Парниковий ефект, причини та шляхи їх вирішення

Клімат Землі, що залежить в основному від стану її атмосфери, протягом геологічної історії періодично змінювався: чергувалися епохи істотного похолодання, коли значні території суші вкривалися льодовиками, й епохи потепління (до речі, ми живемо саме в епоху потепління, коли розтанули великі льодовикові щити в Євразії та Північній Америці).

Атмосфера нашої планети складається з різноманітних газів. Завдяки деяким з них енергія сонця утримується біля поверхні Землі, підтримуючи температуру поверхні на рівні, придатному для життя.

Із  загальної  кількості  сонячної  енергії:

20% – поглинається  атмосферою

34% – відбивається  хмарами  і  земною  поверхнею

46% – доходить  до  поверхні  Землі  й  нагріває  її

Французький фізик Жозеф Фурьє зробив припущення, що атмосфера Землі виконує функцію свого роду скла в парниках: повітря пропускає сонячне тепло, але не дає йому  випаровуватись знову в  космос.

Затримуючи тепло в атмосфері Землі, гази створюють ефект, який називається “парниковим”.

Без парникового ефекту температура поверхні Землі за оцінками була б приблизно на 33° нижчою, ніж є насправді, і становила б -18 °C.

Парниковий ефект позитивно впливає на всі екосистеми, стабілізує температуру атмосферного повітря, і є нормальним для рослинного, тваринного світу та життя людей.

Парнико́вий ефе́кт  суттєвий для Венери. ЇЇ щільна  атмосфера, що на 98 % складається з вуглекислого газу, за рахунок цього явища розжарена до температури 500 °С (за такої температури залізо починає світитися червоним кольором).

На Марсі, навпаки атмосферний шар дуже тонкий. Він майже не створює парникового ефекту, тому середня температура на цій планеті – мінус 60С.

Парниковий ефект – явище природнє. Так званий “природний парниковий ефект” створюють, перш за все, пари води (Н₂О) та діоксид вуглецю (СО₂). Окрім того, на природний парниковий ефект також впливають озон (О₃), що знаходиться близько до поверхні Землі, оксиди азоту та метан (СН₄).

Та останнім часом учені б’ють на сполох: сьогодні атмосфера Землі розігрівається набагато швидше, ніж будь-коли в минулому. За даними ООН, із кінця XIX до початку XXI ст. глобальна температура на земній кулі підвищилася загалом на 0,6 °С. Середня швидкість підвищення глобальної температури до 1970 р. становила 0,05°С за 10 років, а останніми десятиліттями вона подвоїлась.

За останні 120 років уміст СО₂ в повітрі збільшився на 17 %. У земній атмосфері вуглекислий газ діє як скло в теплиці чи парнику: він вільно пропускає сонячні промені до поверхні Землі, але втримує її тепло. За розрахунками вчених, найближчими десятиліттями через парниковий ефект середньорічна температура на Землі може підвищитися на 1,5—2 °С.

І це зумовлено діяльністю людини:                   .
– по-перше, людина підігріває атмосферу, спалюючи велику кількість вугілля, нафти, газу, а також уводячи в дію атомні електростанції;                .
– по-друге, і це головне, в результаті спалювання органічного палива, а також унаслідок знищення лісів у атмосфері нагромаджується вуглекислий газ.

Виявилося, що, крім вуглекислого газу, парниковий ефект спричинюють також деякі інші гази, що входять до групи малих домішок — метан, оксиди азоту, фреони, — вміст яких в атмосфері через антропогенний фактор стрімко зростає.

Основні джерела  парникових газів:

Вуглекислий  газ – спалювання палива.

Метан – видобуток та транспортування вугілля, сільське господарство, розклад відходів.

Оксиди  Нітрогену – промисловість, спалювання відходів, обробка ґрунтів.

Фреони – виробництво алюмінію, магнію, засоби для гасіння, охолодження, кондиціювання.

Якщо людство не зменшить обсягу забруднень атмосфери й глобальна температура зростатиме й надалі, як це відбувається протягом останніх 20 років, то дуже швидко клімат на Землі стане теплішим, ніж будь-коли впродовж 100 тис. років. Це прискорить глобальну екологічну кризу.

У чому ж полягає небезпека парникового ефекту? Розрахунки й моделювання на ЕОМ свідчать: підвищення середньорічної температури спричинить зміни таких найважливіших кліматичних параметрів, як кількість опадів, хмарний покрив, океанічні течії, розміри полярних крижаних шапок.

Внутрішні райони континентів стануть сухішими, а узбережжя — вологішими, зима буде коротшою й теплішою, а літо — тривалішим і спекотнішим.

Основні кліматичні зони в північній півкулі змістяться на північ приблизно на 400 км. Це зумовить потепління в зоні тундри, танення шару вічної мерзлоти й полярних крижаних шапок.

Виникає загроза руйнування озонового шару через стрімке підвищення концентрації забруднюючих речовин в атмосфері.

Глобальне потепління призведе до танення льодовиків Гренландії, Антарктиди й гір. Уже сьогодні у Північній півкулі площа сніжних покривів зменшилася за останні 25 років на 10 %.

Рівень Світового океану підвищиться на 6—10 м, при цьому буде затоплено близько 20 % площі суходолу, де сьогодні живуть сотні мільйонів людей, розташовані міста, ферми, сади й поля. Програма ООН з навколишнього середовища прогнозує, що можливе підвищення середньої температури Землі на 1,5°С до 2025 року, викличе підняття рівня світового океану на 25 см через танення льоду біля полюсів.

Глобальне потепління прискорить розклад органічних речовин в ґрунті, що приведе до додаткового потрапляння в атмосферу вуглекислого газу і метану, що прискорить парниковий ефект.

Ще однією загрозою, викликаною глобальним потеплінням, є розширення пустель.

Запустелення — один з найгрізніших, глобальних і швидкоплинних процесів сучасності. Запустелення може відбуватися в різних кліматичних умовах, але особливо бурхливо воно протікає в спекотних та посушливих районах. Сьогодні на площі територій, що схильні до утворення пустель, проживає близько 850 мільйонів осіб. Процес опустелювання протікає дуже швидко – 7 км² на годину або відповідно 6,9 млн. га на рік.

У середніх широтах, тобто в головних «хлібних» районах (Україна, Чорнозем’я Росії, Кубань, «зернові штати» США), клімат стане напівпустельним. Знизиться врожайність основних сільськогосподарських культур, внаслідок хвороб, викликаних шкідливими комахами, тому що підвищення температури прискорить їх розмноження.

Ґрунти в деяких областях стануть непридатними для вирощування основних культур.

Багато рослин загине від нестачі вологи і тваринам прийдеться мігрувати  в  інші місця в пошуках їжі  та  води.

Учені не дійшли єдиної думки про те, за якого підвищення середньорічної температури можуть відбутися ці негативні для людства явища: одні метеорологи вважають критичним значення 2,5 °С, інші – 5 °С.

https://youtu.be/hHvokk4H9Pc