Лобіювання інтересів та корупція

РОЗДІЛ 6. ВЗАЄМОДІЯ ГРОМАДЯН І ДЕРЖАВИ В ДОСЯГНЕННІ СУСПІЛЬНОГО ДОБРОБУТУ.

Тема уроку: Лобіювання інтересів та корупція.

Дидактична: з’ясувати відмінність між поняттями «законний захист власних інтересів», «лобізм», «корупція», розглянути причини, види корупції, дослідити прояви корупції, наслідки для економіки і суспільства в цілому.
Розвивальна: розвивати мислення, пам’ять, творчі здібності; вдосконалювати вміння учнів працювати в групах, аналізувати інформативний матеріал, робити висновки.
Виховна: виховувати громадянську і правову культуру учнів, толерантність і вміння слухати опонента.

Очікувані результати
Після уроку учні зможуть: характеризувати поняття «законний захист власних інтересів», «лобізм», «корупція», пояснювати зв’язок і відмінність між ними, матимуть уявлення про причини, види, прояви, наслідки корупції для економіки і суспільства в цілому, познайомляться із роботою системи державних закупівель «ProZorro» та діяльністю ГО Transparency International Ukraine.

Тип уроку: комбінований.

І. Актуалізація знань та змісту учнів, повторення вивченого

 Шановні учні!

1. Згадайте визначення наступних понять (прийом «споріднених слів»):

• підприємництво,
• ринок праці,
• ринкова економіка,
• кругообіг в ринковій економіці,
• концепція сталого розвитку,
• професія,
• спеціальність,
• кваліфікація,
• посада.

2. Виконайте ТЕСТ за темою: «Ринкова економіка»

ІІ. Вивчення нової теми

        Познайомтесь із рекламою антикорупційної діяльності від ГО Transparency International Ukraine    https://ti-ukraine.org/ 

Усно дайте відповідь на питання:

1. Що, на вашу думку, визначає текстові слогани на рекламі?
2. Що ви вважаєте хабарем?
3. Чи чули ви щось про корупцію та хабарі в нашому суспільстві? Висловіть свою думку щодо цього питання.

1.Лобізм

     Часто люди співвідносяться з поняттям лобізму з корупцією, інакше лобізм далеко не завжди передбачає підкуп співробітників. У розвитку країнах діяльності лобістів регламентована законом. В Україні легалізувати лобізм досі не вдалося.

     Лобіювання – практика практичного сприяння інтересам різноманітних фінансово-промислових груп, неурядових організацій чи етнічних спільнот для досягнення певного рішення.

     ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ? Діяльність лобістів найчастіше спрямована на досягнення мети, поставленої зацікавленої групи. Це може бути ухвалення необхідного законопроекту або ж, навпаки, засідання якихось нормативно-правових актів.

     Суб’єкти лобіювання можуть виступати за різні асоціації (наприклад, Всеукраїнська асоціація фінансових компаній, Асоціація правників України, Асоціація підприємств інформаційних технологій України або Українська Зернова Асоціація). Але суб’єкти лобіювання далеко не завжди є великим бізнесом, який намагається ухвалити вигідний для себе закон.

     Задача лобістів виявляється в роботі з державними органами, групами впливу та медіа.

     Результат цієї роботи – досягнення поставленої мети (прийняття необхідного рішення).

     У тій чи іншій формі лобізм існує в усіх країнах світу. У США закон про лобіювання було прийнято ще в 1946 році. Він регулює процеси, пов’язані з діяльністю лобістів, фіксує їх нові винагородження. У країні діє реєстр лобістів, які представляють інтереси цієї іншої компанії або групи.

     ЛОБІЗМ В УКРАЇНІ . Суб’єкти, які ініціюють розвиток лобізму в Україні, вже впродовж п’яти років провокують просвітницьку роботу в цьому напрямку. Лобіювання не означає незаконний підкуп чи тиск на владу для ухвалення необхідного рішення. Приклад: робота різноманітних асоціацій, які передають поштові ціни в абсолютно прозорий спосіб: аналітика, написання законопроектів та нормативно-правових актів, комунікація з владою, медіа-комунікації.

     ВИСНОВОК . Лобіювання у розвинутих країнах – це інструмент співпраці та комунікації, який призводить до ухвалення прогресивних рішень, вигідних як бізнес, так і суспільство. Його узаконення має реальні шанси вплинути на скорочення корупції, якщо питання можна вирішити дешевше і в законному порядку. Отже,в Україні не існує законів, що регулюють лобістську діяльність.

2. Корупція.   

     Корупція – це, з одного боку, незаконні дії державної посадової особи, яка приймає, випрошує або вимагає гроші чи інші винагороди від громадян чи бізнесу, а з іншого, це дії громадян, які пропонують з власної ініціативи таким посадовим особам винагороду з метою оминути закон та отримати для себе перевагу або іншу особисту вигоду.
     Корупція – негативне суспільне явище, яке проявляється в незаконному використанні посадовими особами їхніх прав і можливостей з метою збагачення, що завдає шкоди державі.
     Корупція відрізняється від лобізму тим, що лобісти не мають прямої вигоди від прийняття лобійованих ними рішень.

Форми корупції:

1. хабарництво;
2.непотизм (дружба або кумівство);
3.захоплення держави (вплив приватних інтересів через закони і політику на державу);
4.зловживання владою або посадовим становищем, (перевищення владних повноважень та інші посадові злочини, які вчиняються для задоволення корисливих чи інших особистих інтересів або інтересів інших осіб);
5.розкрадання (умисне незаконне привласнення чужого майна на свою користь або користь інших осіб із використанням посадового становища);
6.розтрата (дії посадовця щодо використання державної установи для незаконного збагачення або розширення власного приватного бізнеc-інтересу).

