ВИХОВНІ ГОДИНИ. СІЧЕНЬ 2021

Тема: День Соборності України.

Мета: виховувати нацiональну свiдомість учнiв, людську гiдність, глибоку повагу та любов до Батьківщини; формувати риси громадянина української держави; поглиблювати знання про iсторичний факт злуки українського народу, його значення; пробуджувати iнтерес до поглибленого вивчення iсторiї та культурних надбань українського народу; виховання глибокої поваги та любовi до рідної країни.

Обладнання: державна символіка, Конституція України, мультимедійний проектор.

Час проведення: 45 хвилин.

Хід заходу

І. Вступна частина.

Веду́чий 1. Доброго дня, шановні пані та панове! (Слайди №1-2)

Сьогодні  «День Соборності України». Майже 100  рокiв тому  це  слово було вписане в iсторiю українського народу, але святковим днем українського календаря воно стало тiльки вiд недавна. Лише за умов державотворчих процесiв в Українi цей день набув своєї чинностi. Так трапилось, що на протязi багатьох столiть iсторичного розвитку Україна не  мала  власної  державностi i єдиної територiї. Українськi землi належали багатьом державам: найбiльше Росiї, Литвi, Угорщинi, Речi Посполитiй, згодом Румунiї, Чехословаччинi.

Саме сьогодні, в цей час, ми маємо, як ніколи, проявити свою любов до рідної Вітчизни. Саме сьогодні, коли керівництво «дружнього народу» розпочало неоголошену війну проти волі, незалежності українців. Зараз нашій  країні  як  ніколи  потрібно  бути єдиною та згуртованою. На цілісність нашої держави посягнули вороги і багато наших земляків на сьогодні мобілізовано до лав українського війська. Вони з честю відвойовують та  захищають  кордони  нашої  держави,  борються за її єдність та цілісність.

• Чому знову і знову ми повертаємося до історії та сьогодення нашої країни? (Щоб краще знати її історію та сьогодення, щоб бути активними будівниками суверенної української держави).

ІІ. Основна частина.

Веду́чий 2.

«Свою  Україну  любіть,

Любіть її… Во время люте,

В останню тяжкую минуту

За  неї  Господа  моліть».

Т.Шевченко                         (Слайд №3)

Веду́чий 3. Україна – це земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Це наша мати – Батьківщина. В кожного одна Вітчизна і кожен має любити її.

• Що для вас є Україна? (Це наша земля, рідний край, родина, дорога до школи, наша вулиця, місто, зелені ліси і долини, степи і гори, все, що рідне і близьке нам)

Складною і бурхливою була доля України. Топталися по ній орди чужинців, ворожі  пазурі  роздирали  її  тіло. Але Україна вистояла і сьогодні є єдиною, соборною і незалежною.

Ідея соборності бере свій початок від об’єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її філософське коріння сягає часів Візантії. Протягом віків її практичним втіленням займались українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик. У ХVIIІ — початку ХХ ст., коли українські землі були поділені між сусідніми державами: Польщею, Московією, Румунією, Австро-Угорщиною, ця ідея знайшла своє відображення у працях кращих вітчизняних мислителів, оскільки для боротьби за свої національні інтереси Україні була вкрай важливою територіальна єдність.  (Слайд №4)

Веду́чий 4. Щороку 22 січня український народ із вдячністю  згадує тих героїв, які словом і багнетом намагалися відродити незалежну соборну українську державу.

• А що означає слово соборна? (Об’єднана, згуртована, нероздільна)

Соборність включає у себе єдність і згуртованість. Це поняття з’явилось у нашому науковому і політичному лексиконі порівняно недавно. Воно не є явищем суто українським. Слово соборність означає, по-перше, об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території. По-друге, духовну консолідацію всього населення країни, єдність усіх її громадян, незалежно від їхньої національності.

Ідея всеукраїнської єдності формувалися ще з часів Київської Русі, Галицько-Волинської держави, визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, Гетьманщини.

Веду́чий 5. Реалізувалась ця мрія внаслідок революційних виступів українців у 1917року.

