Географічна оболонка Землі

Географічна оболонка – це цілісна оболонка Землі, що охоплює нижню частину атмосфери, верхню частину літосфери, усю гідросферу й біосферу. Вона не має чітко визначених меж, оскільки взаємодія різних компонентів у різних частинах нашої планети не одна.

Геосфера – найбільший природний комплекс Землі, сфера взаємодії всіх оболонок планети. Відповідаючи їй, межі збігаються з меж біосфери.

Першоджерелом усіх процесів взаємодії оболонок є сонячні промені. Їх енергія, нагріваючи земну поверхню, сприяє переміщенню повітряних та водних мас, спричиняє управління гірським порід. Саме сонячна енергія дає життя спільникам.

Економічність географічної оболонки.

Цілісність

Завдяки колообігу речовин та енергії всі компоненти географічної оболонки взаємодіють між собою, тим самим забезпечуючи її цілісність. У разі зміни одного компонента відбувається зміна всіх інших.

Ритмічність 

Усі природні явища та процеси повторюються в певному ритмі (добові, сезонні, річні, багаторічні зміни). Найбільш чітко простежені ритми в живій природі (орієнтація голівки соняшника на сонце, листопад, повені, льодовикові періоди).

Зональність

Через нерівномірне надходження сонячної енергії на землю поверхню на різних широтах (від екваторії до полюсів) використовуються такі важливі компоненти природи, як кліматичні умови, грунт, рослинність і тваринний світ. Це свідчить про те, що географічна оболонка має великі відмінності.

Відповідні зміни природних чинників відбуваються з висотою.  Тому в горах виділяють поясність.

Природні комплекси (ПК) (ландшафти) – це поєднання взаємопов’язаних компонентів природи (гірських порід, вод, повітря, ґрунтів, організацій) на зовнішніх ділянках земної поверхні.

ПК може бути різних розмірів і містити різну кількість компонентів (ПК яру або ПК материка Євразії). При зміні одного  компонента природного комплексу змінюється весь природний комплекс. Наприклад, при знищенні комарів, які уважають шкідливими комахами, зменшується кількість риб, що живлять їх личинками; стають бідними ґрунти, які не будуть збагачуватися рештками комарів; загинуть рослини, а потім і тварини, зміниться клімат території.

Виділяють ПК суходолу – природно-територіальні комплекси та ПК водного середовища, природно-аквальний комплекс .

Найбільшим природним комплексом, який охоплює всю планету, є географічна оболонка.

Широтна зональність

За співвідношенням тепла і вологи, тобто зволоження на суходолі виділяють великі за розміром ПК – природні зони. 

Головна їхня особливість – закономірна зміна одна однієї від екватора до полюсів, тобто за широтою (широтна зональність).

Найбільші зональні комплекси географічної оболонки – географічні пояси, у межах яких розміщені природні зони.

Природні зони

Найбільш показовою ознакою природної зони є характерна рослинність, тому їхні назви утворені переважно за цим показником.

• Зона вологих екваторіальних лісів
• Зона саван
• Пустелі та напівпустелі
• Степи
• Лісова зона
• Тундра
• Арктична і Антарктична пустеля

Висотна поясність

У горах співвідношення температур та вологи змінюється аналогічно широтній зональності, тільки з висотою.

Вплив людини на географічну оболонку

Унаслідок господарської діяльності людини природний стан географічної оболонки значно змінився й спотворився. На планеті майже не залишилося природних комплексів, не змінених діяльністю людини. Не продумане використання дарів природи призводить до порушення рівноваги в природних комплексах.

Лише при дбайливому ставленні до дарів нашої планети можна зберегти красу та багатства природи для наступних поколінь.