Видра річкова Lutra lutra Linnaeus, 1758

Таксономічна доступність:  Клас – Ссавці (Mammalia), ряд –Хіжі (Carnivora), родина – Куніцеві (Mustelidae). Один з 12-ти видів роду, один вид у фауні України.

Природоохоронний статус виду: неоцінення.

Ареальний погляд та його поширення в Україні:  Охоплює Європу, більшу частину Азії, Пн. та Зх. Африку. Зараз в Україні вид поширений скрізь, окрім Криму. Напокінці 1980-х рр. відбулося розширення ареалу, пд. межа якого переміщувався в степову зону.

Чисельність і причини її зміни:  У 1961 році було зареєстровано ~ 1,6 тис., Зараз ~ понад 10 тис. видр. Причини змину чісельності: відображається збіг чутливості, причиною чого є зменшення мисливського тиску і втрата клімату, яка може допомогти зимовим мігрантам освоїти нові місця.Стабільна чіткість, з тенденцією до появи на Пд. України.Сьогодні в Межиріччі Дністра та Дунаю мешкає щонайменше 70 осіб цього виду.

Особливості біології та наукового значення: Видра веде сутінково-нічний спосіб життя. Живе в норі з 1–2 входами, що розташовані під водою і над нею; часто займає старі ондатрові та боброві житла. Харчується рибами, амфібіями та річковими раками. Весною її раціон доповнюють комахи, п`явки та мушлі. Не гребує вона рептиліями, водоплавними птахами, гризунами та землерійками. Іноді робить схованки корму під нависами берегів. Молоді тварини також їдять рослинні корми (плоди культурних та безхлорофільні частини водних рослин). Статева зрілість наступає у віці 16–17 місяців. Вагітність (з ембріональною діапаузою) — 240–365 діб. Період розмноження у видри розтягнутий у часі, тому пологи можуть відбуватися упродовж всього року, але найчастіше — у квітні–червні. У виплоді буває 2–3 (1–5) малюків, які народ жуються 1 раз на рік переважно у норі, хоча відомі випадки їх знахідок у відкритому лігві. У 1,5-місячному віці щенята починають вилазити з нори, у 2,5 місяці здатні до самостійного полювання, хоча ще тривалий час потребують піклування з боку матері. Різні водойми, але віддає перевагу озерам, старицям, річкам з захаращеними берегами та заростями очерету. У деяких місцях живе на узбережжі морів.

Морфологічні ознаки:  Порівняно великий звір: довжина тіла самців – 46–90 см, самок – 54–68 см, маса: 6–10 та 3–6 кг. Має довгий хвіст (21–46 см), щільне та коротке хутро коричневого відтінку; пальці на задніх ногах з`єднаних шкірястими перетинками.

Режим збереження популяризації та охорони з охорони:  Як вид, стан якого знаходиться поблизу до загрозового, занесено до Червоної книги. Охороняється на території більшості державних заповідників та багатьох об’єктів ПЗФ.

Розмноження та розведення в спеціально створених умовах:  Зробити розмноження в неволі, але в Україні не розробитись.

Господарське та комерційне значення:  М ісливський вид.

Махаон Papilio machaon (Лінней, 1758)

Таксономічна доступність:  Клас – Комахи (Insecta), ряд – Лускокрилі (Lepidoptera), родина – Косатцеві (Papilionidae).Один з близько 200 видів роду; у фауні України представлений номінативним підвищенням.

Природоохоронний статус виду:  Вразливий.

Ареальний погляд та його поширення в Україні:  Пн.-Зх.Африка, Євразія (окрім тропічних регіонів), Пн. Америка. В Україні зустрічається повсюдно.

Чисельність і причини її зміни:  На окремих ділянках у кількох гадах може бути досягнутий показник у межах 10–20 осіб на 1 ділянці, в основному не переглядаючи 0,1–1 особа на 1 га. Причини зменшення чисельності: погіршення стану біотопів унаслідок господарської діяльності (застосування пестицидів, надмірне випасання худоби, місце та випалювання трав також).

Особливості біології та наукового значення:  Дає 2 (на пд. Іноді 3) покоління на рік.Літ метеликів – з кінця квітня до вересня. Самка відкладає за 1-2 яйця на корисні рослини. Розвиток яєць триває 5–12 днів. Гусінь живити на рослинах родини зонтичних. Зимує лялечка.

