Творчість Тараса Григоровича Шевченка

  Штурц Валентини  

Тарас Григорович Шевченко

Біографія

    Тарас Шевченко – видатний український поет, прозаїк, драматург, художник,політичний і громадський діяч. Він був людиною   універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими. 

   Т. Шевченко почав писати вірші у другій половині 30-х років. У 1840 році в Петербурзі вийшла його перша збірка поезій “Кобзар”, яка принесла йому дуже великий успіх. Також він писав багато поем, поезій, твори у прозовому виді та інтимну або пейзажну лірику.

   Т. Шевченко є одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором понад тисячі мистецьких творів.      

   Цікавий факт. Тарас Шевченко багато разів за своє життя закохувався. Серед симпатичних йому жінок були односельчанка Оксана Коваленко, польська швачка Дзюня Гусиковська, натурниця Амалія Колберг, княжна Варвара Рєпніна-Волконська, дружина полковника Ганна Закревська, Анна Ускова. Після повернення із заслання Тарас закохався в 14-річну актрису Катерину Піунову, а останнім коханням його стала 20-річна служниця Ликера Полусмак. До самої смерті Тарас Григорович мріяв знайти кохання і побудувати сім’ю, але ні з ким не склалися тривалі відносини. Крім цього, є версія, що у поета був роман із дружиною Михайла Максимовича — Марією, адже через 9 місяців після початку їхнього тісного спілкування у Максимовичів народився син. Однак багато істориків називають це чутками, оскільки Михайло був близьким другом Тараса, і останній не міг так з ним вчинити.

Творчість Шевченка Т.Г.

Балада “Причинна”

“Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.”

  Жанр “Причинна”: романтична балада.

  Тема “Причинна”: розповідь про вірне кохання, розлуку і трагічну смерть закоханих.

  Ідея “Причинна”: возвеличення щирого почуття кохання і водночас засудження жорстокого і злого світу, де неможливо зберегти сильні, чисті, справжні почуття.
  Основна думка: людина, яка здатна сильно й істинно проявляти кохання, відданість, вірність, приречена на трагічний кінець.

Сюжет твору простий, дуже близький до народної творчості. Молода дівчина покохала козака, а той поїхав на чужину й довго не вертався. На її думку, хлопець загинув. Але героїня-сирота настільки сильно переживає цю розлуку й чекання, що стає «причинною», втрачає розум. Винними в цьому вважаються «злі люди» (ворожка, яка зачарувала дівчину, щоб та менше тужила. Дівчина, зачарована, уночі гуляє берегом Дніпра («Реве та стогне Дніпр широкий») і оплакує смерть свого коханого. І як наслідок діяння ворожки і її сильної туги – дівчина помирає.

Творчість Шевченка Т.Г.

Балада “Лілея”

“«За що мене, як росла я,

Люде не любили?

За що мене, як виросла,

Молодую вбили?”

Жанр “Лілея”: балада.

 Тема “Лілея”: зображення страждань дівчини (лілеї) через панську жорстокість і бездуховність.

Ідея “Лілея”: висловлення співчуття героїні — представниці простого знедоленого народу.

Це вірш про прекрасну квітку, який розповідає про те, що раніше вона могла жити, дихати і бігати. Адже лілія раніше була безневинною дівчиною, яку за життя зневажали сусіди, тому що вона була незаконно народженою дочкою пана. Краса і трагічність в цій історії майстерно передані геніальним автором. Вірш представляє собою розповідь Лілеї своєму братові Королевому цвіту про страшні часи кріпаччини, нестерпне життя народу в умовах соціального гніту. Починається і закінчується твір питанням, з яким звертається героїня до оточуючого її середовища: «За що?..».

Творчість Шевченка Т.Г.

Поема «І мертвим, і живим, і ненарожденим»

“І смеркає, і світає,

День божий минає,

І знову люд потомлений,

І все спочиває.”

Жанр: поема-послання.

Тема: зображення морального обов’язку свідомого громадянина перед власним народом; показ змодельованого образу національної еліти, визначення її по­літичних та морально-етичних орієнтирів.

Ідея: засудження аморальності й паразитизму російського самодержавства, заклик до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності, при­страсне заперечення національного і соціального гноблення народів.

“Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Бо хто ма­тір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.”

Поема не має сюжету. Поет звертається до своїх земляків, закликаючи їх до боротьби та духовного відродження. Шевченко іронічно ставиться до бага­тьох тогочасних реалій України, наприклад до відсутності етнічної самовизначеності українців, що попри це намагаються дотримуватись прогресивних суспільно-політичних поглядів.