стандартів нового покоління полягає у посиленні їхньої орієнтації на практичну значущість освіти. При цьому стандарт трактує поняття «результат освіти» з позиції діяльнісного підходу, згідно з яким психологічні особливості людини, якості особистості є результатом перетворення зовнішньої предметної діяльності у внутрішню – психічну.

Державний стандарт початкової загальної освіти ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, що реалізовані в освітніх галузях і відображені в результативних складових змісту освіти.

Діяльнісний підхід має на меті розвиток умінь і навичок учня, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, пошук шляхів інтеграції до соціокультурного та природного середовища.

Під діяльнісним підходом розуміють такий спосіб організації навчально – пізнавальної діяльності учнів, у якому учні не пасивними «приймачами» інформації, а самі беруть активну участь у навчальному процесі. Суть діяльнісного підходу у навчанні полягає у спрямуванні всіх педагогічних заходів на організацію інтенсивної діяльності, яка постійно ускладнюється , адже  лише через власну діяльність людина засвоює науку і культуру, способи пізнання та перетворення світу, формує та вдосконалює особисті якості.

Замість простої передачі ЗУН від учителя до учня пріоритетною метою шкільної освіти стає розвиток здатності учня самостійно ставити навчальні цілі, проектувати шляхи їх реалізації, контролювати і оцінювати свої досягнення, інакше кажучи вміння вчитися.

Системно-діяльнісний підхід сприяє формуванню таких ключових компетентностей учнів, як:

• готовність до вирішення проблем,

• технологічна компетентність,

• готовність до самоосвіти,

• готовність до використання інформаційних ресурсів,

• готовність до соціальної взаємодії,

• комунікативна компетентність.

Системно-діяльнісний підхід передбачає:

1. виховання і розвиток якостей особистості, що відповідають вимогам інформаційного суспільства;

2. перехід до стратегії соціального проектування і конструювання в системі освіти на основі розробки змісту і технологій освіти;

3. визнання вирішальної ролі змісту освіти, способів організації освітньої діяльності та взаємодії учасників освітнього процесу;

4. врахування вікових, психологічних і фізіологічних особливостей учнів, ролі і значення видів діяльності і форм спілкування для визначення цілей освіти та шляхів їх досягнення;

5. забезпечення наступності дошкільної, початкової загальної, основної та середньої (повної) загальної освіти;

6. різноманітність організаційних форм і облік індивідуальних особливостей кожного учня (включаючи обдарованих дітей та дітей з обмеженими можливостями здоров’я), що забезпечують зростання творчого потенціалу, пізнавальних мотивів;

7. гарантованість досягнення запланованих результатів освоєння основної освітньої програми основної загальної освіти, що створює основу для самостійного успішного засвоєння учнями знань, умінь, компетенцій, видів, способів діяльності.

Реалізація технології діяльнісного методу в практичному викладанні забезпечується наступною системою дидактичних принципів::

– принцип діяльності (відкриття нового знання самою дитиною);

– принцип безперервності (узгодженість усіх компонентів системи навчання: мети, завдань, змісту, методів, форм);

– принцип цілісного уявлення про світ (якщо знання не потрібні, то для чого вони?);

– принцип мінімаксу (забезпечує різнорівневе навчання);

– принцип психологічної комфортності (віра у сили та можливості дитини);

– принцип варіативності (формування вміння добирати різні варіанти розв’язання завдань);

– принцип творчості (максимальна орієнтація на творчу основу у діяльності).

Системно-діяльнісний підхід передбачає:

1. виховання і розвиток якостей особистості, що відповідають вимогам інформаційного суспільства;

2. перехід до стратегії соціального проектування і конструювання в системі освіти на основі розробки змісту і технологій освіти;

3. визнання вирішальної ролі змісту освіти, способів організації освітньої діяльності та взаємодії учасників освітнього процесу;

4. врахування вікових, психологічних і фізіологічних особливостей учнів, ролі і значення видів діяльності і форм спілкування для визначення цілей освіти та шляхів їх досягнення;

5. забезпечення наступності дошкільної, початкової загальної, основної та середньої (повної) загальної освіти;

6. різноманітність організаційних форм і облік індивідуальних особливостей кожного учня (включаючи обдарованих дітей та дітей з обмеженими можливостями здоров’я), що забезпечують зростання творчого потенціалу, пізнавальних мотивів;

7. гарантованість досягнення запланованих результатів освоєння основної освітньої програми основної загальної освіти, що створює основу для самостійного успішного засвоєння учнями знань, умінь, компетенцій, видів, способів діяльності.