Морфологічні ознаки: Розмах крил — 69–92 мм. Візерунок крилсамця та самки ідентичний: загальний фон забарвлення жовтий. Передні крила з темними плямами та жилками, з широкою чорною облямівкою та жовтими плямами на ній. Задні крила мають чорні хвостики, чорну облямівку з синіми та жовтими плямами та червонувате очко в задньому куті крила.

Режим збереження популяризації та охорони з охорони:  Охороняється в усіх заповідниках України. У місцях з високою чисельністю особистості виду доцільним є створення ентомологічних заказників, лімітування випасу худоби та синокосіння, заборона випалювання трав.

Розміщення та розведення в спеціально створених умовах:  Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення:  Відомостей немає.

Зубр Bison bonasus (Лінней, 1758)

Таксономічна доступність:  Клас – Ссавці (Mammalia), ряд – Парнокопітні (Artiodactyla), родина Порожністорогі (Bovidae).Один з 2-х видів роду, один вид у фауні України.

Природоохоронний статус виду: Зник у природі.

Ареал виду та його поширення в Україні:  Історичний ареал виду від Піренеїв для Зх. Сибіру, ​​Англія і пд. Скандинавія. В Україні на початок 1990-х рр. підтримувати 10 популяцій у Волинській, Київській, Чернігівській, Сумській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Вінницькій обл. Зараз зубр зберігся скрізь, крім Чернігівської обл.

Чисельність і причини її зміни:  Вид, чисельність якого у всіх країнах світу України, росте рік від року. З 1965 по 1967 рр. в Україну було завезено 41 особа. Максимальна чисельність у 1990 р. – 685 голів. На 2008 р. поголів’я зменшилося більше ніж у три рази, а тепер менше 200 зубрів.

Причини зміни чисельності:  браконьєрство та недбале ведення мисливського господарства.

Особливості біології та наукове значення: Традиційно вид, що здійснював величезні міграції, зараз веде осілий спосіб життя. Тримається невеликими сім’ями або стадами (до 50 особин). Старі самці живуть поодинці, пристають до гурту лише під час гону. Живиться травою, листям, пагонами і гілками дерев та чагарників, корою, а також добре їсть сіно. Статевої зрілості самець досягає у 2–3-річному віці, а самка у 2-річному. Гін у серпні–вересні. Самка раз на рік після 9-місячної вагітності народжує одне, рідко двох малят. Лактація триває 8–10 місяців. Рівнині та гірські ліси (переважно листяні і мішані, з вирубками, луками та болотами). Виходить на сінокоси та ін. сільськогосподарські угіддя.

Морфологічні ознаки:  Величезний бік. Довжина тіла більше ніж 3 м, у плечах до двох метрів, маса до 1 т. Волосся темно-коричневе. Голова опущена, із вираженою «бородою» і двома відносно невеликими рогами.

Режим  збереження популяризації та охорони з охорони: Вид занесений до Червоної книги, що підлягає охороні. Охороняється в мисливських господарствах. Потребує спеціальної охорони, а також наукової програми створення, яка передбачає поповнення українських популяцій.

Розмноження та розведення в спеціально створених умовах:  Розміщення добре. Практично всі сучасні поголів’я походять від тварин, які розводяться в неволі з 1929 р.

Господарське та комерційне значення:  Традиційно мисливський вид.

Водяний горіх плаваючий Trapa natans L. sl

Таксономічна популярність:  Родина Водяногоріхові – Trapaceae.

Природоохоронний статус виду:  Неоцінення.

Наукові значення:  Реліктовий огляд з диз’юнктивним ареалом, представлення численних локальних расистів, які в іншому випадку надають статус віду.

Ареальний погляд та його поширення в Україні:  Водойми Середньої, Сх. та Атлантичної Європи, Середземномор’я, Кавказу, Пд. Сибіру, ​​Далекого Сходу, Малої Азії, за межі природного ареалу – як занесений в багато регіонів світу. В Україні – у водоймах долин рр. Дніпра, Прип’яті, Тетерева, Десни, Сіверського Дінця, Пд. Бугу, Дністра, Дунаю, Ужа, Латоріці, Боржави, Шацьких озер. Адм. регіони: Вл, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Зк, Хм, Вн, Чк, Кд, Дн, Пл, Хр, Лг, Од, Мк, Хс, Зп.

Чисельність та структура популяцій:  Трапляється спорадично. У окремих водоймах створюється багаточисельна популяція площі до кількох гектарів, щільністю 1,5–2,5 тис. особин на 100 м2. Середня продуктивність горіхів однієї розетки 10–20 шт. Із багатьох водойм вже зник.

