Подорож блакитної Хмаринки-Перлинки

Жила-була на світі, високо-високо в небі, маленька блакитна Хмаринка. Звали її Перлинкою. Вона була веселою, усміхненою, працьовитою, дуже любила мріяти і подорожувати небом. Перлинку завжди радо чекали в гості її вірні друзі: Плаксинка-Громовинка, яскраве Сонечко, веселка Семиколірка, місяць Нічносвіт і зорі.

Хмаринка давно не бачила своїх друзів, заскучила за ними, засумувала.

Побачив засумовану хмаринку вітер і запитав: “Перлинко, куди зникла твоя сяюча усмішка?”

“Вітре, я дуже хочу зустрітися зі своїми друзями, але вони зараз так далеко…” – зітхнула маленька Хмаринка.

“Не сумуй, дорога Перлинко! Я тобі допоможу! Заплющ свої очка, я віднесу тебе до твоїх друзів. Готова летіти?” – радісно просвестів Вітерець.

“Таааак, готова!” – відповіла щаслива Хмаринка.

Вітерець сильно повіяв, закружляв і відніс Перлинку у Небесну крааїну, де жили її друзі. Хмаринка розплющила оченята і вигукнула: “Дякую тобі, Вітре! Ти справжній чарівник!”

“До зустрічі, Перлинко!” – Вітерець полетів своєю небесною дорогою.

Цього прекрасного дня зустріла Хмаринка-Перлинка заплакану подругу – Плаксинку-Громовинку.

“Плаксинко-Громовинко, чому ти плачеш?” – поцікавилася Перлинка.

“Дощиком я поливаю поля, дерева, квіти… Усе буде буяти, цвісти, проростати – у мене з’явиться усмішка” – защебетала Громовинка.

“Ти робиш велику справу, Плаксинко-Громовинко!” – сказала Хмаринка.

Закінчився дощ. На небі засяяло яскраве Сонечко і заграла своїми барвами Семиколірка. Перлинка зраділа, побачивши своїх друзів. Разом вони гралися, гуляли, бешкетували цілий день…

На зміну дня прийшла зоряна ніч. Хмаринка подякувала друзям, обійняла їх і поплила на зустріч ночі. Місяць Нічносвіт ходив по небу, а зорі миготіли, освітлюючи своїм лагідним світлом дорогу, якою плила Перлинка. Ще одна довгоочікувана зустріч – Хмаринка-Перлинка надзвичайно щаслива!

Раптом нічне небо заплакало – Плаксинка-Громовинка заспівала свою дощову пісеньку. Нічносвіт, зорі і Перлинка заспокоїли подругу. Вранці виглянула веселка – Сонечко і Плаксинка помирилися. Друзі гарно провели день!

Знову настала ніч: місяць і зорі по небу гуляли, а Хмаринка-Перлинка міцно спала у їхньому світлі.

Новий день зустрів хмаринку дощиком, який продовжував падати до глибокої ночі. Вночі яскраве Сонечко і Семицвітка заспокоїли Плаксинку, а вранці усі друзі зустріли блакитну Хмаринку своїми теплими обіймами.

Прилетів Вітер – Хмаринці-Перлинці час повертатися додому. Вона мріє залишитися у Небесній країні назавжди – “Вітре, мій милий Вітре, дозволь мені, буль ласка, залишитися зі своїми друзями” – попросила маленька Хмаринка.

“Добре, Перлинко, залишайся!” – з розумінням прошепотів вітер.

Так у світі стало на одну здійснену мрію більше! Усі друзі тепер живуть у Небесній країні – творять погоду, разом подорожують, радіють і мріють.