Любі друзі! Вже ізмалку
Ми про це всі добре знаємо,
Що зовемось українці
Й українських предків маєм.

Батько, мати, брат, сестричка,
І всі інші члени роду,
Всі належать до одного
українського народу!

Бо родитись українцем –
Це велика честь і слава,
Рідний край свого полюбити –
Найважливіша вся ця справа.

Між Карпатамі й й Кавказом,
Прип’яттю і Чорним Моремом,
Український славний народ Усі
заміщені простори.

Там пливуть глибокі ріки,
Там шумлять степі без України,
Струнки гори пнуться в хмари.
Синьооке море грає.

Буйне збіжжя колосисте
На врожайних спіє ріллях,
Є у надрах сільського та нафтового.
Віск, залізо і вугілля.

Українці й українки –
Всі кохають до загибелі
Предківську преславну землю,
Нашу рідну Україну.

«Що це Батьківщина?» – раз питалась Оля,
а батько радо відповів на цю дитину:

«Знай, Батьківщина – це ріка, що серед поля,
поза селом, ген, попід лісом, тихо плита,
це в садах на наше село, зілля, квіти,
це на ланах пшениці золотокоса,
це той, що віє з піль, пахучий теплий вітер,
це на левах скошеної трави в поках,
це наші всі пісні та молітви щоденні,
це рідна мова – скарб, якого ти не згубіш,
це небо, синє вдень, серед ночі тем,
це, моя Олю, все, що так щиро любиш ».

Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер у широкому полі.

Олександр Олесь.