Паяння та лудіння

Паяння та лудіння

Паянням називаєтся спосіб одержання нерознімного з’єднання двох однакових або різних металів за допомогою розплавленого сплаву, що має назву припою. Від зварювання відрізняєтся тим , що кромки основного металу не розплавляются і нагріваются тільки до температури плавлення припою. В електропромисловості та приладо­будуванні паяння є в ряді випадків єдино можливим методом з’єд­нання деталей. Його застосовують при виготовленні електро- і радіо­апаратури, телевізорів, деталей електромашин, плавких запобіжни­ків тощо. Якість, міцність та експлуатаційна надійність паяного з’єднання в першу чергу залежать від правильного вибору припою. Не всі метали і сплави можуть бути припоями.

Припої повинні мати такі властивості: температуру плавлення нижчу за температуру плавлення матеріа­лів, що паяють; у розплавленому стані (у захисному середовищі, під флюсом або у вакуумі) добре змочувати матеріал, що паяється, і легко розтікатися по його поверхні; забезпечувати достатньо високі зчіплюваність, міцність, пластич­ність і герметичність паяного з’єднання.

Луді́ння – покриття металевих предметів (переважно, сталевих і мідних) шаром олова методом напилювання, електролізу або зануренням у розплавлене олово; захищає від корозії

Для лудіння використовують олово або сплав на олов’яній основі. З метою економії до олова для лудіння додаєтьсясвинець — звичайний сплав для полуди складається з 5 частин олова і 3 частин свинцю. Доданий до складу полудивісмут (близько 5%) додає їй блиску і разом з тим знижує температуру плавлення. Для лудіння харчового посуду домішки свинцю чи отруйних солей не допускаються. Додавання нікелю і заліза робить полуду твердішою, а нікель додає блиск.

Література

1. Підручник “Слюсарна справа” М.І.Макієнко.
2. Інтернет ресурси
3. Ресурси You Tube