Графіка

Графіка — вид образотворчого мистецтва, для якого характерна перевага ліній і штрихів, використання контрастів білого і чорного та менше, ніж у живописі, використання кольору. Твори можуть мати як монохромну, так і поліхромну гаму.

Графічний — виконаний у стилі графіки.

Графіка поділяється на такі різновиди:

• станкова — твори, що мають самостійний характер

• прикладна: книжкова та газетно-журнальна

• плакатна

• промислова

• архітектурна

• комп’ютерна

Станкова графіка

Станкова графіка в залежності від характеру техніки підрозділяється на два типи: естамп і малюнок.

До станкового графіку відносяться твори графічного мистецтва, що мають самостійне значення. Вони не пов’язані з літературним текстом (як, наприклад, книжкова графіка і плакат) і не мають вузького практичного призначення (як, наприклад, твори прикладної графіки). Станковою ця група графіки називається по аналогії зі станковим живописом, твори якої створюються на спеціальному верстаті – мольберті. Для станкової графіки характерні широта тематики і різноманітність образотворчих засобів. Щоб різнобічно розкрити обрану тему, графіки нерідко створюють цілі серії станкових творів. Всі листи таких серій об’єднані не тільки спільною темою, але і прийомами виконання. “Це не повинно повторитися” Б. І. Пророкова, “Не забудемо, не пробачимо! ” Д. А. Шмаринова, “Метро” Л. В. Сойфертіс та інші.

З історії графіки

Графіка – різновид мистецтва, назва якого походить від грецького слова, що в перекладі означає “пишу, дряпаю, малюю”. Графіку можна вважати основою всіх образотворчих мистецтв. Адже основним засобом створення художнього образу у графіці виступає найпростіший для людини спосіб відтворення побаченого – лінія, штрих, які творять контур предмету або фігури.

З-поміж якого, малюнок – це найдавніший вид графіки, з нього і починається зародження образотворчого мистецтва. Найтрадиційнішим різновидом графіки й досі залишається малюнок. Витоки малюнку можна знайти у наскельному живописі неоліту, у античному вазописі, середньовічній мініатюрі. Основою для малюнку слугували вологий пісок, пласке каміння, волога глина.

З часом малюнки перенесли на керамічні вироби і тканини.

У Стародавній Греції головними виразними якостями графіки були лінії і силуети (античний чорнофігурний вазопис, червонофігурний вазопис). З епохи Відродження малюнок набуває самостійного значення у формі ескізів, альбомних замальовок, етюдів, які виконуються із застосуванням багатьох засобів: олівця, вугілля, крейди, сангіни, пера, пензликів і різних сортів чорнил, туші, акварелі.

Ускладення графіки йшло разом з винаходом нових фарб – акварелі, гуаші, пастелі, темпери. Хоча у використанні цих фарб певну роль відіграє колорит, а також можливість використання багатьох фарб, що не притаманно первісній графіці.

З часом ускладнилися засоби друкованої графіки – офорт, літографія, ліногравюра тощо. Інший різновид графіки – гравюра або естамп (станкова графіка

Це вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком рельєфного малюнку, що виконується художником на тому чи іншому матеріалі. Існує дуже багато різновидів гравюри. Це гравюра на дереві та лінолеумі (ксилографія та ліногравюра), гравюра на металі, пунктирна манера, м’який лак, суха голка, офорт, літографія.

При цьому висока художня вартість віртуозно виконаних малюнків не втратилася. Це довели дорогоцінні малюнки геніїв від італійського Відродження і бароко до майстрів сучасності (малюнки Леонардо да Вінчі, Боттічеллі, Рафаеля, Мікеланджело, Босха і Грюневальда, Рембрандта, архітектора Баженова, Едуара Мане, Родена, Павла Коріна, Дмитра Жилінського, київського графіка Сергія Конончука)