Причини зміни чисельності: Меліорація, евтрофікація та зміна хімічних показників внаслідок впливу антропогенних факторів, засолення водойм у гирлових ділянках рр. Дніпра, Дунаю, Дністра.

Умови місцезростання: Малопроточні водойми, заплавні озера і стариці, затоки річок, що добре прогріваються, на глибині до 50–100 см, на ділянках з коливанням рівня води протягом вегетації, з мулистими, мулисто-піщаними та мулисто-торф’янистими донними відкладами. Асоціація Trapetum natantis (кл. Potametea). Гідрофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гелофіт. Однорічна водна рослина з гнучким стеблом 50–150 см завдовжки (інколи до 500 см), плаваючі листки утворюють розетку діаметром до 20 см. Різна довжина здутих, заповнених аеренхімою черешків, забезпечує мозаїчне розміщення ромбічних листкових пластинок. Квітки поодинокі, надводні, з чотирма білими пелюстками, верхні долі чашечки залишаються при плодах, дерев’яніють та перетворюються в шипи. Плід кістянкоподібний, однак м’ясистий екзокарп швидко руйнується у воді, після чого плід набуває вигляду чотирирогого (дворогого) горіху. Цвіте у травні–червні, плодоносить у липні–серпні. Розмножується насінням.

Режим  збереження популяризації та охорони з охорони: охороняють у Дунайському БЗ, Шацькому НПП та інших заповідних територіях. Заборонено руйнування міст зростання, заготівля горіхів.

Розмноження та розведення в спеціально створених умовах:  Вид культивують у різних ботанічних садах.

Господарське та комерційне значення:  Декоративне, харчове, кормове, лікарське, водоохоронне.

Саламандра пляміста Саламандра саламандра (Лінней, 1758)

Аксономічна доступність:  Клас – Земноводні (Amphibia), ряд – Хвостаті земноводні (Caudata), родина – Саламандрові (Salamandridae), рід – Саламандра (Salamandra).

Природоохоронний статус: категорія вразливі види

Ареальний погляд та його поширення в Україні:  Від Іберійського п-ва до пн. Німеччини, Польщі, сх.Прикарпаття, Балканського п-ва. В Україні – у передгір’ях (200−1500 м) та інколи на полонинах Закарпатської, Львівської, Чернівецької, Івано-Франківської обл.

Чисельність і причини її зміни:  У Карпатах щільність дорослих та лічинок – від 12–80 до 45–50 ос. / Км2; в Чернівецькій обл. 8,2 і в Івано-Франківській обл.4,9−6,3 ос. / М2 площі водойми (личинки). Зниження чісельності пов’язано зі змінами біотопів і відлівом.

Особливості біології та наукового значення:  З’явлення в кінці лютого-березня, розмноження відбувається протягом усього періоду активності, але найчастіше відбувається парування в червні-липні. Ведуть присмерково-нічний спосіб життя, при збільшенні вологості активних днів. Мешкають у зволожених лісових біотопах, знаходячись на полонинах. Температурний оптимум —17–18 ° С, інші активні при 8 ° С. Зимівля – з жовтня – листопада у порожнинах під коренями дерев, де можна зібратися до кількох сотень.

Морфологічні ознаки: Тіло інтенсивно-чорне з жовтими плямами, черево однотонно-чорне або коричнюватих тонів. Позаду великих і опуклих очей є привушні залози — паротиди. Тулуб широкий, хвіст коротший від тіла, у січенні круглий. На передніх кінцівках по 4 пальці, на задніх — по 5. Плавальних перетинок бракує. Тіло і хвіст сегментоване 10–12 костальними борознами. Піднебінні зуби у вигляді двох S-подібно вигнутих рядів. Клоака самців більш опукла. Довжина тулуба з хвостом —140–180 мм.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Зберігаються на природоохоронних територіях на загальних умовах.

Розмноження та розведення в спеціально створених умовах:  Самець вкладає на ґрунт сперматофор, самка захоплює його клоакою. Вагітність і народження лічинок – тестування одного або двох сезонів (відхід вагітних самоків на зимівлю – у листопаді, народження лічинок після закінчення зимівлі – приблизно у квітні). На високогір’ї самки народжують один раз на два роки, на передгір’ях та низькогір’ї – щороку. Статевозрілість наступає на 3–4 роки життя.

Господарське та комерційне значення:  Відомостей немає.