• 7 листопада 1917 р. була проголошена Українська  Народна Республіка, до складу  якої  увійшло  9 українських  губерній. Під впливом цих подій в жовтні 1918 р. у Львові представники західноукраїнських політичних партій  створили  Українську  Національну Раду, а 19 жовтня того ж року було проголошено утворення  Західноукраїнської Народної Республіки. Відтоді між урядами УНР і ЗУНР велися переговори про втілення  ідеї  соборності.  На  жаль, дві роз’єднані держави не могли існувати як єдиний політичний, економічний організм, цьому заважали певні причини. Не зважаючи на перешкоди, народ України не полишав прагнення до об’єднання всіх українських земель. (Слайд №5)

1 грудня 1918 р. У  Фастові  був  підписаний «Передвступний договір» про об’єднання УНР і ЗУНР, у якому було заявлено про непохитний намір в найкоротший строк створити єдину державу.

3 січня 1919 року на першому засіданні Української Народної ради було одностайно прийнято Ухвалу про злуку ЗУНР і УНР. Часописи підкреслювали, що тим самим зроблено перший крок на шляху до соборності українських земель. (Слайд №6)

Директорія і Рада Народних Міністрів призначила святкування об’єднання ЗУНР і УНР на 22 січня. Мабуть, ця дата не була випадковою, адже вказаний день збігався з річницею історичного IV Універсалу Центральної Ради, який  проголосив УНР самостійною, незалежною державою, отже мав стати днем подвійного всенародного свята – Незалежності і Соборності.

Веду́чий  6.  22 січня 1919 року о 12:00 годині на Софійській площі м. Києва розпочалася  урочиста  церемонія  проголошення  Акта  злуки.

Член Директорії Ф. Швець  зачитав  Універсал  Директорії:

 «…Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України — Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна республіка. Віднині український народ увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу». (Слайди №7-9)

За цей час не одному поколінню  українців  довелося  ціною  власного життя  здобувати  право  прийдешніх  поколінь  на  незалежність.

− 1991 рік  вписано  в  новітню історію України, як час, з якого почалася нова сторінка розвитку державності;

− 2004 рік – прояв громадянської активності під час Помаранчевої революції;

− 2013 рік – Революція гідності, що призвела до політичних та суспільних змін в Україні;

− Весна 2014 – початок бойових дій українських військових та добровольців у боротьбі з бойовиками, які тероризують східні регіони України. (Слайд №10)

Офіційно в Україні День соборності відзначається з 1999 року. Свято встановлено «…враховуючи політичне та історичне значення об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки та утворення єдиної (соборної) української держави…» згідно з Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року №42/99. (Слайд №11)

Літературно-історична вікторина.(Слайд №13)

Веду́чий 1. А зараз хочу запропонувати вам літературно-історичну вікторину, яка покаже  найкращого знавця літератури та історії України.

• Коли вперше з’явилася назва Україна? ( Наприкінці ХІІ ст. в Іпатіївському літописі)
• Чи є тотожними поняття «Україна» і «Русь» (Так, Русь – давня назва України)
• У якому столітті, і з виходом якого твору українську народну мову було піднесено до рівня літературної? (Наприкінці ХVІІІ ст. з виходом першого видання «Енеїди» І. Котляревського)
• Кого вважають найвидатнішою жінкою Київської Русі? (Княгиню Ольгу)
• Який твір Шевченка має найбільше перекладів? («Заповіт», який перекладено 147 мовами світу)
• Назвіть найвидатнішу архітектурну споруду Київської Русі, що збереглася до нашого часу? (Софіївський Собор у Києві)
• Хто був головою Центральної Ради Української Народної Республіки (1917–1918)? (М. Грушевський)
• Що означають жовтий і синій кольори на прапорі України? (Золоте колосся та мирне небо над головою)
• Назвіть найвідоміші народні символи України (Сорочка-вишиванка, верба, калина, чорнобривці, мак, волошки, вишитий рушник)
• На якому  материку  розташована  наша  держава? (Євразія)
• Які країни межують з Україною? (Білорусь, Молдова, Росія, Польща, Словакія, Румунія, Угорщина)
• Яку назву мала козацька  держава, створена  за  дніпровськими порогами? (Запоріжська Січ)
• Назвіть один із найдавніших знаків, який є гербом України. (Тризуб)
• Як називається Гімн України? («Ще не вмерла Україна»)
• Хто є автором слів Гімну України? (Павло Чубинський)
• Назвіть український Національний герб. (Тризуб)
• Назвіть найбільшу святиню українського на­роду в музичній символіці. (Гімн)
• Назвіть композитора, який вірш П. Чубинського поклав на музику, цей твір невдовзі став гімном. (Михайло Вербицький)

Веду́чий 2. Українським народ має  давню  історію, він  витворив оригінальну й неповторну культуру, відому світові. Україна може пишатися своєю древньою, величною історією.

