Шарль П’єр Бодлер – “король поетів”
(1821-1867)
Більшість сучасників називала Бодлера аморальним, небезпечним богохульником, напівбожевільним. А поет Теодор де Басквіль говорив про нього інше: «Якщо можна назвати людину приємною, то найбільшою мірою це стосується Бодлера. Погляд його сповнений життям і думкою. Коли я слухав його швидку, вишукану мову, мову справжнього парижанина, мені здавалося, що з очей моїх спадає пов’язка, що переді мною відчиняється безмежний світ мрій, образів, ідей, величних пейзажів…». Артюр Рембо писав: «Бодлер… — це король поетів, справжній Бог».
Ш.Бодлер народився 9 квітня 1821 року в Парижі. Його батько, Франсуа Бодлер, походив із селян, який в епоху Наполеона став сенатором. У рік народження сина йому виповнилося 62 роки, а дружині Кароліні було всього 27.
Батько колись навчався в духовній семінарії, але духовної кар’єри не обрав. Був деякий час викладачем у коледжі, а потім наставником і вчителем дітей знатного вельможі. Він любив мистецтво, від батька Шарль Бодлер успадкував захоплення живописом та пластичними видами мистецтва. Навіть дорослим поет з теплотою згадував прогулянки з батьком у парки, де вони вдвох милувалися скульптурами. Батька не стало, коли хлопчику було лише шість років, але його образ Бодлер на все життя зберігав у своїй пам’яті. Він любив згадувати шляхетного сивого старого з красивим ціпком у руці, який гуляв із сином Люксембурзьким садом і пояснював символіку численних статуй.
Психічна травма, яку митець отримав у дитинстві, полягала не в ранньому сирітстві, а в «зраді» матері, яка через рік після смерті чоловіка знову вийшла заміж за 39-річного генерала Опіка. Відвертий, чесний і дисциплінований, Опік все ж таки не був звичайним солдафоном, хоча й зовсім не знався на мистецтві. Бодлер до самої смерті вітчима не пробачив йому, що той «забрав» у нього матір.
Уже в дитинстві, в оточенні родини, у Бодлера формується модель відносин зі світом, для якої характерні, з одного боку, протест, а з іншого — відчуженість і відчай.
У своєму щоденнику “Моє оголене серце” Ш. Бодлер записав: “Почуття самотності з самого дитинства. Незважаючи на близьких – особливо у колі товаришів – почуття вічно самотньої долі. І водночас – сильна жага до життя і насолод.”
Але повторне одруження було ще не єдиною «зрадою» Кароліни Бодлер: у 1832 р. 11-річного Шарля віддали в інтернат при ліонському Королівському коледжі, бо сім’я перебралася саме до Ліона. Тут і зародилися почуття, що псували життя майбутнього поета — образа, ревнощі, ненависть.
Вийшовши з ліцею, Бодлер відмовився від службової кар’єри, зробити яку йому взявся допомогти вітчим, на той час вже генерал.
Після повернення сім’ї в Париж у 1836 р. Бодлер продовжив освіту в Ліцеї Людовіка Великого; він знову жив у пансіоні, суворий режим якого вітчим вважав необхідним для виховання непокірного пасинка. У 1837 року Бодлер написав свій перший вірш «Несумісність». У 1839 його виключили з Ліцею, але вже в серпні він склав іспити на бакалавра.
У 1841 року мати й вітчим Бодлера, занепокоєні поведінкою свого сина, вирішили влаштувати його на службу й відправити у Французькі колонії, на острів Бурбон, що в Індійському океані. Атлантика, Індійський океан, зупинка на острові Маврикій з його тропічними дивами — чи можна придумати щось краще для майбутнього романтичного поета!
Але лишатися у Французьких колоніях поет наміру не мав. Через рік він повернувся в Париж. Йому виповнився 21 рік, він став повнолітнім, отже, мав право отримати спадок свого батька. Гроші були чималі — 75 тисяч франків.
