Методи вивчення історії у школі(зрізними засобами навчання)

Зміст

1.Методи навчання – що це таке.

2.Словесні методи

3.Наочні методи

4.Практичні методи

5.Методи стимулювання навчальної діяльності учнів

6.Методи контролю і самоконтролю у навчанні

Методи навчання – що це таке

Метод навчання – спосіб упорядкованої, взаємопов’язаної діяльності вчителів та учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.

Методи навчання пов’язані з рівнем розвитку суспільства, науки, техніки й культури. У давні часи і на початку середніх віків, коли багата верхівка готувала своїх нащадків лише до світського життя, а не до трудової діяльності, у навчанні використовували догматичні методи, що ґрунтувалися на заучуванні навчального матеріалу.

Епоха великих відкриттів і винаходів покликала до життя потребу в знаннях, украй необхідних людині. Це зумовило формування і розвиток методів, що спираються на наочність, звернених до свідомості й активності учнів у навчанні, а також практичних методів навчання.

Сучасна школа висуває свої вимоги до методів навчання. Це стосується і розбудови української школи взагалі, й удосконалення методики навчання зокрема.

Ефективність навчання в сучасній школі залежить від уміння вчителя обрати метод, прийом навчання в конкретних умовах для кожного уроку.

Словесні методи

Розповідь – послідовне розкриття змісту навчального матеріалу.
Розповіді поділяють на художні, наукові, науково-популярні, описові. Художня розповідь – образний переказ фактів, учинків дійових осіб (наприклад, розповіді про географічні відкриття, написання художніх творів, створення мистецьких шедеврів та ін.).

Науково-популярна розповідь ґрунтується на аналізі фактичного матеріалу, тому виклад пов’язаний з теоретичним матеріалом, з абстрактними поняттями. Розповідь-опис дає послідовний виклад ознак, особливостей предметів і явищ навколишньої дійсності (опис історичних пам’яток, музею-садиби та ін.).

Кожен тип розповіді повинен відповідати певним вимогам:

– забезпечувати виховну спрямованість навчання;

– оперувати тільки достовірними і перевіреними наукою фактами – не містити фактологічних помилок;

– спиратися на достатню кількість яскравих і переконливих прикладів і фактів, що доводять правильність теоретичних положень, сприяють кращому сприйманню нового матеріалу;

– будуватися за планом (чіткий поділ на частини); передбачати зрозумілість головної думки та основних моментів;

– передбачати повторення найважливіших положень; містити висновки й узагальнення;

– бути унаочненою, доступною і простою щодо мови;

– бути емоційною за формою і за змістом, особливо на уроках історії.

Лекція – усний виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою навчального матеріалу.

Метод лекції передбачає ознайомлення учнів з її планом, що допомагає їм стежити за думкою вчителя, послідовністю розкриття теми. Важливо навчити школярів тезисно занотовувати зміст лекції, виділяти в ній головне. Доцільно хоча б вибірково перевіряти конспекти лекцій, знайомити учнів з допустимими скороченнями слів.

Робота з підручником – організація самостійної роботи учнів з друкованим текстом, що дає їм змогу глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні.

Для успішної роботи з підручником учнів слід навчити різним формам занотовування опрацьованого матеріалу (план, конспект, тези, виписування цитат, графічні записи тощо).

Наочні методи

Ілюстрування – використання у навчальному процесі наочності (плакатів, карт, рисунків на дошці, картин та ін.) з метою оптимізації засвоєння знань. У навчальному процесі нерідко ілюструють натуральні предмети (мінерали, техніку та ін.), зображення об’єктів, що вивчаються (фотографії, картини, моделі та ін.), схематичні зображення предметів вивчення (історичні карти, графіки, схеми, діаграми тощо). Такі ілюстрації допомагають учням ефективніше сприймати навчальний матеріал, формувати конкретні уявлення, точні поняття.

Практичні методи

Графічні роботи – роботи, в яких зорове сприймання поєднане з моторною діяльністю школярів. Ними є креслення і схеми, замальовки з натури або змальовування, робота з контурними картами, складання таблиць, графіків, діаграм.

Метод проекту – метод пошуку, така організація навчання, за якого учні набувають знань у процесі планування та виконання практичних завдань – проектів, що дає змогу тісно поєднувати теорію з практикою.

Реалізовують метод проектів проводиться під час урочної, позаурочної та позакласної роботи. Проекти знаходяться у безпосередньому зв’язку з навчальними програмами з базових дисциплін, розширюють та доповнюють їх.

У практичній діяльності вчителя словесні, наочні, практичні та інші методи навчання взаємопов’язані. Головне для нього – знайти оптимальне поєднання цих методів, не припускаючи
необґрунтованого превалювання одних і нехтування іншими.

Методи стимулювання навчальної діяльності учнів

Метод навчальної дискусії
Ґрунтується цей метод на обміні думками між учнями, вчителями й учнями, вчить самостійно Мислити, розвиває вміння практичного аналізу і ретельної аргументації висунутих положень, поваги до думки інших. Навчальна дискусія використовується під час спільного розв’язання проблеми класом або групою учнів, її мета – обговорення наукових положень, даних, що потребують безпосередньої підготовки учнів за джерелами ширшими, ніж матеріал
підручника.

Навчальна дискусія створює оптимальні умови для попередження можливих помилкових тлумачень, для підвищеної активності учнів і міцності засвоєння ними матеріалу. Вона вчить прийомів аргументування, наукового доведення. Участь у дискусії виховує в учнів уміння активно
обстоювати власну точку зору, критично ставитися до чужих і власних суджень.

Методи контролю і самоконтролю у навчанні

Метод усного контролю

Він є найпоширенішим у шкільній практиці. Використовуючи його, учні вчаться логічно мислити, аргументувати, висловлювати свої думки грамотно, образно, емоційно, набувають досвіду обстоювати свою точку зору.

Метод письмового контролю

Суть цього методу полягає у письмовій перевірці знань,
умінь та навичок. Залежно від навчального предмета письмовий контроль знань здійснюють у формі контрольної роботи, твору, переказу, диктанту та ін.

Мета письмової перевірки – з’ясування ступеня оволодіння учнями вміннями і навичками з предмета. Водночас існує можливість визначити і якість знань – їх правильність, точність, усвідомленість, уміння застосовувати ці знання на практиці.

Метод програмованого контролю полягає у висуванні до всіх учнів стандартних вимог, що забезпечується використанням однакових за кількістю і складністю контрольних завдань, запитань. При цьому аналіз відповіді, виведення і фіксація оцінки можуть здійснюватися за допомогою індивідуальних автоматизованих засобів.