− А  чи  знаєте  ви,  що  означає  слово  «Україна»?

Пропоную послухати легенду про Україну.

Учениця (розказує легенду):

                          ЛЕГЕНДА ПРО УКРАЇНУ.

Колись давним-давно в одному  селі  жила  бідна  вдова. Не було в неї ніякої  втіхи  від  життя, тільки одна важка робота. І ось настав радісний день. В  неї народилась дівчинка – маленька,  крихітна,  гарненька.  І   стала думати, яке  ім’я  дати  своєму  дитяті. Тут, звідки – невідомо, осяяна маревом, з’явилася  в  хаті  чарівниця. Вона  з  тривогою  і  жалістю  дивилася  на  немовля і сказала вдові: «Не  давай  дитині  імені, вона сама його знайде, а якщо даси, то вона  помре». Дівчина  росла- підростала,  була розумною, слухняною, але невеселою, часто журилася тим, що у неї немає імені. І ось їй виповнилось 16 років. Задумала вона вирушити у білий  світ, щоб знайти своє ім’я. Мати  ніяк  не  хотіла  розлучатися  з  донькою,         але вона була невідступна і потайки вирушила  в дорогу. Бідна вдова чекала день, другий,  не  витримала розлуки і пішла свою доньку шукати. Ішла, йшла і вийшла в чисте поле, жовте-жовте і пшеницею колоситься. В чистому блакитному небі ластівки кружляють, світить ясне сонечко. І бачить мати – спить на полі дівчина, її дочка, та така гарна, що вона мимоволі  замилувалась нею. Раптом потемніло синє небо, здійняв вітер куряву, полягла до землі колосиста пшениця. Почувся тупіт та іржання коней, брязкання зброї, вигуки  чужою мовою. Це були війська хана Батия. Попереду їхав син хана. Раптом він побачив красуню-дівчину, зупинився і вигукнув: «Укра-юина», що на його мові означало «Дівчина молода». Дівчина прокинулась, хан схопив  її  і  забрав  із  собою. Мати,  побачивши це, опустилася на коліна і стала благати Господа Бога захисту для своєї єдиної дитини. Раптом стало все чорне-чорне, загримів грім, затряслася, здригнулася земля, а потому все стихло… По небу пропливали ніжно-блакитні хмаринки. Лише курява здіймалась навкруги, і на полі стояла самотня вдова. Пішла вона плачучи по землі шукати свою дитину. А в пам’яті  лишилося  одне – Україна,  Україна.  Йшла… З очей падали сльози.  І там, де на землю падали сльозинки, проростали квіти волошки. Мати йшла боса, колола ноги, і, де на землю падала крапля крові, виростали маки. Де пройшла  мати  по  землі, так  і  стала та  земля  зватись  Україною.

Декілька  учнів  по  черзі  читають  вірші  про  Україну.

УРИВОК З ПОЕМИ ІВАНА ФРАНКА “МОЙСЕЙ”.

Та прийде час, i ти огнистим видом

засяєш у народів вольних колі,

Труснеш Кавказ, впережешся  Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі,

I глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті i по своїм полі.

***

Встане славна мати-Україна,

Щаслива і вільна,

Від Кубані аж до Сяна-річки

Одна нероздільна.

Щезнуть межі, що помежували,

Чужі між собою,

Згорне мати до себе всі діти

Теплою рукою.

Єднаймося, братаймося

В товариство чесне,

Най братерством, щирими трудами

Вкраїна вокресне!

НАШ РІДНИЙ КРАЙ.

Щоб довелося мандрувати –

Піти по рідній всій землі:

У кожне місто завітати,

У кожнім побувать селі, –

То навіть би за сотню років

Цього б не встигли ми зробить:

Простори в нас такі широкі,

А міст і сіл – що не злічить!

М. Познанська

НАША СЛАВНА УКРАЇНА.

Наша славна Україна,

Наше щастя і наш рай,

Чи на світі є країна

Ще миліша за наш край?

І в щасливі й злі години

Ми для неї живемо.

На Вкраїні й для Вкраїни

Будем жити й помремо.

В. Самійленко

ЦЕ МОЯ УКРАЇНА.

Зацвітає калина,

Зеленіє ліщина,

Степом котиться диво-луна,

Це моя Україна,

Це моя Батьківщина,

Що, як тато і мама, одна.

