Творчість Тараса Григоровича Шевченка

  Штурц Валентини  

Тарас Григорович Шевченко

Біографія

    Тарас Шевченко – видатний український поет, прозаїк, драматург, художник,політичний і громадський діяч. Він був людиною   універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими. 

   Т. Шевченко почав писати вірші у другій половині 30-х років. У 1840 році в Петербурзі вийшла його перша збірка поезій “Кобзар”, яка принесла йому дуже великий успіх. Також він писав багато поем, поезій, твори у прозовому виді та інтимну або пейзажну лірику.

   Т. Шевченко є одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором понад тисячі мистецьких творів.      

   Цікавий факт. Тарас Шевченко багато разів за своє життя закохувався. Серед симпатичних йому жінок були односельчанка Оксана Коваленко, польська швачка Дзюня Гусиковська, натурниця Амалія Колберг, княжна Варвара Рєпніна-Волконська, дружина полковника Ганна Закревська, Анна Ускова. Після повернення із заслання Тарас закохався в 14-річну актрису Катерину Піунову, а останнім коханням його стала 20-річна служниця Ликера Полусмак. До самої смерті Тарас Григорович мріяв знайти кохання і побудувати сім’ю, але ні з ким не склалися тривалі відносини. Крім цього, є версія, що у поета був роман із дружиною Михайла Максимовича — Марією, адже через 9 місяців після початку їхнього тісного спілкування у Максимовичів народився син. Однак багато істориків називають це чутками, оскільки Михайло був близьким другом Тараса, і останній не міг так з ним вчинити.

Творчість Шевченка Т.Г.

Поема “Сон”

“У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,—
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину…”

  Жанр «Сон»: сатирична поема (зразок політичної сатири). Авторський підзаголовок тво­ру — комедія — указує не стільки на його жанр, скільки на спосіб відобра­ження дійсності в ньому.

  Тема «Сон»: зображення загарбницької політики російського самодержавства і прогнилої дворянської моралі.

  Ідея «Сон»: засудження аморальності й паразитизму російського самодержавства, заклик до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності, при­страсне заперечення національного і соціального гноблення народів.

Поема написана у формі розповіді від першої особи, яка відкриває широкий простір для виявлення авторського ставлення до зображуваних подій та есте­тичної їх оцінки. Проте автор твору виступає в поемі не безпосередньо, а в літературній масці умовного автора-оповідача про «напричуд дивний» сон, фантастичні пригоди й комічні події, які йому наснилися.

Творчість Шевченка Т.Г.

Балада “Причинна”

“Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.”

  Жанр “Причинна”: романтична балада.

  Тема “Причинна”: розповідь про вірне кохання, розлуку і трагічну смерть закоханих.

  Ідея “Причинна”: возвеличення щирого почуття кохання і водночас засудження жорстокого і злого світу, де неможливо зберегти сильні, чисті, справжні почуття.
  Основна думка: людина, яка здатна сильно й істинно проявляти кохання, відданість, вірність, приречена на трагічний кінець.

Сюжет твору простий, дуже близький до народної творчості. Молода дівчина покохала козака, а той поїхав на чужину й довго не вертався. На її думку, хлопець загинув. Але героїня-сирота настільки сильно переживає цю розлуку й чекання, що стає «причинною», втрачає розум. Винними в цьому вважаються «злі люди» (ворожка, яка зачарувала дівчину, щоб та менше тужила. Дівчина, зачарована, уночі гуляє берегом Дніпра («Реве та стогне Дніпр широкий») і оплакує смерть свого коханого. І як наслідок діяння ворожки і її сильної туги – дівчина помирає.

Творчість Шевченка Т.Г.

Поема “Катерина”

“Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі — чужі люде,

Роблять лихо з вами.”

  Жанр «Катерина»: ліро-епічна соціально-побутова поема з елементами романтичної поетики.

