Інформаційна картка
ВАРЕНИКИ

Українська народна кухня багата стравами та різноманітними виробами з борошна, до яких можна віднести – вареники, пельмені, млинці, налисники, оладки.
Рідко який обід в Україні обходиться без вареників. Знамениті українські вареники походять від турецької страви дюш-вара, що найбільше на¬гадує пельмені.
Одна із найспецифічніших ук¬раїнських страв, оспівана в гоголівській «Ночі перед Різдвом», широко відома в усьому світі – і все це про вареники! Готувати їх нескладно й навіть приємно, потрібно лише ретельно до¬тримуватися всіх тонкощів.
Варіантів цієї традицій¬ної страви існує безліч — від традицій¬них, із сиром або м’ясом, до вишуканих, з на¬чинкою з вишні й полуниці.
У давнину ця страва наділялася певними магічними властивостями. Оскільки вареник за формою нагадує Місяць, йому в народі приписували відповідні функції Місяця – сприяти добробуту і зміцненню здоров’я людини.
У щоденному меню українського селянина вареники траплялися не часто, вони були окрасою недільного і святкового столу. Їх подавали також на весіллях, хрестинах, поминках, на гостинах, присвячених храмовим святам, варили на толоку й обжинки. Вареники були обов’язковою стравою, яку несли дівчата породіллі на родини. Вручаючи цей нехитрий дарунок молодій матері, подруги примовляли: “Щоб повна була завжди, як вареник”. У цих випадках вареники неоднозначно символізували продовження роду.
Начинка могла бути пісною або скоромною, залежно від релігійного календаря. Як начинку, використовували сир, смажену капусту, варену товчену картоплю, мак, калину, вишні та інші ягоди, яблука, варені і товчені сухофрукти, варену квасолю, горохове пюре, пшоняну або гречану кашу і навіть борошно. Начинки для вареників мали також особливі прикмети. Так, начинки з бобових, маку повинні були сприяти родючості землі і розмноженню людського роду. Тому не випадково на весілля подавали вареники, начинені бобами, вареною квасолею і запареним пшоном, пшоняною кашею, яка була символом єднання задля подальшого життя.
Дуже любили українці вареники з сиром. Вони займали важливе місце в українських обрядах. Вважалося, що ними можна задобрити духів: добрих – щоб допомагали, злих — щоб не шкодили.
З тією ж метою готували вареники з сиром на весілля, на хрестини, ними частували матір після народження дитини, пригощали на толоці, обжинках і обов’язково – на масляну (Сиропуст).
На Тернопільщині зліпили найбільший вареник – завдовжки 40 см
Під час конкурсу у рамках фестивалю у Збаражі, приуроченому відкриттю на Тернопільщині туристичного сезону, було зліплено найбільший вареник.
Вареники ліпили 14 жінок, які очолюють сільські клуби району. Загалом вони зробили близько 4 тисяч вареників, найбільший з них зліпила керівник клубу села Колодне – Марія Сенчишин.
Вареники ліпили зі сиром та картоплею. «Найкращий рецепт – це смачна начинка і хороший настрій», – пояснювали жінки
Пам’ятник варенику в Глендоні.

У Канаді, в провінції Альберта, в містечку Глендон, в 1991 році звели пам’ятник варенику висотою з 3-поверховий будинок.
Параметри: висота 8,2 м, ширина 3,7 м, вага – 2718 кг. Монументальна галушка, насаджена на не менш монументальну вилку, — напевно, найбільший подібний пам’ятник в світі. Вважається, що поставили його вихідці з України.
Більш того, хто знає канадські монети, замість білого ведмедика на 2-долларовці планували зобразити вареники.

Кіровоградщина зможе здивувати різноманітністю вареників та начинок до них: з картоплею, грибами, м’ясом, печінкою, капустою.

Інформаційна картка

Равіолі – різновид пасти, маленькі італійські пельмені. Це не просто смачна і ситна страва, вона, поряд з піцою, антипасти і різотто, вважається візитною карткою італійської кухні.  

 Равіолі згадуються в італійській літературі з XIII століття, до повернення Марко Поло з Китаю, і спочатку вважалися сіцілійською стравою, що, можливо, вказує на запозичення цієї страви у інших середземноморських народів.

Равіолі – традиційна італійська страва, одна з різновидів пасти.. Слово «равіолі» походить від італійського дієслова «обернути». У кожному регіоні Італії вони готуються по-своєму. По суті равіолі – це досить великі за розміром конверти з тіста, начинені чимось смачним. В якості начинки можуть виступати м’ясо, сир, риба, овочі і фрукти.

