Це був звичайнісінький керамічний чайник, вироблений німецькою компанією Melitta. Дуже простої форми – злегка округлий, з кришкою. На ньому навіть не було ніякого малюнка або візерунка – просто гладкий білий чайник.

Ньювелл займався розробкою алгоритмів рендерингу для графічного редактора в університеті Юти (University of Utah). Звідси пішла і назва чайника – його стали називати «чайник Юта». Цікаво, що спочатку модель чайника супроводжувалася ще набором чашок і чайних ложечок.

Усе правильно – вихідний об’єкт трохи вище комп’ютерної моделі. Чому так? Швидше за все, причина в тому, що буфер кадру на комп’ютері, з яким працював Ньювелл, мав неквадратні пікселі. Замість того, щоб спотворювати зображення, Мартін попросив свого колегу Джима Блінна скорегувати масштаб моделі для виключення розтягнутих деформацій. Сам же Джим стверджує, що їм просто сподобалася відмасштабована по вертикалі форма чайника, яку вони використовували на демонстрації у своїй лабораторії.

Творіння Мартіна Ньюелла не тільки досі перебуває в прекрасній кондиції, але і перейшло, так би мовити, у суспільне надбання.

Власник передав його Бостонському музею комп’ютерів, де він перебував до 1990 року. Зараз цей експонат можна знайти в Музеї комп’ютерної історії в Маунтін-В’ю, штат Каліфорнія.