проходження курсу “Travel Scratch 3.0″

Як я став закінчив курс

“Travel Scratch 3.0”

Сьогодні я хочу підвести підсумки усього що я дізнався під час проходження цього курсу. Як тільки я записався на цей курс мені було тяжко і я багатого не розумів і не знав що мене чекає попереду… Але за допомогою рідних і матеріалів з презентацій що відправляли нам куратори цього курсу. Я швидко увійшов у ритм і вже 3-те завдання написав цілком сам!!! Що до того, що саме, я робив.. Ви зможете переглянути мої праці під час того як ви читаєте цю книгу. Якщо на чистоту я навіть уявити не міг уявити що буду писати свою власну книгу! З одного боку це досить складно потрібно багато думати і слідкувати за граматичними помилками, а з іншого це досить весело і цікаво. Коли я пишу цю книгу я згадую все про що я тоді думав, які допускав помилки, які робив успіхи і ще багато різних речей приходять мені на думку але нажаль я не пишу книгу про свої мрії і захоплення. Вернемось до курсу. Перший раз коли я зайшов у „Scratch” я злякався тому що нічого не розумів але зібравшись з силами я зробив поставлену задачу і змусив ракету літати, мавпу крутитися, зірку мигати а камінь плавати по безмежному просторі космосу.

Друга моя робота була теж тяжка я мені досі було тяжко… Але саме після цього завдання мені стало на багато цікавіше і легше працювати зі “Scratch”, але це згодом. Як тільки я перейшов за посиланням на завдання я зрозумів що це буде тяжко але моя цікавість перемогла лінь і я сів робити його хоч і була інструкція мені було тяжко зрозуміти що від мене хочуть і просив допомоги у дорослих. Дорослі у свою чергу дуже допомогли мені у розвитку і розумінні цього проекту. Я радий що не здався адже після цього я наступні завдання лускав як горіхи. Так, часом було тяжко але в порівнянні з тим що було це небо і земля. Всім хто читає цю книжку я хочу побажати не здаватися і йти до кінця не зважаючи на перешкоди я будуть у вас на шляху до перемоги! Але що саме було на стільки тяжким що я злякався? Нічого! Ось така у мене відповідь. Я переживав що не зможу закінчити це завдання вчасно і ледь не вирішив здатися… Але в якийсь момент в мені пробудився воїн який не хотів програвати так просто! І я почав вникати в це, все глибше і глибше, глибше і глибше… І в кінці кінців зрозумів що від мене хотіли і виконав поставлену задачу. А далі вже нічого складного не було, просто цікаві задачі.

А моєю остатньою працею було зробити діалог на тему ”Моє улюблене місце” на яку у мене пішло багато часу адже я робив це сам без інструкції і без дорослих. Це було тяжко і цікаво водночас адже коли ти намагаєшся зробити те що здається не можливим ти тим самим починаєш ставати сильніше у саме цій справі. Я вважаю що ми повинні виходити за ці рамки в які на ставлять обставини.