Кофе із слізьми, любим гірко часто ми.

Погляд твій я відчуваю,
Кофе горем запиваю.
Він холодний – це я знаю,
Сльози гірко проливаю.

Ти із перцем завжди був,
Про майбутнє не забув.
Спогад скрізь ти залишив,
Щиро, щиро ти любив.

Ось, морожене , розтало.
Сумно, сумно, знову стало.
Підіймаю очі ввись,
Милий , любий, обізвись.

На воді у танці ходять
Одне одного находять
То кружляють
То пірнають
То махають
То неначе не живі

Завмирають від кохання
Тихо, тихо
Не рухумо
Їм приємна кожна мить
Кожен подих
Кожне слово
Кожен крик
Їм приємний кожний подих

Щось в природі кажують є
Силу парі додає
Вона пливе лебідкою
Він оберігає, лихо відганяє

Подивляється навколо
П’є ковтками кожну мить
ЇЇ й діток береже
Кажуть вірність в нього є.

Час мов мить, все пролетіло
Виросли лебедята
Бридкі були та маленькі
Стали красені біленькі
В небі знов летять клячами
Та не бачу їх я мами

Постріл й тиша над водою
Крик останнній і падіння
ЛеБідь крилами махає,
Свою долю проклинає

Знов летіть один все вище
Вітер знову свище, свище
Лебідь крила притуляє
І на гори направляє

Мить, удар і все пройшло
І життя як не було
Та летять , летять вони
Білі, білі журавлі.

Мы невидимки и на щеке у нас слезинки.

Но не напишут твой портрет.

На звездном небе ты блуждаешь,

С высот ты путь мне освещаешь.

В мой сон украдкой вновь приходишь.

С ума и днем и ночью сводишь.

Меня с собою не зовешь.

Лишь обещаешь, что придешь.

Я ж снова жду блаженства ночь.