На відміну від пельменів, равіолі бувають вегетаріанськими, овочевими з м’ясом або рибою, з ягодами, фруктами і навіть з шоколадом. Є відмінність і в приготуванні, і подачі – равіолі не готують про запас, не заморожують (хоча це і допускається), равіолі потрібно їсти свіжими відразу після приготування. Їх можна просто відварити, відварити,а потім запекти з соусомабожобсмажитив маслі.

Як готуються равіолі?

Для початку необхідно приготувати тісто. У борошно (одна склянка) вбиваємо одне яйце, додаємо дрібку солі, додаємо воду трохи менше, ніж пів стакана і замішуємо тісто. Тісто повинне вийти круте. Отриманий ком тіста кладемо в холодильник на годину.Займемося приготуванням начинки. Можна приготувати начинку зі шпинату й сиру, навіть з гарбуза. Хочете фруктові равіолі, приготуйте начинку з дрібно нарізаних слив та персиків. Будь-яке сполучення фруктів годиться для равіолі.Коли начинка приготована, дістаємо тісто з холодильника, розгортаємо його дуже тонким шаром. Склянкою видавлюємо круглі формочки тіста. У кожен кружечок тіста кладемо начинку  і краї защипуємо, як на пельменях. Варяться равіолі так само, як і пельмені. До столу подаються гарячими.

Якщо хочете, щоб равіолі краще просочилися соусом, тоді після того як відварите, покладіть їх у форму для запікання, залийте томатним соусом, посипте сиром і поставте в духовку на кілька хвилин. Є й інший варіант – равіолі можна обсмажити у фритюрі і подати як самостійнустраву або до бульйону, супу-пюре замість хліба, але потрібно слідкувати щоб смак начинки відповідав основній страві.

Секрети хорошого тіста.

Щоб тісто для равіолі вийшло вдалим, було досить щільним, але еластичним, легко розкачувалося, дотримуйте дві важливі умови. Перше – тісто потрібно місити холодними руками – змочуйте їх час від часу в холодній воді, витирайте рушником і місіть тісто. Друге – в кухні під час розкачування тіста має бути прохолодно, інакше розкачане тісто покриється скоринкою, і зліпити равіолі буде складно.

Поради:

– Інша технологія ліплення равіолі: спершу тісто розрізати на квадратики, а потім начиняти їх сиром.

– Можна ліпити равіолі у вигляді звичного півмісяця за аналогією з пельменями.

– Равіолі можна обсмажувати в маслі і подавати до супів і бульйонів

З цього відео ви дізнаєтеся як зробити домашні равіолі своїми руками. А тут ви зможете дізнатися рецепт приготування равіолі з рікоттою

Інформаційна картка

МАНТИ

Соковиті великі манти – національнастрава народів Середньої і Центральної Азії, Туреччини, Китаю і Пакистану.

Манти потрапили на стіл сучасної людини завдяки китайцям. Сама назва м’ясної страви бере початок від китайського (уйгурського) слова «мантьоу» – «хліб, приготовлений на пару». Для приготування мантів потрібна спеціальна каструля – манти-каскан, яка складається з великого казана, в якому на дні кипить вода, і решіток. Зараз таке пристосування називається мантоварка або мантишниця.

Незважаючи на те, що у мантів багато спорідненого з пельменями, є у них і суттєві відмінності. Фарш для мантів обов’язково рубається, а не прокручується на м’ясорубці, їдять манти руками, не вилкою. Форма мантів теж може бути різноманітною, найчастіше круглою, але і трьох-, чотирикутні манти – не дивина. Тісто для мантів готується прісне, на воді і без дріжджів.

Щоб манти вийшли соковитими, у фарш додають багато цибулі, часто у співвідношенні 1:1. Класикою жанру вважається поєднання у фарші м’яса конини, яловичини, верблюжатини. Готують манти і з бараниною, свининою, куркою, додають гарбуз, сир, курдючне сало, картоплю, моркву, черемшу, кабачки, капусту.

Східні кулінари іноді для смаку додають у фарш шматочок верблюжого вимені або горба;  російські – часточку свинячого сала або вершкового масла. Поки манти готуються на пару, ці екзотичні добавки плавляться і перетворюються на соковиту підливу, «внутрішній» соус. Саме тому їдять манти руками, попередньо випиваючи з крихітного отвору, обдумано залишеного кухарем зверху, соковитий вміст.

Манти – це не просто захоплення смаку, це філософія і мудрість у східній кулінарії. Пластичність і циклічність часу на Сході повністю вкладається в поступовий і мудрий підхід до процесу приготування цього кулінарного шедевра. На Сході уникають поспішних рішень, не поспішають і все роблять з величезною повагою до результату. Те, що виходить – вище всякої похвали.