Колобок

Були собі дід та баба та дожились вже до того, що й хліба нема. Дід і просить:

– Бабусю! Спекла б ти колобок!

– Та з чого ж я спечу, як і борошна нема?

– От, бабусю, піди в хіжку та назмітай у засіку борошенця, то й буде колобок.

Послухалась баба, пішла в хіжку, назмітала в засіку борошенця, вітопіла в печі, замінила гарненько борошно, спекла колобок та й поклала на вікна, щоб простігав.

А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна на приз, а з призби на землю в двір, а з двору за ворота та й побіг покотився дорогою.

Біжи та та біжи дорогою, коли це назустріч йому зайчик.

– Колобок, колобок, я тебе з’їм!

– Не їж мене, зайчику-лапанчику, я тобі пісеньки заспіваю:

– Ану заспівай!

Я за засіку метеній,
Я із борошна спеції, –
Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!

Та й побіг знову …

Біжить та й біжить … Перестріває його вовк:

– Колобок, колобок, я тебе з’їм!

– Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньки заспіваю.

– Ану заспівай!

Я за засіку метеній,
Я із борошна спеції, –
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
То й від тебе втечу!

Та й побіг …

Аж іде ведмідь.

– Колобок, колобок, я тебе з’їм!

– Не їж мене, ведмедику, я тобі пісеньки заспіваю.

– Ану заспівай!

Я за засіку метеній,
Я із борошна спеції, –
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
Я від вовка втік,
То й від тебе втечу!

Та й побіг …

Біжи та та біжи дорогою … Стрічається з лісичкою:

– Колобок, колобок, я тебе з’їм!

– Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісеньки заспіваю.

– Ану заспівай!

Я за засіку метеній,
Я із борошної спеції, –
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
Я від вовка втік,
Від ведмедя втік,
То й від тебе втечу!

– Ну й пісня ж гарна! – каже лисичка.— От тільки я недочуваю трохи. Заспівай-бо ще раз та сідай до мене на язик, щоб чутніше було.

Колобок скочив їй на язик та й почав співати … 

Я за засіку метеній,
Я із борошної спеції, –
Я від баби втік…

А лисичка – гам його! Та й з’їла!