А. Камінчук.

Веду́чий 1. Доповнити прислів’я й  пояснити їх зміст. (Слайд №16)

• Добре тому, хто… ( в своєму домі)
• За рідний край… (життя віддай)
• Всюди добре, а… ( вдома найкраще)
• Кожному мила… (рідна сторона)
• Батьківщина-мати – … (умій за неї постояти)
• Людина без Вітчизни, як… (соловей без пісні)
• Без верби й калини… (нема України)
• Батьківщина – мати, … (умій за неї постояти)
• Людина без Вітчизни, …(як соловей без пісні)
• За рідний край … (життя віддай)
• Всюди добре, ….(а вдома найкраще)
• Кожному мила …(рідна сторона)

ІІІ. Заключна частина.

Веду́чий 3. (Слайд № 18-19)

Сьогодні  життя  України  змінюється  на очах, постає стара, як ця земля держава – вільна, незалежна, осяяна  сонцем  Україна. Ви  частинка народу. Без вас, без усіх нас  немає  ні  народу, ні  історії. І  нам  творить  нову  історію  держави,  що  займе  належне  місце  серед  вільних  і  рівних країн планети. Ще в І столітті н.е. римський державний діяч, філософ Цицерон на публічному виступі сказав: «Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона твоя». Подумайте, і дайте  відповідь, продовживши  речення «Для мене Україна це ….».

Тема: БИТВА ПІД КРУТАМИ.

Мета:

1. вшанувати пам’ять Героїв Крут;
2. визначити роль героїчної битви 1918 р. в становленні української державності;
3. визначити роль молоді як рушійної сили на шляху народу до свободи.

Хід уроку:

1. Слово вчителя: Країна відзначає річницю подвигу під Крутами .

29 січня 1918 року на залізничній станції Крути, за 130 км на північний схід від Києва відбувся бій між чотирьохтисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва, який налічував близько 400 вояків. У бою під Крутами захисники української державності здобули переконливу перемогу. Наступ противника було зупинено. Це були перші українські «кіборги»

2. Презентація Фото та ілюстрацій битви під Крутами.
3. Одна з героїчних і водночас трагічних дат української історії – 29 січня 1918 року, коли відбувся бій більшовицьких військ генерала Михайла Муравйова із загонами УНР у полі біля залізничної станції Крути (Чернігівщина, за 130 км від Києва).

4-тисячній російській армії протистояло близько 600 українських вояків, із яких понад три сотні – національно свідомі київські студенти і гімназисти.

Бій набув в історії особливого значення завдяки героїзму української молоді, яка виконала наказ і захистила підступи до Києва, стримавши ворога протягом доби.

Червоні втратили близько 300 бійців. Оборонці надвечір почали відступ у напрямку Києва, аби не потрапити в оточення.

Командир студентської сотні сотник Андрій Омельченко вирішив спочатку багнетною атакою відбити ворога, а вже потім відходити. Атака виявилася невдалою, адже юнакам протистояли професійні вояки.
Сотня зазнала втрат, загинув і сам Омельченко, однак допомога молодого резерву не дала більшовикам оточити та знищити студентів.

Забравши вбитих і поранених, українське військо відходило до ешелону. Росіяни не змогли продовжувати наступ на Київ того дня — через суттєві втрати й розібрану залізницю.

Коли близько 17-ї години зібралися всі українські підрозділи, виявилося, що не вистачає однієї чоти студентів, яка стояла найближче до станції: у сум’ятті бою в полон потрапив розвідувальний взвод (близько 30 осіб).
Відступаючи у сутінках, хлопці втратили орієнтир і вийшли на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями.

Аби помститися за свої значні втрати, більшовики спочатку познущалися із 27 полонених, а потім їх повбивали – розстріляли чи закололи багнетами.

Учень 7-го класу Григорій Піпський перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна», і решта студентів підтримали спів.

Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.

27 замордованих із почестями перепоховали в Києві на Аскольдовій могилі 19 березня 1918 року. Вшанувати героїв зібралися тисячі киян.

Трагічна загибель студентського загону під Крутами стала символом патріотизму і жертовності в боротьбі за незалежну Україну.

1. Перегляд відео ролику “Пам’яті тридцяти ”.

Учень: Павло Тичина присвятив полеглим свій вірш “Пам’яті тридцяти ”.

