Роль та значення образу шоколаду у творі Роалда Даля “Чарлі та шоколадна фабрика

Повість можна назвати частково заснованою на реальних подіях – сам Даль у дитинстві дегустував шоколадки компанії Cadbury та мріяв працювати у кондитерській лабораторії.

Сюжет: маленький хлопчик Чарлі Бакет живе в дуже бідній сім’ї. Семеро людей (хлопчик, його батьки, два дідусі і дві бабусі) туляться в маленькому будиночку на околиці міста. З усієї родини тільки батько Чарлі має роботу: він закручує пробки на тюбиках із зубною пастою. Сім’я не може дозволити собі найнеобхіднішого: в будинку тільки одне ліжко, на якій сплять чотири старих, а сім’я живе впроголодь і харчується картоплею і капустою. Чарлі дуже любить шоколад, але отримує його лише раз на рік – одну плитку на свій день народження, як подарунок.

І цю шоколадкою Чарллі ділиться зі своєю родиною. Хлопчик ладний віддати все найдорожче рідним йому людям

Ексцентричний шоколадний магнат містер Віллі Вонка, який провів на самоті десять років на своїй фабриці, оголошує, що хоче влаштувати розіграш п’яти золотих квитків, які дозволять п’ятьом дітям побувати на його фабриці. Після екскурсії кожен з них отримає довічне забезпечення шоколадом, а один буде нагороджений якимось особливим призом. 

Таким чином, образ шоколаду у творі стає не тільки найсмачнішим десертом, а й символом найвищої мрії!

В екскурсії по фабриці, крім дітей, беруть участь їхні батьки: кожна дитина прийшла з матір’ю або з батьком, крім Чарлі, якого супроводжує його дідусь Джо. У процесі відвідування фабрики всі діти, за винятком нього, не звертають уваги на попередження Вонки і виявляються жертвами власних вад, потрапляючи по черзі в різні ситуації, які змушують їх залишити фабрику. Шоколад стає тією лакмусовим паперцем, який змашує людей виявляти найгірші свої риси

Август Глуп: жадний і ненажерливий хлопчик; батьки заохочують хлопця;
«Їсти – це його пристрасть. Це єдине, що його цікавить. Але ж це краще, ніж бути хуліганом і стріляти на дозвіллі з самопала, правда?»

Віолетта Борігард: дівчинка, що постійно жує жуйку, установила світовий рекорд — жує одну жуйку протягом трьох місяців; батьки схвалюють все, що робить їхня дочка;
Мама постійно казала, що панночкам так не личить. «Подобається чіпляти липкі пожовані грудочки на ліфтові кнопки. Тоді до пальця того, хто заходив в ліфт після мене й натискав кнопку, приклеювалась моя стара жуйка».

Верука Солт: розбалувана дівчинка із сім’ї власників фабрики по переробці горіхів, звикла, щоб всі її примхи негайно виконувались; багаті  батьки готові задовольните всі забаганки;
Батько сказав, що доня мусить мати «Золотий квиток», купували їх тисячами, сотнями тисяч, його робітниці здирали обгортки з батончиків.
«Вона годинами лежала на підлозі, хвицала ногами і страшно лементувала».

Майк Тіві: хлопчик, що зранку до ночі дивиться телевізор, любитель гангстерських бойовиків; батьки не займаються сином;
«Сидів перед величезним телевізором і не зводив очей з екрана, дивився фільм, у якому зграя бандитів розстрілювала з автоматів іншу»;
«Був обвішаний вісімнадцятьма різноманітними іграшковими пістолетами». «Бандитські серіали найкращі. Вони такі класні ці бандюги».

Те, що хлопчик не любить шоколад говорить про його надзвичайно черстве серце та стару, зовсім не дитячу, душу.

У кінці залишається тільки Чарлі, якому і дістається головний приз – він стає помічником і спадкоємцем містера Віллі Вонки, а решта дітей отримують обіцяне довічне забезпечення шоколадом. Те, що бідний хлопчик не піддався солодким спокусам, свідчить про те, що його цінності  – духовні, а не матеріальні. Ві -саме той, кого так довго шукав Віллі Вонка

Отже, шоколад у творі – не тільки найбажаніша річ для дітей у світі, не тільки символ нездійсненної мрії, а й чарівний тест на людські вади!