Комусь цих грошей було б достатньо, щоб прожити безбідно багато років. Комусь, але не молодому поету. Ці гроші він витрачав надто швидко і безоглядно.
Коли мати побачила, що її син, живучи в паризькому аристократичному середовищі, надто швидко витрачає батьківський спадок, вона захвилювалася і звернулася до Юридичної ради. Родичі вимагали перед владою офіційної опіки. Згідно з рішенням суду, тепер не Бодлер, а мати й нотаріус мали розпоряджатися його грошима. Судове рішення було болючим і принизливим: воно проголошувало Бодлера «недієздатною особою». Опікуном став нотаріус Ансель, який вів грошові справи поета і видавав йому 200 франків щомісячно.
Свій тодішній стан Бодлер називав страшним. Для нього було цілком природним взяти участь у Липневій революції 1848 року.
Однак сп’яніння революцією швидко пройшло. Поет мріяв про великі соціальні зміни, а натомість побачив ще більшу прірву, в яку поринуло суспільство.
Він шукав забуття в наркотиках, вині, пристрастях і навіть стражданнях. Це був своєрідний протест проти аморальності дійсності
Після 1848 року Бодлер переживав душевну кризу, яка затяглася майже на десятиліття і збіглася з кризою суспільною. У цей період поет занотовує в щоденнику: «У кожній людині є два одночасні прагнення, одне спрямоване до Бога, одне до Сатани. Поклик Бога, або духовність,— це прагнення внутрішнього піднесення, поклик Сатани, або тваринність,— це насолода від власного падіння».
У віршах, створених між 1852 і 1856 роками, поет доходить висновку, що зло панує у світі і що завдання мистецтва — перетворювати зло на добро.
Його твір — збірка «Квіти зла», видана в 1857 році,— стає «динамітною бомбою, яка впала на буржуазне суспільство Другої імперії».
Проти Бодлера була порушена судова справа.
На судовому засіданні Поважні судді в чорних мантіях недбало гортали сторінки невеличкої книжечки, кидаючи різкі запитання підсудному авторові:
– Із скількох циклів складається ця збірка?
– Із шести, – Бодлер з надією поглянув на суддю і поспіхом перелічив: «Сплін та ідеал», «Паризькі картини», «Вино», «Квіти зла», «Бунт», «Смерть». Разом з посвятою та вступом всього 100 віршів.
– Рівно стільки, скільки в «Божественній комедії» Данте? Це випадково? – раптом зацікавився інший суддя.
– Ні, я дійсно орієнтувався на Данте, що подорожував у загробному просторі. Я навіть хотів назвати свою збірку “Les Limbes” (“Лімби”) – верхні кола пекла. Адже сучасне життя так схоже на пекло, і пекельні муки відчуває мій герой, подорожуючи в нетрях власного «я».
Він хотів ще сказати і не сказав, що і сам давно заблукав у пекельних колах власного життя, втратив орієнтири і тепер, немов сліпець, прямує в безвихідь…
Бодлера звинуватили в «грубому реалізмі, який ображає сором’язливість». За опублікування «Квітів зла» автор був засуджений до сплати штрафу в розмірі 300 франків. Вирок передбачав також заборону і вилучення зі збірки шести віршів, що фактично означало знищення непроданого накладу і загрожувало поету банкрутством.
Тавро судового вироку незримо супроводжувало автора «Квітів зла». Редактори періодичних видань відмовлялися брати його статті і художні твори як «неприйнятні до друку», вимагали від Бодлера внесення в ті чи інші твори виправлень політичного характеру. Видавці відмовлялися друкувати його праці окремими книгами, нав’язували нечувано принизливі матеріальні умови.
Вже на початку 60-х років Бодлер почувався виснаженим і хворим. Хвороба наступала не сама, за нею тяглися злидні і обступали поета з різних боків. Десь поділися гумор, дотепність, веселість і балакучість, які колись вирізняли його з-поміж молодих людей.