На Аскольдовій могилі 
Поховали їх — 
Тридцять мучнів українців, 
Славних, молодих… 
На Аскольдовій могилі 
Український цвіт! — 
По кривавій по дорозі 
Нам іти у світ. 
На кого посміла знятись 
Зрадника рука? — 
Квитне сонце, грає вітер 
І Дніпро-ріка… 
На кого завзявся Каїн? 
Боже, покарай! — 
Понад все вони любили 
Свій коханий край. 
Вмерли в Новім Заповіті 
З славою святих. — 
На Аскольдовій могилі 
Поховали їх.

ТЕМА: ОБРЯДОВІ СВЯТА. СТРІТЕННЯ

МЕТА. Поглибити знання учнів про звичаї та традиції українського народу на свято Стрітення. Дати поняття про етимологічне значення назви місяця «лютого». Розширити знання учнів про свята, що припадають на лютий. Виховувати інтерес до звичаїв та традицій українського народу. Розвивати акторські та виконавські здібності учнів.

Хід заходу

І. Вступна частина.

Стрітення Господнє: історія та значення свята

Стрітення (15 лютого) — найважливіше свято в церковному календарі лютого. На 40-й день від народження Христа Марія разом з Іосифом пішла до храму, щоб принести жертву очищення. За законом давніх юдеїв, багата жінка мала принести ягня та молодого голуба, вбога — пару голубів чи горлиць. Пречиста принесла пару горлиць. У храмі вона зустріла праведного Симеона, якому провидінням була передбачена зустріч із Месією. Взявши дитя на руки, праведник благословив його, а Богородиці сповістив про її майбутню жертву.

Стрітення — свято початку весни, початку роботи без світла. Головним дійством у цей день було освячення вогню й води; стрітенські свічки вважалися чарівними і мали назву «громниця» («громничка»). їх запалювали й ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому, щоб весняна повінь не пошкодила посіви і щоб мороз не побив дерева. Полум’ям громниці малювали хрести на сволоку — від усього лихого, підкурювали дітям волосся — щоб грому не боялись. До того ж ці свічки давали в руки помираючим під час читання відхідної молитви.

Цінували також стрітенську воду, набрану з-під стріхи чи освячену в церкві. Вважалося, що ця вода допомагає від хвороб, особливо від пристріту. Нею кропили та поїли худобу. А на Слобожанщині пасічники, коли приходила пора, кропили вулики.

На Гуцульщині в цей день ворожили на врожай кукурудзи. Клали надворі яйце і чекали. Якщо воно тріскалося (бо в лютому нерідко стояли сильні морози), то слід було чекати такого великого врожаю на кукурудзу, що аж «кошниці тріскатимуться від її кількості». Коли ж яйце лишалося цілим, то це означало, що кукурудза не вродить.

Народна історія Стрітення Господнього

На Стрітення, за народними уявленнями, зима іде туди, де було літо, а літо – де була зима. Дорогою вони зустрічаються і говорять між собою:

– Боже, поможи тобі, зимо! – каже літо.
– Дай, Боже, здоров’я! – відповідає зима.
– Бач, зимо, – дорікає літо, – що я наробило і напрацювало, ти поїла і попила!

За народним віруванням, літо зустрічається з зимою двічі на рік: на Стрітення – 15 лютого – та в день святої Анни – 22 грудня. В народі уявляли, що навесні Зима – стара баба, а Літо – молода дівчина.

На Стрітення Зиму веде попід руки старий дід Мороз, вона зігнулася, трясеться і ледве йде. Кожух на бабі Зимі полатаний, чоботи подерті, а в хустці на голові миші діри погризли, і з тих дір сиве волосся стирчить. В руках Зима несе надщерблений кошик з льодом, а через плечі у неї – порожнісінька торба.

У Літа вінок на голові, сорочка, квітами мережена, зелена плахта, – весела і вродлива дівчина. Літо несе в руках серп і сніп жита та пшениці.

При зустрічі стара Зима і молоде Літо сперечаються між собою – кому йти, а кому вертатися? Якщо до вечора стане тепліше – Літо пересперечало Зиму, а якщо холодніше – Зима. “…Та як би вона (зима) вже там не хвицалась, а як літо посміхнеться, то сонце засяє, вітер повіє і земля проснеться!” – каже Олекса Воропай у книзі “Звичаї нашого народу” про зустріч літа з зимою.

