Пауло Коельйо “Алхімік”

Хто я такий? Я всього лише бразильський письменник, який пише португальською. Я не пророк, не майстер і не вчитель. Я просто роблю те, що я хочу і маю робити. Я намагаюся залишатися самим собою.

                                             Пауло Коельйо

Один з найпопулярніших прозаїків ХІХ століття – Пауло Коельйо. Його книжки очолюють списки світових бестселерів, друкуються шаленими тиражами й перекладаються багатьма мовами, а їхній загальний наклад перевищує 200 мільйонів екземплярів.

“Коли я пишу книжку, я веду розмову з єдиною людиною, яку по-справжньому знаю,- із самим собою, тому кожна книжка для мене – це процес самопізнання”,- стверджує Пауло Коельйо

Паоло Коельйо народився в 1947 році. Батьком його був інженер Педро, а матір’ю – домогосподарка Лігія.

У сім років Паоло пішов до єзуїтської школи Сан-Ігнасіо в Ріо-де-Жанейро. Саме тут йому вручили першу літературну нагороду на шкільному поетичному конкурсі, а його сестра Соня згадує, як сама одержала приз за його твір, що знайшла в кошику для сміття.

Батьки хотіли, щоб син став інженером. Непохитність батьків і вчасно потраплений під руку «Тропік Рака» Міллера розбудили в Паоло дух протиріччя, і він взявся порушувати прийняті в родині правила поведінки. Батько вважав, що син душевнохворий.

У сімнадцять років Паоло двічі потрапляв до психіатричної лікарні, декілька разів до нього застосовують електрошок.

Незабаром після цього Паоло заприятелював з акторами однієї театральної трупи і став працювати журналістом. В очах обивателів того часу театр був розсадником аморальності і розбещеності. Злякані батьки порушили обіцянку більше його не чіпати й утретє відправили сина в лікарню.

Вийшовши звідти, Паоло замкнувся в собі і зосередився на своїх переживаннях. У розпачі батьки звернулися до іншого лікаря, і той пояснив, що Паоло не божевільний і що його не слід тримати в психіатричній лікарні. Йому просто потрібно навчитися жити в цьому світі. Через тридцять років після цих подій Паоло Коельйо написав книгу «Вероніка вирішує вмерти».

« Ця книга була опублікована в Бразилії в 1998 році. До вересня я одержав електронною поштою більш 1200 листів з описом схожих випадків і переживань. У жовтні деякі з тем, порушених у книзі – депресія, паніка, самогубство – обговорювалися на конференції, що одержала загальнонаціональний відгук. 22 січня наступного року сенатор Едуардо Суплісі зачитав уривки з моєї книги на пленарному засіданні, що допомогло бразильському конгресу нарешті прийняти закон, що обговорювався вже протягом десяти років, – закон про заборону насильницької госпіталізації», -казав П.Коельйо

 Згодом Паоло знову береться за навчання. Однак провчився він недовго, незабаром повернувся до театру. В 60-ті роки по всьому світі прокотився рух хіппі. Нові віяння не оминули і Бразилію, де в той час була військова диктатура. Паоло відростив собі волосся і навмисно ніколи не носив із собою посвідчення особи. Пристрасть до творчості підштовхнула його відкрити свій журнал, утім, випустити йому вдалося тільки два номери. В той же час музикант і композитор Рауль Сейхас запропонував Паоло писати тексти до його пісень. Удвох вони буквально змінили бразильську рок-музику, випустивши більше шестидесяти пісень. Тоді ж друзі випустили серію коміксів «Кринг-ха», у яких провідною була

ідея волі. Диктаторський режим розцінив це як підривну діяльність. Їх заарештували і посадили у в’язницю.

З камери для допитів Коельйо вийшов живим тільки тому, що заявив про своє божевілля. На очах у катів він почав наносити собі фізичні ушкодження, після чого його випустили.