  Тема «Катерина»: зображення трагедії жінки-покритки і дитини-безбатченка в умовах тогочас­ного суспільства.        Ідея «Катерина»: висловлення глибокого співчуття до жінки-покритки; засудження жорстокос­ті, підступності, бездушності, розбещеності панів.

Молода українська дівчина на ім’я Катерина зустрічається з російським офіцером (вона у творі називає його Іваном) і згодом вагітніє від нього. А її коханий тим часом поїхав на війну в Туреччину, вона чекає його повернення, але він так і не повертається. Катерина після народження її сина-байстрюка стає ганьбою для своїх батьків і посміховиськом для чужих людей. Засмучені батьки проганяють її геть з дому разом з дитиною. Дівчина йде шукати свого коханого аж у Москву. А коли зустрічає його, то він проганяє її, роблячи вид, що її не знає.

Творчість Шевченка Т.Г.

Балада “Лілея”

“«За що мене, як росла я,

Люде не любили?

За що мене, як виросла,

Молодую вбили?”

Жанр “Лілея”: балада.

 Тема “Лілея”: зображення страждань дівчини (лілеї) через панську жорстокість і бездуховність.

Ідея “Лілея”: висловлення співчуття героїні — представниці простого знедоленого народу.

Це вірш про прекрасну квітку, який розповідає про те, що раніше вона могла жити, дихати і бігати. Адже лілія раніше була безневинною дівчиною, яку за життя зневажали сусіди, тому що вона була незаконно народженою дочкою пана. Краса і трагічність в цій історії майстерно передані геніальним автором. Вірш представляє собою розповідь Лілеї своєму братові Королевому цвіту про страшні часи кріпаччини, нестерпне життя народу в умовах соціального гніту. Починається і закінчується твір питанням, з яким звертається героїня до оточуючого її середовища: «За що?..».

Творчість Шевченка Т.Г.

Поема “Кавказ”

“За горами гори, хмарою повиті,

Засіяні горем, кровію политі.

Споконвіку Прометея

Там орел карає,

Що день божий добрі ребра

Й серце розбиває.”

Жанр «Кавказ»: сатирична поема з елементами лірики та героїки.

Тема «Кавказ»: зображення загарбницької політики російського самодержавства, реакційної ролі церкви й прогнилої дворянської моралі.

Ідея «Кавказ»: «Борітеся — поборете!» — заклик до об’єднання зусиль народів для боротьби проти спільного ворога — російського царату; співчуття поневоленим, схва­лення патріотичної, мужньої боротьби горців; утвердження безсмертя народу.

У символічному образі Прометея Т. Шевченко показав незламність, титанізм народів, а в образі неситого орла — царат, який «карає… що день Божий добрі ребра й серце розби­ває». Та народ безсмертний, тому царат «не вип’є живущої крові», «не скує душі живої». Як гімн нездоланності народів звучать натхненні сло­ва: «Не вмирає душа наша, не вмирає воля». Звертаючись до всіх народів, уярмлених царатом, Т. Шевченко закликає «Борітеся — поборете!», бо «за вас правда». Так забриніли в поемі виразні революційні мотиви.

Творчість Шевченка Т.Г.

Поема «І мертвим, і живим, і ненарожденим»

“І смеркає, і світає,

День божий минає,

І знову люд потомлений,

І все спочиває.”

Жанр: поема-послання.

Тема: зображення морального обов’язку свідомого громадянина перед власним народом; показ змодельованого образу національної еліти, визначення її по­літичних та морально-етичних орієнтирів.

Ідея: засудження аморальності й паразитизму російського самодержавства, заклик до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності, при­страсне заперечення національного і соціального гноблення народів.

“Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Бо хто ма­тір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.”

Поема не має сюжету. Поет звертається до своїх земляків, закликаючи їх до боротьби та духовного відродження. Шевченко іронічно ставиться до бага­тьох тогочасних реалій України, наприклад до відсутності етнічної самовизначеності українців, що попри це намагаються дотримуватись прогресивних суспільно-політичних поглядів.