Як в народі відзначали свято Стрітення Господнє

15 лютого в Україні святкувалось Стрітення. Його язичницька назва «Зимобор», або «Громниця». За повір’ям цього дня зима зустрічалась із весною. Напередодні свята жінки випікали обрядове печиво – «жайворонків», давали дітям, щоб ті закликали весну, допомогли їй збороти зиму, але виносити їх можна було лише у двір.
Посвячена на Стрітення свічка, яка називалась «громівниця», «громиха», виставлялась перед образами під час грози, щоб оберігати людей і худобу від грому. В цей день дівчата на перших прогалинах співали закличні веснянки.
На Стрітення ворожили на урожай – кожен господар на ніч виставляв миску із зерном на двір. Якщо зранку була на зерні роса, це віщувало врожай, не було – погана ознака.
На Стрітення освячували й воду, яка після цього вважалась цілющою, нею кропили вулики, щоб добре розводились бджоли, її давали пити худобі під час хвороби.

На Стрітення Господнє не можна:

– лаятися, сваритися;

– робити прибирання;

– вишивати;

– прати;

– працювати в городі;

– митися.

Заборона, яка стосується купання, відноситься лише до лазні. Купатися в лазні у великі свята заборонялося тому, що для цього потрібно спочатку добряче попрацювати: наколоти дров, наносити води, стежити за пічкою протягом кількох годин. Тому люди, які приймають душ, можуть спокійно це робити і не боятися, що порушують заборону.

     В далеку дорогу на Стрітення відправлятися не варто. Наші пращури вірили, що через мінливу погоду в свято в дорозі можуть бути серйозні неприємності, тому намагалися далеко від дому не їхати. Існує прислів’я: “На Стрітення вирушиш в дорогу – скоро додому не повернешся”.

Винятком заборони на всяку роботу є робота, яку потрібно виконати на благо інших людей.

Якщо 15 лютого вдається відкласти всі справи, потрібно відвідати церкву, адже у храмі на честь свята відбувається особливе, урочисте богослужіння, а також служиться молебень. Не варто ігнорувати цю традицію, якщо є можливість дотримуватися її у велике свято.

Народні прикмети:

• Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай поля і роїння бджіл.
• Вітер – погана ознака.
• Відлига – жди пізньої весни і бережи пашу та хліб, бо в поле виїдеш нескоро.
• Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то жди ще стужі!
• Як нап’ється півень води, то набереться господар біди!
• Коли на Громицю півень нап’ється водиці, то на Юрія віл не наїсться травиці.
• День Стрітення теплий і сонячний, то і весна тепла.
• Якщо на Стрітення дорогу перемітає – весна буде пізньою і холодною.
• Якщо в цей день сніжок – весною буде дощик, тобто весна буде затяжною і дощовою.
• Передбачити погоду могла і курка: якщо нап’ється біля порогу води – весна буде теплою і ранньою.
• Як на Стрітення з стріх капа, ще велика буде зима.
• Як на Стрітення є під стріхами бурульки, то цього року буде добрий урожай кукурудзи.
• На Стрітення із стріх капає – бути затяжній весні, якщо тепло, а зі стріх не капає – весна буде рання, суха.
• Цього дня відлига – на ранню й теплу весну, сніг – на дощову, тривалу, а коли хуга – весна буде пізня й холодна.
• Якщо в цей день не видно сонечка – чекай суворих морозів.
• Вітер на Стрітення – до врожаю плодових дерев.
• Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна.
• Як капає зі стріх, то буде так капати з очей (ще повернуться морози).
• На дахах довгі бурульки – стільки ще випаде снігу.
• Якщо вранці випав сніг – на врожай ранніх хлібів; коли ж у полудень – зернові будуть середні, а увечері – недорід.
• Якщо на деревах іній – вродять добре гречка і бульба.
• Як капає зі стріх, так капатиме з вуликів.
• Як на Стрітення дорогу перемітає, то корм відлітає.
• Якщо у цей день хуртовина дорогу перемете – весна буде пізня й холодна.
• Якщо на Стрітення сонце визирає з-поза хмар, то весна не забариться, а якщо цього дня не буде видно сонця, то 24 лютого вдарять морози.
• Якщо 15 лютого випав сніг – на дощову й холодну весну.
• Як на Громницю з дахів тече, то довгою буде зима.
• Як на Громницю день ясний, то буде льон прекрасний.
• Як сонце ясне на Громницю буде, то снігу випаде більше, ніж перед тим.
• Якщо на Стрітення півень води нап’ється на порозі, то на Явдохи (14 березня) віл нап’ється на дорозі.