Залюблений колись у Париж з його гомінким життям, сяйвом і злиднями, тепер він відчував до цього міста лише відразу.
Шарля Бодлера не стало 31 серпня 1867 року, але ще 82 роки після того його засудженні твори залишалися забороненими у Франції.
31 травня 1949 року — «Квіти Зла» Бодлера було реабілітовано: Карна палата Касаційного суду скасувала вирок трибуналу департаменту Сена від 21 серпня 1857 року.
“Альбатрос”
Якими зображені матроси? У перекладі Д. Павличка це люди, які розважаються на палубі корабля і задля розваг «піймали альбатроса».Вони жорстоко розважаються: «Той – люльку в дзьоб дає, а той сміється з нього, / Каліку вдаючи, іде за птахом вслід».
А яким зображено альбатроса в небі та на палубі? (У Д. Павличка альбатрос — «король блакиті», у нього «великі білі крила», «прекрасний в небесах».
Але на палубі птах змінюється:«він присоромлений, хода його смішна. / Волочаться за ним великі білі крила, / Як весла по боках розбитого човна», «Прекрасний в небесах, а тут — як інвалід!».)
Автор використовує прийом контрасту. Але протиставлення тут набагато глибше. У вірші протиставляються два світи: романтичний і реальний, приземлений. Матроси — реальний, земний, ниций, морально недосконалий. Альбатрос — світ волі, високих ідеалів, мистецтва.
Альбатрос уподібнюється поетові, котрий також протиставляється натовпу, що його не визнає.
Композиція вірша побудована на опозиціях, що допомагають показати два несумісні першоджерела: земне і небесне, вільний простір неба і замкнений корабля, високе і нице, альбатрос і матроси, поет і натовп.
Тема вірша — місце поета та його призначення в суспільстві. У вірші розкривається трагедія митця в духовно ницому суспільстві.
Яким, на думку автора, має бути поет? Поет як альбатрос — володар гроз та грому, / Глузує з блискавиць, жадає висоти, / Та, вигнаний з небес, на падолі земному / Крилатий велетень не має змоги йти». Поет прагне до високого, він завжди залишається вільним у світі своєї уяви, але натовп його не розуміє.
Основні твори Шарля Бодлера
– критичні статті: “Салон 1845 року”, “ Салон 1846 року”;
– проза: новела “Фонфарло” , щоденник “ Моє оголене серце”;
– п’єса “П’яниця”;
– перекладав твори Едгара По;
– біографічні нариси : “ Едгар По, його життя і творчість”, “Нові нотатки про Едгара По”;
– поезія: збірка “ Квіти зла”, вірші у прозі “ Паризький сплін”;
– збірка художньо-філософських есе «Штучний рай» (про вплив наркотиків на людину)
– збірник статей про мистецтво «Естетичні цікавинки»
– збірка літературних есе «Романтичне мистецтво»
Декаданс у творчості Шарля Бодлера
Особливість буття середини і кінця ХІХ століття
Людство, яке, за словами Ніцше, втратило Бога, очікувало катастроф загальносвітового масштабу, свого роду “кінця світу”. Початок його вбачався у занепаді моралі, втраті ідеалів і колишніх цінностей, нестабільності і хаосі життя, загальній кризі буржуазної культури. Цей кризовий стан отримав загальну назву декаданс або декадентство, що в перекладі означає занепад. Уперше цей термін використав поет Теофіль Готьє 1869 року у передмові до книги Ш.Бодлера “Квіти зла”.
ЗАВДАННЯ №2 Як ви гадаєте, чому саме по відношенню до Ш.Бодлера було вперше використано термін декаданс?
Шарль Бодлер – зачинатель модернізму
Ш.Бодлер шукав нову, не знану ще “красу”, яка зросла б на ґрунті розкладу й занепаду та якнайкраще виражала дух сучасності. Поет першим заявив про необхідність створення літератури на нових творчих і естетичних засадах, яку і назвав просто і ясно – новою (модерновою або модерністською). Потім це слово пішло гуляти сторінками мистецьких журналів і поважних академічних фоліантів, перетворившись на термін, який став емблемою цілого століття.