Ці події залишили в його душі глибокий слід. У двадцять шість років Паоло вирішив, що досить з нього експериментів, – настав час стати «нормальним». Він улаштувався на роботу у фірму звукозапису «Поліграм», де і зустрів свою майбутню дружину.

У 1977 році родина переїхала до Лондона. Паоло купив друкарську машинку і почав писати, без особливого, утім, успіху. Через рік він повернувся до Бразилії, влаштувався адміністратором в звукозаписній компанії «Сі-Бі-Ес». Але вже через три місяці звільнився і розлучився з дружиною.

У 1979 році він одружився вдруге. Медовий місяць подружжя провело в Європі. Вони відвідують музей  концтабору в Дахау. Там Паоло привиділась людина. Через два місяці він зустрів цю людину в амстердамському кафе. Вони довго говорили і обмінювалися поглядами на життя. Ця людина порадила йому повернутися до католицизму, а також пройти Дорогою в Сантьяго – шляхом середньовічних прочан із Франції до іспанського міста Сантьяго-де-Компостелла. У 1987 році, після паломництва через рік, він написав свою першу книгу – «Паломництво. Щоденник мага». В ній розповідається  про те, що дива трапляються й у житті найзвичайнісіньких людей.

У 1988 році Коельйо написав зовсім іншу книгу – «Алхімік», яка принесла йому всесвітню відомість. В 1996 році його було призначено особливим радником програми ЮНЕСКО. З’являються інші книжки. Запаморочлива кар’єра Паоло Коельйо продовжується. У 1999 році Французький уряд удостоїв його звання кавалера Національного ордена Почесного легіону.

Разом з дружиною в 1996 році він заснував інститут. Це така організація, метою якої є надання допомоги і можливостей до соціальної адаптації незалежним прошаркам бразильського суспільства, у першу чергу дітям і людям похилого віку. У 2001 році Коельйо був визнаний гідним БАМБІ, найпочеснішої нагороди Німеччини. У жовтні 2002 року він одержав нагороду Планетарних мистецтв Будапештського клуба у Франкфурті. Письменник активно займається журналістикою, а його твори з’являються на сценах багатьох країн світу.

Письменник двічі побував в Україні: у 2004 та 2006 роках. В один із приїздів до Києва легенда бразильської літератури відзначив, що Україна його зачарувала.

«Мені довелось багато подорожувати, – сказав автор. – З кожної подорожі я намагаюсь виносити максимум корисного. Україна вже написала книгу в моїй душі».

Паоло Коельйо відвідував також Львів. На зустрічах зі своїми шанувальниками він приходив в національному українському одязі – сорочці-вишиванці. «Я відчуваю Україну навкруги себе», – говорить він.

“Мета мого приїзду – пізнати країну, народ, тому що, мабуть, це і є душа у будь-якій частині світу”, -казав П.Коельйо

 «Алхімік»

Це символічне оповідання, метафора життєвого шляху. На той час автор вже близько одинадцяти років вивчав алхімію, цей досвід і знайшов відображення в книзі. «Алхімік» дотепер залишається найбільш продаваною книгою в історії Бразилії. Вона увійшла до книги рекордів Гіннеса за кількістю перекладів іншими мовами світу (71 переклад станом на 2011 рік). Кілька голлівудських продюсерів одночасно зацікавилися придбанням прав на фільм за мотивами книги. У 1993р. права були надані студії «Уорнер Бразерс».

Далі «Алхімік» стає бестселером у Іспанії, Португалії, Франції, Австралії, й у багатьох куточках світу.