Причин виникнення корупції:  

1.Правові: відсутність зрозумілої законодавчої бази; зміна економічного законодавства; недотримання норм міжнародного права; неадекватні заходи у боротьбі з корупцією; можливість втручання у судовий процес та судові рішення; наявність норм, які дозволяють суб’єктивне трактування нормативних актів.
2.Організаційно-економічні: слабкий рівень контролю за розподілом державних ресурсів, неефективний бюрократичний апарат державного управління; низька заробітна плата чиновників; штучні бар’єри проникнення на ринок.
3.Інформаційні: відсутність реальної інформаційної свободи; наявність офшорних зон; відсутність дослідження проблем корупції.
4.Соціальні: кланова структура суспільства; традиції непотизму, експлуатація дружніх зв’язків, різні домовленості, дарування подарунків (хабарів), низький рівень грамотності й освіти населення у боротьбі проти корупції.
5.Культурно-історичні: культурні традиції суспільства формують нейтральне ставлення до корупції; особливості історичного розвитку держави.

Приклади дій, коли гроші (хабарі) чи інші «подяки-подарунки» надаються:

1. як компенсація у лікарнях чи університетах, де «дякують» лікарю або викладачу, нерідко ставлячись до цього як до прояву людяності та «плати за його важку працю». Цей вид корупції хабарники виправдовують як джерело компенсації низьких заробітних плат;
2. як засіб уникнення відповідальності, коли громадяни самі порушили закон і їх переслідують правоохоронні органи та суд;
3. як засіб подолання бюрократичних перепон, коли хочеться прискорити якусь процедуру, оскільки це дозволяє зберегти час та ефективно вирішити питання;
4. як засіб отримання переваги при веденні свого бізнесу. Коли громадяни-підприємці хочуть гарантовано отримати доступ до державних ресурсів, надаючи послуги, що оминають конкурсні процедури.

Ознайомтесь з ситуацією:

Паспорт «по знайомству»

     Громадянину Володимиру Нетребченко необхідно оформити потрібний йому документ — закордонний паспорт для подорожі в іншу країну ― і це можна зробити лише у сервісному центрі або відділенні Державної міграційної служби. За законом, процедура має тривати не більше 20 робочих днів, але на практиці вона затягується. Громадянин В. Нетребченко вирішує заплатити знайомому державному службовцю додаткову суму за прискорення оформлення документа. Державний службовець бере кошти і громадянин В. Нетребченко невдовзі отримав необхідний документ.

Дайте відповіді на питання:

1. Чи помічаєте ви наявність таких проблем у вашому житті?
2. Чи є у вашому колі спілкування люди, що постраждали від них?
3. Чи завжди хабар є гарантією вирішення проблеми?
4. Чи бачите ви зв’язок між описаною у тексті ситуацією та поширеністю корупції в державі?
5. Чи готові ви повідомляти про вимагання неправомірної вигоди у правоохоронні органи або ЗМІ? Якщо ні, то чому?
6. Чи відчуваєте ви, що несете частку особистої відповідальності за розв’язання цієї проблеми?

Наслідки корупції:

1. Корупція воює на боці ворога. Через корупцію армія не отримує достатньо коштів, а люди, які змушені були покинути власні будівлі на Сході України, не отримують належну допомогу
2.Корупція відлякує інвесторів інвестиції, які могли б створити нові робочі місця не йдуть до країни, оскільки не забезпечено рівних та прозорих умов для ведення бізнесу та не захищені права власності
3.Корупція вбиває аварійні будівлі, які допущені до експлуатації завдяки хабарам, призводять до загибелі людей; нетверезі водії, що відкуповуються від відповідальності, вбивають людей
4.Корупція зменшує шанси на освіту. Обдарована молодь обмежена у вступі до провідного ЗВО (закладу вищої освіти); хабарництво викладачів ЗВО при прийомі іспитів та курсових робіт за гроші знижує якість підготовки фахівців
5. Корупція краде сплачені податки, які осідають в кишенях корупціонерів, а не спрямовуються на розбудову важливих для громадян та їхніх дітей установ (поліклінік, дитячих садків, шкіл) та надання якісних послуг населенню.

Шляхи подолання корупції

1. Ухвалення антикорупційного законодавства («Засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014—2017 роки», «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про запобігання корупції», «Про очищення влади» тощо).
2. Створення органів, які борються з корупцією. В Україні сформовано Національне антикорупційне бюро і Національне агентство з питань запобігання корупції.
3. Організація і проведення антикорупційної експертизи нормативних актів і проектів.
4. Застосування антикорупційних механізмів у кадровій політиці органів виконавчої влади.
5. Формування нетерпимого ставлення до проявів корупції. Проведення публічних інформаційних заходів щодо шкідливих наслідків корупції та її проявів для різних груп населення.
6. Забезпечення доступу громадян до інформації про діяльність органів державної влади, розробка та ухвалення нормативного акту, який регламентує надання інформації — створення «гарячої лінії», який дає можливість громадянам повідомляти про прояви корупції.

Перегляньте відео

Зробіть висновок, що робить влада у боротьбі з корупцією.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати теоретичний матеріал.
2. Підготуйте приклади ситуацій щодо різних форм корупції.