Концепція системно-діяльнісного підходу базується на засадах розвивального навчання, де в учня – суб’єкта універсальних навчальних дій – в зоні найближчого розвитку на базі повсякденного мислення та інтелектуальних здібностей формується теоретичне мислення і творчі здібності.

Урок, який є основною формою організації навчального процесу, будується на таких само принципах. Учитель  заздалегідь плануває урок, обмірковує його організацію, проводить урок, здійснює корекцію своїх дій і дій учнів з урахуванням аналізу (самоаналізу) і контролю (самоконтролю).

Діяльнісний підхід на уроках здійснюється через:

• Моделювання та аналіз життєвих ситуацій на заняттях;

• Використання активних та інтерактивних методик;

• Участь у проектній діяльності, володіння прийомами дослідницької діяльності;

• Залучення учнів в ігрову, оціночно-дискусійну, рефлексивну, проектну діяльність, що забезпечують вільний пошук ефективного, відповідального індивідуальності дитини, підходи до вирішення завдання

• працюють з джерелами інформації, з сучасними засобами комунікації;

• критично осмислюють актуальну соціальну інформацію, що надходить з різних джерел, формулюють на цій основі власних висновків і оцінних суджень;

• вирішують пізнавальні та практичні завдання, що відображають типові ситуації;

• аналізують сучасні суспільні явища і події;

• освоюють типові соціальні ролі через участь в навчальних іграх та тренінгах, які моделюють ситуації з реального життя (на уроках гуманітарного циклу);

• аргументують захист своєї позиції, опонують іншої думки через участь в дискусіях, диспутах, дебатах про сучасні соціальні проблеми;

• виконують творчі роботи та дослідницькі проекти.

Діяльнісний підхід на різних етапах уроків

1. Діяльнісний підхід при проведенні організаційного етапу уроку.

       На початку уроку під час організаційного моменту необхідно доброзичливо налаштувати учнів на майбутнє заняття та правильно забезпечити продуктивну обстановку на уроці.

         Отже, сучасні умови вимагають від вчителя дотримання суттєвого позитивного психологічного настрою, щирості у стосунках, коректної вимогливості.

Прийом: емоційне налаштування

2. Підготовка учнів до засвоєння нових знань.

Під час актуалізації та корекції опорних знань учнів та практичного застосування набутих вмінь використовуємо виконання завдань по перевірочним картам. Перевірочні карти складені таким чином, що результати

виконання можна перевіряти декількома способами:

1) перевіряє вчитель і на наступний урок повідомляє результати перевірки;

2) взаємоперевірка виконання;

3) миттєва перевірка (повідомлення результатів виконання одразу за допомогою заздалегідь виготовлених

шаблонів.)

3. Діяльнісний підхід під час вивчення нового матеріалу.

            Під час вивчення нового матеріалу на уроці для засвоєння фактів та основних ідей, доцільно звернутися до методу дослідження матеріалу, що вивчається.

Для вивчення великого обсягу інформації пропонуються інтерактивні технології колективно-групового навчання «Навчаючи вчусь» .

4. Діяльнісний підхід у процесі закріплення пройденого матеріалу

Мета: міцне засвоєння знань та формування вмінь. Для цього використовуємо неодноразове повторення фундаментальних понять та підсумкове повторення в інтерактивній формі.

Під час закріплення вивченого нового матеріалу використовуємо такі форми: фронтальне опитування, демонстрація учнівських та викладацьких презентацій, робота в парах, інтерактивні технології та технології

кооперативного навчання роботи в малих групах: «Діалог», «Пошук інформації», «Коло ідей », «Мозковий штурм».

5. Діяльнісний підхід для здійснення контролю та оцінки знань учнів.

Самооцінювання: Потрібно навчити учнів давати об’єктивну самооцінку виконаним вправам. Для вироблення позитивної мотивації до отримання знань пропонуємо учням індивідуальну роботу.

Для цього потрібно прикласти всі зусилля, уважно сприймати новий матеріал, не боятись задавати запитання в ході розв’язування вправ та задач для успішного засвоєння нового матеріалу, повторювально-узагальнювальної роботи та при підсумковому повторенні.

Взаємооцінювання (за зразком): спонукати учнів аналізувати , узагальнювати, коментувати свої дії , оцінки.

Оцінювання з боку вчителя з обов’язковим коментарем.