Чарівне королівство Мови

За синіми морями, за високими горами у квітучих садах була собі незвичайна країна. І правила там цариця Мова.

Було в неї 10 підданих королівств, які довгий час жили дружно, а одного разу вони посварилися, бо не могли визначитися, хто з них важливіший.

Іменник вважав, що він – головний, бо в його королівстві –  найбільше жителів. Прикметник переконував, що без нього світ предметів не буде таким яскравим і різноманітним, бо він називає всі ознаки. Дієслово ж говорило, що воно –найважливіше, бо жителі його королівства дуже працьовиті й завжди щось роблять. А Числівник і собі кричав, що без нього неможливо порахувати усі предмети. Займенник теж не стояв осторонь і собі говорив, що він – найважливіший і може всіх легко замінити.

А на маленькі королівства взагалі не звертали уваги і стверджували, що прийменники, сполучники, частки і вигук зовсім непотрібні.

Обурилася цариця Мова на своїх підданих, зібрала їх і сказала, що кожне королівство для неї є важливим. Бо тільки в мирі і злагоді їхня країна  буде квітучою, могутньою та багатою.

І з того часу всі частини мови почали жити дружно. А королева Мова стала могутньою й величною.