Роман «Алхімік» Коельйо написав  після паломництва до Сантьяґо де Компостела. Випадкова зустріч в Амстердамі привела письменника до католицького ордену RAM, створеного ще 1492 р. Тут Коельйо почав розуміти мову знаків і передбачень, що траплялися на людському шляху. Відповідно до ритуалу шляху орден спрямував його у паломницьку подорож Здолавши 80 км легендарною стежкою прочан, Коельйо описав цю подорож у першій книзі — «Паломництво» (1987). За нею з’‎явився «Алхімік»: «Уся моя книжка заснована на стародавній перській легенді, яку написав у Римі». Свого часу цю легенду використав Хорхе Луїс Борхес, аргентинський письменник, як сюжет для одного зі своїх оповідань.

Описуючи шлях головного героя і його духовне збагачення на цьому шляху, Коельйо застосував символічну мову, яка допомогла змалювати людину, її життя й її мрії. «Провідна думка моєї книги «Алхімік» — у фразі, яку, звернувшись до пастуха Сантьяґо, вимовив цар Мельхіседек: «Коли ти чого-небудь забажаєш дуже сильно, увесь Всесвіт допомагає тобі досягнути цього»».

Книга «Алхімік» — глибоко символічна. За сюжетом це твір про пошуки й знаходження істини.

Роман має кільцеву композицію. Молодий іспанський пастух Сантьяґо, побачивши віщий сон, вирушає шукати скарби та впродовж усієї оповіді натрапляє на людей та явища, що допомагають йому зрозуміти себе самого й набути знань про світобудову, які насправді виявляються відкритими для всіх і кожного.

Він прямує зі свого будинку в Іспанії до екзотичних ярмарків Танжера, долає пустелі Єгипту, після чого на нього чекає доленосна зустріч з Алхіміком. За час подорожі герой набув життєвого досвіду, знайшов справжнє кохання, пізнав Всесвітню Мову, тобто став Алхіміком, і, зрештою, зажив грошей. Як біблійний блудний син, він повертається після мандрів додому, щоб з’ясувати, що обіцяний йому скарб лежить на тому місці, звідки й почались його мандри. Сантьяґо виконав на землі свою місію: навчився алхімії життя, навчився жити в гармонії зі світом, зрозумів, що наші долі та вся світова будова написані однією рукою — рукою Творця. Отже, щастя й багатство слід шукати в собі. І в основі цього пошуку — дотримання свого призначення.

«Коли ти чого-небудь забажаєш дуже сильно, весь Всесвіт допомагає тобі досягнути цього» — ці слова рефреном повторюються в романі-притчі.

Кожна зупинка, кожен епізод роману відкривають героєві якусь істину, мають алегоричне значення:

• «Тариф» — «Усе у світі має ціну»;

• «Танжер» — «Ніколи не відмовляйся від своєї мрії»;

• «Пустеля Сахара» — «Усі ми — частинки Світової Душі»;

• «Оаза Ель-Фаюм» — «Любов — це сила, яка трансформує й удосконалює Світову Душу»;

• «Табір блакитних вершників» — «Я здатен творити чудеса»;

• «Стара церква» — «Скарби там, де заплаче серце».

Завдання автора — донести до читача свої гуманістичні та філософські уявлення. Центральні сентенції (афоризми) роману: «Домогтися втілення своєї долі — це єдиний справжній обов’язок людини»; «Якщо пообіцяєш те, чого не маєш, утратиш бажання мати» та ін.

«Алхімік» — книга про мудрість, про необхідність слухати своє серце, читати знаки, які трапляються на життєвому шляху, а найперше — йти за своєю мрією та за жодних обставин від неї не відмовлятися.

Джерела:

1. О.О.Ісаєва, Зарубіжна література,Підручник для 10 класу, Київ, Оріон, 2018
2. Пауло Коельйо (Електронний ресурс) Режим доступу:https://www.youtube.com/watch?v=fpSP8F_t87Q&pbjreload=10
3. Пауло Коельйо “Алхімік” (Електронний ресурс) Режим доступу:https://www.youtube.com/watch?v=-H94P_N9aRk
4. Пауло Коельйо- одна велика істина (Електронний ресурс) Режим доступу:https://www.youtube.com/watch?v=7PHo8fsICxU