“Щоденник” О. Довженка

Війну називають мистецтвом. Вона таке ж мистецтво, як шизофренія або чума. Всяка вiйна безнравственна в своїй внутрiшнiй основi. Війна стала великою, як життя, як смерть. Воює все людство. Ніби земна куля влетіла в якусь криваву божевільну туманність. 

                                (15.03.1942 – Ворошиловград, вагон).

“Щоденник” (1941—1956 р.) — збірка формату справжнього щоденника з особистими спогадами і записами Олесандра Довженка, записаними в хронологічному порядку та послідовності, часів Другої світової війни.

Кожен запис в «Щоденнику» міститься із зазначенням дати.

Довженко з перших днів війни стає літописцем тих героїчно-трагічних подій.

«Щоденники майстра! От де істинний Довженко, — скаже через півстоліття Микола Вінграновський. — Щоденнику він довіряв найзаповітніші свої думки. Він змушений був вести таке подвійне життя…»

“Не дай Боже, щоб хто-небудь доніс про це, — продовжує Вінграновський, — ми вже тоді не мали б Довженка”. Криваві кати перетворили б митця в табірний порох.

«Щоденник» — зразок власних дум і переживань автора

«Щоденник» — символ нескореного духу. Ці окремо зроблені записи вміщають роздуму більше чим за десятиліття й розташовані автором у хронологічному порядку. Вони є різновидом мемуарної літератури і водночас самостійним літературним твором.

Всі думки й помисли О. Довженко, висловлені в «Щоденнику», глибокі й сповнені філософського осмислення сучасного й майбутнього Україні, співчуттям до народу у важкі для нього роки.

  ~Висміювання та засудження системи~

О. Довженко гнівно і саркастично засуджує тоталітарну систему, що породжувала кар’єристів і підлабузників, людей підозрілих і недовірливих, жити в такій атмосфері творчій, мислячій людині важко. Ще в перші роки війни письменника турбувало, про що стане писати наша література про цей період, тому що

«…Народ треба возвеличити, і заспокоїти, і виховувати в добрі, тому що зла випало на його долю стільки, …що вистачило б на десять колін…» 

 ~Героїзм і безсмертя українського народу~

Ще одна наскрізна тема «Щоденника». О. Довженко згадує про героїчні, переможні вчинки всіх віків — від дітей до старих дідів. Схвильований письменник і долею народного вчителя, що залежить від волі влади. 

Художник з болем згадує і про занедбані пам’ятники старовини, розбазарювання Києво-Печерської лаври, занепад музеїв, знищення всього українського.

  ~Цілісність зв’язку автора та народу~

Автор невіддільний від народу. Він страждає разом з ним. Тому дуже мало знаходимо рядків у його «Щоденнику» про особисте, навіть інтимне. Лише кілька рядків про дружину й вірного друга — Юлію Солцеву, про свою хворобу й матеріальні потреби.

Перед нами людина з державним мисленням, теперішній філософ. О. Довженко постійно змушений жити в Москві, хоча страшно нудьгує за Києвом, рідною землею.

Екранізація

• В 1993 р. “Щоденник” екранізувала Кіностудія імені Олександра Довженка. У фільмі використані фрагменти документальних кінострічок, знятих Довженком під час війни.  Війна, за Довженком, — багатошарова. При перегляді фільму складається враження, що режисер фільму переживав разом із автором щоденників, його боліло все написане Довженком…

  Щоб зрозуміти О. Довженка, можна не читати його біографію, — варто прочитати «Щоденник».