Риси модерністського мистецтва
“Я знайшов визначення Прекрасного, м о г о Прекрасного. Це щось полум’яне й сумне, щось трохи розпливчасте, що залишає місце для здогаду…”– так описав Бодлер нове мистецтво, зачинателем якого став.
Шарль Бодлер – попередник символізму
Шарль Бодлер одним із перших почав перетворювати символ із звичайного художнього засобу на центр нової поетичної техніки. Він став попередником символізму – модерністського напрямку в європейському мистецтві 1870-х рр. – початку ХХст.
За думкою Бодлера, поет (митець) має унікальну здатність через символи побачити приховану реальність, ідеальну сутність світу, його нетлінну красу; зазирнути в потойбіччя.
Поет, щоб «відчинити врата» «до безмежностей», має інтуїтивно, на рівні підсвідомості, відчувати зв’язки і відповідності між звуками, кольорами, запахами і через ці “ліси символів” приходити до ідеального світу!
Спосіб написання віршів, коли колірні асоціації, звуки і запахи виражаються одне через одне, називають синестезією.
ЗАВДАННЯ №3 Прочитайте вірш “Відповідності”; доведіть, що способом написання вірша є синестезія. Свої спостереження запишіть у зошит.
Для віршів символістів характерне сугестивне навіювання – вплив на підсвідомість, навіювання певного настрою.
Модерністські вірші не треба намагатися зрозуміти!Важливо піддатися їхньому навіюванню на рівні підсвідомості.
ЗАВДАННЯ №4 Прочитайте вірш “Вечерова гармонія”. Який настрій навіяли вам ці поетичні рядки? Чи відчули ви Прекрасне Шарля Бодлера: “…щось полум’яне й сумне, щось трохи розпливчасте, що залишає місце для здогаду”? Свої враження запишіть у зошит.
Завдання №5 Хмара слів.Складіть композицію “Квітів зла”.
Трагедія Ш. Бодлера в тому, що за життя він не здобув ані визнання, ані розуміння співвітчизників. І все ж він сподівався, що його вірші будуть оцінені освіченими читачами.
“…Мені відмовляють у всьому: в оригінальності і навіть знанні французької мови. Я сміюся над всіма цими дурнями і знаю, що книга ця з її достоїнствами та недоліками залишить помітний слід у пам’яті освічених людей… ” Ш. Бодлер
Я добре знаю: біль – єдине благородство,
Яке не погризуть ні пекло, ні земля,
А щоб мені вінок сплести, потрібне мнозтво
Часів, віків, епох, що світять оддаля…
А ви, як гадаєте, сьогодні людство готове дати справедливу оцінку творчості Шарля Бодлера?
Список використаних джерел
- Ісаєва О.О. Зарубіжна література /Підручник для 10 класу/ Київ.-Оріон, 2018
- Жеребецька І.Б, учитель зарубіжної літератури м.Львів, Буктрейлер Шарль Бодлер, “Альбатрос”( Електронний ресурс). Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=FACZ8y19mpo&t=43s
- Химинець А.А,учитель зарубіжної літератури м.Мукачево,Біографія Шарля Бодлера,( Електронний ресурс). Режим доступу: http://svitliteraturu.com/
- Василенко В., Шарль Бодлер, ” Альбатрос” (Електронний ресурс).Режим доступу:https://www.youtube.com/watch?v=W9pV9H0TYxk
- Суміна В.І., Шарль Бодлер, “Альбатрос” ( Електронний ресурс). Режим доступу:https://www.youtube.com/watch?v=b8eh59Q1THM
- Хроменко І.А. (Електронний ресурс) Режим доступу:https://www.facebook.com/groups/2001066366820920/permalink/2535808486680036/
Published: Apr 13, 2020
Latest Revision: Apr 20, 2020
Ourboox Unique Identifier: OB-774713
Copyright © 2020