Старик

В деякій області, в деякому місті, в якійсь школі був 6 клас. І такий вже був він некерований, просто жуть. Кожен день щось траплялося: то бійка, то скло розіб’ють, то книжки ізорвут … Вчителі голову зламали, не знають, що робити.При цій школі жив сторож, так, непримітний дідок. Дивився він на все це, як діти, немов чертенята, вчителів переводять, і вирішив допомогти школі. Став він думати, як же їх провчити так уму-розуму навчити. Коли діти йшли на фізкультуру, то речі свої залишали в гардеробі, за яким доглядав старий. І став старий псувати речі, в щоденниках писати всяку гидоту. Діти все пересварилися, звинувачували один одного, навіть не підозрюючи, хто це міг робити. Адже на старого-то і подумати ніхто не міг.Перестали хлопці дружити, пустувати, і настала така тиша в школі – і на перервах, і на уроках. Діти стежили один за одним і ябедничати. Вчителі й уявити не могли, що настане такий час. Лаяли дітей і вдома. Все віддали б шестикласники за те, щоб, як раніше, разом дружити і грати. Зрозуміли вони, що неспроста все це з ними сталося, розібралися у всьому. Але старий так захопився, що не хотілося йому все повертати на свої місця.