КАЗКА У СОНЕЧКА В ГОСТЯХ

Якось велика хмара закрила небо. Сонце три дні не з’явилося.

Занудьгували курчата без сонячного світу.

– Куди це сонечко поділося? – кажуть. – Треба його якнайшвидше на небо повернути.

– Де ж ви його знайдете? – заквохтала квочка. – Хіба ви знаєте, де воно живе?

– Знати ми не знаємо, кого зустрічаємо, того й спитаємо, – відповіли курчата.

Зібрала їх квочка в дорогу. Дала торбинку. В торбинці – зернятко.

Вирушили курчата. Йшли-йшли і бачать: на городі, за качаном капусти сидить равлик. Сам великий, рогатий, а на спині хатка стоїть.

Зупинилися курчата і питають:

– Равлику, равлику, чи не знаєш, де сонечко живе?

– Не знаю. Он на тину сорока сидить – може, вона знає.

А сорока чекати не стала, поки до неї курчата підійдуть. Підлетіла до них, заторохтіла, затріщала:

– Курчата, куди ви йдете, куди? Куди ви, курчата, йдете, куди?

Відповідають курчата:

– От, сонечко сховалося. Три дні його на небі не було. Йдемо його шукати.

– І я піду з вами! І я піду з вами! І я піду з вами!

– А ти знаєш, де сонечко живе?

– Я ж бо не знаю, а заєць, може й знає: він по сусідству, за тином, живе! – затріщала сорока.

Побачив заєць, що до нього гості йдуть, поправив шапку, витер вуса і ширше прочинив ворота.

– Зайцю, зайцю, – запищали курчата, заторохтіла сорока, – чи не знаєш ти, де сонечко живе? Ми його шукаємо.

– Я ж бо не знаю, а от моя сусідка, качка, – та, мабуть, знає: вона біля струмка, в очереті, живе.

Повів заєць усіх до струмка.

А біля струмка качиний будинок стоїть. І човник поруч прив’язаний.

– Гей, сусідко, чи ти вдома, чи ні? – крикнув заєць.

– Вдома, вдома! – закрякала качка. – Все ніяк не можу просохнути – адже сонця три дні не було.

– А ми якраз сонечко йдемо шукати! – закричали їй у відповідь курчата, сорока і заєць. – Чи не знаєш ти, де воно живе?

– Я ж бо не знаю, а от за струмком, під дуплистим буком, їжак живе – він знає.

Переправилися вони на човнику через струмок і пішли їжака шукати.

А їжак сидів під буком та дрімав.

– Їжачок, їжачок, – разом закричали курчата, сорока, заєць і качка, – чи не знаєш ти, де сонечко живе? Три дні його не було на небі, чи не захворіло?

Подумав їжак і каже:

– Як не знати! Знаю, де сонечко живе. За буком – велика гора. На горі – велика хмара. Над хмарою – сріблястий місяць, а там і до сонця рукою подати!

Узяв їжак палицю і покрокував попереду всім дорогу показувати.

От прийшли вони на верхівку високої гори. А там хмарка за вершину вчепилася і лежить собі, вилежується.

Залізли на хмарку курчата, сорока, заєць, качка та їжак, сіли зручніше, і полетіла хмарка прямісінько до місяця в гості.

Привіз їх місяць до воріт сонцевого будиночка, а там темно, світла немає: заспалося, мабуть, сонечко і прокидатися не хоче.

Тут сорока затріщала, курчата запищали, качка закрякала, заєць вухами засіпав, а їжак паличкою застукав:

– Сонечко-сонечко, визирни, посвіти!